П.Єдиний податок.

І.Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Місцеві податки та збори

Джерела і порядок сплати земельного податку.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого надають податкову декларацію податковій інспекції на поточний рік.

Суб’єкти підприємницької діяльності сплачують податок за рахунок собівартості. Одночасно він включається і до складу витрат (собівартості). Податок зменшує суму оподатковуваного прибутку, а відтак і податку на прибуток.

Кошти від сплати за землю призначені для використання:

¨ на фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунту;

¨ на ведення Державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;

¨ для економічного стимулювання власників землі та землекористувачів на поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунту та продуктивності земель лісового фонду.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості. Не є об’єктом оподаткування об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад; будівлі дитячих будинків сімейного типу; садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платнику податку та інше.

Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості.

Ставка податку встановлюється сільською, селищною або місцевою радою в таких розмірах за 1кв. метр житлової площі:

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.метрів та житлових будинків житлова площа яких не перевищує 500 кв.метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для квартир та будинків, які перевищують вищеозначені розміри, ставка податку становить 2,7% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Податковий період дорівнює календарному року.

Одним з основних напрямків державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Спрощена система оподаткування малого бізнесу в Україні представлена єдиним податком, який запроваджений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07. 98р. № 727/98 у редакції від 28.06.99р. №746/99. Зазначеним нормативним документом установлюються критерії визначення тих суб'єктів підприємницької діяльності, які мають право сплачувати єдиний податок. Отже, платниками єдиного податку можуть бути:

=> фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн;

=> юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Слід зауважити, що таке рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

♦ податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

♦ податку на прибуток підприємств;

♦ податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва),

♦ плати (податку) за землю;

♦ збору на спеціальне використання природних ресурсів;

♦ збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ	\|	ІУ. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.