Злочини проти громадського порядку

Стаття 293. Групове порушення громадського порядку

Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 1. Об’єктом злочину, передбаченого ст.293, є громадський порядок.
2. З об’єктивної сторони злочин полягає або в організації групових дій, спрямованих на грубе порушення громадського порядку, або в активній участі у таких групових діях.
Таким чином, склад злочину утворюють організаційні дії, а також дії активних учасників, якщо ними була суттєво порушена робота транспорту, підприємства, установи чи організації або був грубо порушений громадський порядок.
3. Під організацією групових дій розуміють підготовку (розробку плану дій), підшукування осіб для участі у групових діях, заклики до грубого порушення громадського порядку, керівництво групою під час порушень громадського порядку та ін.
Активна участь у групових діях - вчинення протиправних дій під час порушення громадського порядку (блокування транспортних шляхів або підприємств, установ чи організацій, заклики до громадян не виконувати розпорядження органів державної влади тощо).
Груповими вважаються дії трьох і більше осіб, які спільно порушують громадський порядок.
4. Обов’язковою ознакою злочину є грубе порушення діями винних громадського порядку.
Громадський порядок - це встановлений нормами права стан впорядкованості відносин між людьми у суспільстві, що забезпечує громадський спокій, недоторканність людини, її прав і свобод, власності, а також нормальне функціонування державних та інших суспільних інститутів.
Слід зазначити, що наведене розуміння змісту громадського порядку, яке склалося у кримінальному праві, суттєво звужує його трактовку загальною теорією держави і права. Остання розглядає громадський порядок як впорядкованість суспільних відносин не лише нормами права, а й іншими соціальними нормами (звичаями, традиціями, нормами моралі тощо). Загальнотеоретичний підхід до цієї проблеми більш обґрунтований. У зв’язку з цим грубе порушення загальновизнаних правил поведінки, які встановлені не нормами права, а, наприклад, загальновизнаними у даній місцевості звичаями, слід також кваліфікувати за ст.293.
5. Суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації має місце, якщо вчинення вказаних групових дій призвело до тимчасового припинення нормальної діяльності підприємства, установи чи організації (наприклад, блокування підприємств з метою недопущення їх працівників на свої робочі місця та ін.) або транспорту (наприклад, припинення руху громадського транспорту - трамваїв, тролейбусів, автобусів, поїздів залізниці чи метрополітену та ін.).
6. Для визнання злочину закінченим достатньо хоча б однієї із вказаних у статті дій.
7. Дії, передбачені ст.293, не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише грубо порушують громадський порядок і суттєво порушують роботу транспорту, підприємства, установи чи організації. Відсутність такої мотивації у діях винних розрізняє хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст.296), і злочин, передбачений ст.293.
На відміну від масових заворушень (ст.294), дії, передбачені ст.293, можуть виходити не з натовпу, а від окремої групи людей і не супроводжуються погромами, руйнуванням, підпалами та іншими подібними діями (див. п.15 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про хуліганство” від 28 червня 1991 р. № 3).
8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, оскільки особа усвідомлює, що вона організовує чи бере активну участь у групових діях, які грубо порушують громадський порядок або суттєво порушують роботу транспорту, підприємства, установи чи організації, і бажає цього.
9. Суб’єктами злочину є організатори і активні учасники групового порушення громадського порядку, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Стаття 294. Масові заворушення

1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Безпосереднім об’єктом злочину є громадський порядок та громадська безпека.
Масові заворушення характеризуються участю в них великої кількості осіб незалежно від наявності чи відсутності попередньої змови й заздалегідь розробленого плану злочинних дій.
Суспільна небезпека масових заворушень полягає в тому, що вони спроможні, хоча і тимчасово, паралізувати діяльність органів державної влади і управління, призвести до масштабних порушень громадського порядку, поставити під загрозу громадську безпеку, потягти за собою людські жертви, нанести суттєву економічну шкоду державі, суспільству або конкретній особі.
2. Масові заворушення мають такі ознаки:
- участь у них значної кількості людей;
- дії натовпу скеровані не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а мають спрямованість проти існуючого правопорядку, що виражається в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього є насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші дії, вказані в диспозиції ст.294;
- кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватися інші учасники, а деякі від них відходити.
3. Об’єктивна сторона цього злочину передбачає дві форми дій: по-перше, організацію масових заворушень, які призвели до насильства над особою, до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а по-друге, активну участь у зазначених діях.
Під організацією масових заворушень розуміють діяльність, по-перше, спрямовану на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, об’єднання натовпу, а по-друге, керівництво такими діями, які спрямовані на збудження у людей негативного ставлення до законної влади, існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбурювання натовпу до вчинення насильства над громадянами, погромів, підпалів, знищення майна, опору представникам влади, захоплення будівель, насильницького виселення громадян.
Способи здійснення організаційних дій можуть бути різними: скликання (збирання) натовпу; звернення до нього, підготовка і розповсюдження листівок або інших друкованих видань; заклики до непокори, вчинення опору представникам влади, оголошення звернень, у тому числі доведення до натовпу завідомо неправдивої інформації (цьому можуть передувати дії з розповсюдження відповідних чуток); підбурювання до погромів; розподіл ролей серед своїх прибічників; розробка планів дій натовпу з урахуванням настрою людей, накопичених ними образ з визначенням винних у стані, що склався, та ін.
Злочин у формі організації масових заворушень вважається закінченим, якщо дії організатора були результативними, тобто призвели до вчинення дій, зазначених у КК, або до спроби їх вчинити.
Під насильством над особою розуміють всі можливі форми насильницьких дій - нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі та ін. Застосування насильства може бути спрямоване і на представників влади.
Зазначені діяння охоплюють заподіяння тілесних ушкоджень, за винятком тяжких, які кваліфікуються за сукупністю злочинів (ст.121). Додаткової кваліфікації потребують вчинені під час заворушень вбивства (ст.115) та зґвалтування (ст.152).
Судова практика відносить до масових заворушень факти насильницького звільнення натовпом осіб, які знаходились у місцях позбавлення волі або заарештовані чи затримані за підозрою у вчиненні злочинів.
Вважається, що групові бійки, які виникають, як правило, на ґрунті особистих образ, не утворюють складу злочину, передбаченого статтею 294, хоча і вчиняються натовпом і можуть супроводжуватися спричиненням тілесних ушкоджень або навіть вбивствами. Але у цьому разі відсутня така важлива ознака масових заворушень, як посягання на діяльність органів державної влади і управління. Вчинення під час таких дій опору представникам влади виступає як елемент, супутній бійці, але не як мета їх вчинення. Хоча у подальшому ці дії можуть розглядатися як масові заворушення, коли вони перетворюються в посягання на діяльність органів державної влади і управління: насильницьке звільнення з місць утримання затриманих за вчинення бійки (наприклад, з ізолятору тимчасового утримання райміськвідділів міліції), погроми та ін. У такому разі дії винних носять характер посягання у першу чергу вже на діяльність органів влади і управління.
Погроми, підпали і знищення майна - це способи приведення майна у стан повної непридатності для використання або його пошкодження.
Погроми - це знищення чи руйнування приміщень, які займають державні, приватні, громадські установи, підприємства і організації; пошкодження чи руйнування житла громадян. Ці дії можуть супроводжуватися насильством над людьми (працівниками установ, охороною та ін.).
Підпали - дії, які призводять до загоряння споруд чи майна (незалежно від того, встигли погасити пожежу чи ні, навіть коли об’єкт у такому разі залишився непошкодженим).
Знищення майна - це приведення його у повну непридатність для використання за цільовим призначенням. Внаслідок знищення майна воно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.
Можуть бути й інші, окрім погромів і підпалів, способи знищення майна, наприклад - шляхом вибуху.
Захоплення будівель і споруд - протиправний насильницький доступ у приміщення і його зайняття повністю або частково з метою перешкоджання чи виключення можливості їх використання законним власником чи користувачем за функціональним призначенням. Спосіб захоплення - відкритий, таємний чи з використанням обману, з подоланням перешкод або опору чи без нього - для кваліфікації значення не має.
Захоплення вважається таким, що мало місце, з моменту фактичного захоплення всієї будівлі чи споруди або її частини, незалежно від того, протягом якого часу вони утримувалися або експлуатувалися особами, що їх захопили.
Насильницьке виселення громадян - протиправне і незаконне позбавлення права проживати в наданому чи належному громадянам на законних підставах жилому приміщенні.
Озброєний опір представникам влади полягає в активній протидії представникам влади, що мають право застосовувати примусові заходи до правопорушників (працівники міліції, СБУ, військові, вартові, депутати та ін.). При цьому опір може вчинюватись як із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї, так і інших предметів, які використовуються як зброя (палиці, каміння, металеві прути та ін.).
Застосування зброї може виражатися у погрозах її застосування, пострілах угору або на ураження та в інших маніпуляціях, спрямованих на залякування представників влади. Вчинення такого опору під час масових заворушень не потребує додаткової кваліфікації за ст.342.
Активна участь у масових заворушеннях - це безпосередня участь осіб у насильстві та інших діях, передбачених диспозицією коментованої статті. Лише знаходження у натовпі під час масових заворушень не свідчить про активну участь особи у безпорядках.
4. Суб’єктом масових заворушень можуть бути лише їх організатори і активні учасники, які досягли 16-річного віку. Особи у віці від 14 до 16 років, які знаходилися у натовпі, можуть нести відповідальність у разі, якщо вчинили інші злочини: вбивства, зґвалтування та деякі інші.
5. Суб’єктивна сторона масових заворушень характеризується прямим умислом дій їх організаторів та активних учасників. Їх психічне ставлення до суспільно небезпечних наслідків може виражатися і в непрямому умислі.
Мотиви та цілі злочину можуть бути різними: політичні, корисливі, релігійні, хуліганські, помста (покарання осіб, винних з погляду активних учасників масових заворушень, наприклад, у погіршенні умов життя, безробітті) та ін. Вони не впливають на кваліфікацію злочину, але враховуються при призначенні покарання.
6. Кваліфікуючими видами масових заворушень є організація масових заворушень або активна участь в них, якщо ці дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків. Загибель людей - заподіяння смерті одній чи кільком особам. Під іншими тяжкими наслідками розуміється заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи більше особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом чи більше особам, значних матеріальних збитків юридичним чи фізичним особам.
Умисне знищення або пошкодження чужого майна під час масових заворушень, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.294 і ч.2 ст.194.
Якщо при вчиненні злочину, передбаченого ст.392 (дії, що дезорганізують роботу виправних установ), напад на адміністрацію виправної установи поєднаний з погромами, насильством над особою та іншими діями, передбаченими диспозицією ст.294, то такі дії винних кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст.294 і 392.
7. Масові заворушення слід відрізняти від групових порушень громадського порядку (ст.293). Учасники перших безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади та управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. Вони також можуть носити хуліганський характер, але, на відміну від дій, передбачених ст.293, виходять не від окремої групи, а від натовпу (масового скупчення людей). При груповому порушенні громадського порядку ці ознаки відсутні.

Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину, передбаченого ст.295, є громадський порядок.
2. Об’єктивна сторона злочину полягає в активних діях у вигляді:
- публічних закликів до вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, якщо ці дії загрожують громадському порядку;
- розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, якщо ці діяння загрожують громадському порядку або безпеці громадян.
3. Заклики - це активний вплив на свідомість, волю людей з метою схилити їх до здійснення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд. Форми закликів можуть бути різними (усні, письмові та ін.), але обов’язковим є їх публічність, яка означає, що ці заклики розраховані на сприйняття широким колом людей (певної групи людей або натовпу). У кожному випадку факт публічності закликів слід встановлювати з урахуванням всіх обставин справи.
Якщо в результаті зазначених закликів були вчинені погроми, підпали, знищене майно, захоплені будівлі чи споруди, насильницьки виселені громадяни, то це може утворювати сукупність злочинів з кваліфікацією дій винних за ст.294 і 295.
4. Про погроми, підпали, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницьке виселення громадян див. коментар до ст.294.
5. Під розповсюдженням, виготовленням чи зберіганням з метою розповсюдження матеріалів розуміється виготовлення листівок, плакатів, гасел із вказаними закликами до вчинення злочинних дій або їх розповсюдження чи зберігання з метою розповсюдження.
6. З суб’єктивної сторони злочин вчиняється тільки умисно. Особа розуміє характер та публічну спрямованість закликів і бажає схилити людей до вчинення суспільно небезпечних дій.
7. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного, повітряного та магістрального трубопровідного транспорту.	\|	Злочини проти моральності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.