Заростання відвалів з лесоподібними суглинками

Заростання відвалів, як вже згадувалося, відбувається в процесі сингенетичної сукцесії, яка врешті-решт переходить в екоендогенетичну.

Одно-дворічні відвали. В перший рік заростання виявлено 20 видів, у тому числі 17 — однорічних і два — дворічних та один — багаторічник. Найчастіше трапляються однорічники: сухоребрик високий (Sisymbrium altissimum), латук компасний (Lactuca serriola), курай російський (Saisola ruthenicus), спориш звичайний (Polygonum aviculare), хрінниця смердюча (Lepidium ry derate) та щириця біла (Amaranthus aleus), з дворічників відзначені розетки волошки розкидистої (Centaurea difusse) та буркуна лікарського (Melilotus officinalis). Багаторічники були представлені декількома вегетативними особинами люцерни жовтої.

На дворічному відвалі видове представництво майже вдвічі більше, ніж на однорічному: 38 видів рослин з 11 родин (табл. 5.1). Найбільше були представлені 4 родини: складноцвіті, лободові, злакові та гречкові, які становили 75% усіх зафіксованих рослин. Родина бобових представлена значно меншою кількістю видів — 7,8%.

Більш рівномірним розташуванням характеризуються тільки волошка розкидиста, латук компасний, спориш пташиний, сухоребрик високий, курай російський, коефіцієнт поширення яких у більшості випадків перевищував 50%.

Перші поселенці відвалів досить різноманітні в біологічному та екологічному відношенні. Залежно від тривалості життя всі види рослин на платоподібних ділянках розподілялись таким чином: однорічники — 23 види, які становили майже всю кількість пагонів та близько половини усієї маси: дворічники — 2 види; багаторічники — 10 видів. Питома вага багаторічників за чисельністю і масою значно зменшується на понижених ділянках відвалів. Серед багаторічних видів виділяють дві еколого-біологічні групи: триваловегетуючі довгостержнекореневі з паростковим типом поновлення ксеромезофіти і триваловегетуючі довгокореневищні, порівняно індиферентні мезофіти, які цвітуть у першій половині літа.

З великої кількості видів, які були виявлені на відвалах лесовидних суглинків, лише деякі можуть бути використані для потреб сільськогосподарської фітомеліорації, зокрема з бобових — люцерна жовта, буркун лікарський, люцерна хмелеподібна, із злаків — пирій повзучий і костриця борозенчаста. В цілому, цю стадію формування фітоценотичного покриву можна охарактеризувати як змішане піонерне або екотипічне угруповання.

Чотирирічний відвал. У флористичному складі травостою виявлено 44 види рослин, серед яких 21 однорічник, 19 багаторічників та 4 дворічники. Порівняно з дворічниками тут описано 13 нових видів, переважно багаторічників. Водночас прослідковується зменшення кількості однорічників (табл. 5.3).

Найпоширенішими рівномірно розташованими виявилися волошка розкидиста, стоколоси розчепірений і покривний, представництво яких на платоподібних ділянках становить 50-80%, причому на пониженнях їх кількість помітно зростає. Виділяються види, які стабільно присутні на всіх ділянках, хоча поширеність їх менша, ніж інших рослин.

Помітне формування мікроасоціацій, які займають значну територію кар'єру, серед яких найбільш виразно виділяються п'ять:

волошка розлога + буркун лікарський + однорічні стоколоси;

кохія дряпачна + волошка розлога;

пирій повзучий + волошка розлога;

люцерна жовта + пирій повзучий.

У фітоценозах (табл. 5.4) помітними є види, які займають панівне місце у формуванні фітомаси: в одному випадку це однорічники, в іншому — багаторічники.

Найпоширенішою виявилась мікроасоціація волошки розкидистої, буркуна лікарського та стоколосів, синузіальні структури якої виявлені паралельно типам побудови підземних органів і типам цвітіння, відображаючи тим самим динаміку зволоження в породах.

Найхарактернішими синузіями є:

синузія зимово-весняних пухко-дернових ксеромезофітів, які розцвітають у ранньовесняний період;

синузія триваловегетуючих глибокостержневих мезофітів і ксеромезофітів ранньолітнього цвітіння; синузія триваловегетуючих короткостержневих ксерофітів і мезофітів пізньолітнього цвітіння.

Отже, дана мікроасоціація являє собою складний фітоценоз з розвиненою просторовою надвеликою і підвеликою структурою та взаємовия-вом синузіального представництва компонентів, які формують рослинне угруповання.

Другою за поширеністю на відвалі є мікроасоціація кохії дряпачної та волошки розлогої (8-10% усієї території), яка приурочена до переущільнених ґрунтів у місцях проходу автомашин, бульдозерів та екскаваторів.

Мікроасоціація полину австрійського та волошки розлогої займає всього 2-3% території відвалу, утворюючи невеликі куртини. Панує в . групованні багаторічний полин, який характеризується високою енергією вегетації та стійкістю до засухи та зимових морозів.

Мікроасоціація пирію повзучого та волошки розлогої займає переважно пониження, причому панує пирій, а волошка трапляється лише у вигляді розеток.

І нарешті, мікроасоціація люцерни жовтої та пирію повзучого, яка займає, як і попередня, понижене місцезростання. Основними едифікаторами в ній є люцерна і пирій, які утворюють дві виразні синузії:

багаторічних триваловегетуючих довгострижневих (з коренепаростковим типом вегетативного відновлення) ксеромезофітів ранньорічного цвітіння;

багаторічних триваловегетуючих довгокореневищних мезофітів, що зацвітають у першій половині літа.

Ця мікроасоціація характеризується високою господарською цінністю травостою, тому що бобові і злакові рослини в ній займають 97% загальної маси, що в перерахунку на 1 га становить 22 ц повітряно-сухого сіна. Без сумніву, вона може бути впроваджена в процесі сільськогосподарської, лісогосподарської, інженернозахисної та рекреаційної фітомеліорації.

Аналізуючи сукцесійний процес на четвертому році зарощування відвалів, можна дійти висновку, що тут у рослинному покриві, порівнюючи з попередніми випадками, відбулося зменшення однорічних і збільшення багаторічних видів. Проте фітоценоутворювальну роль все ж відіграють однорічні і дворічні види, що свідчить про нестабільність трав'яного покриву, а отже, сукцесійний процес, в якому роль едифікаторів угруповань будуть відігравати багаторічники — полин австрійський, пирій повзучий та люцерна жовта, триває. Цей етап сукцесії, як зазначають дослідники (Бекеревич, Горобець, Колбасін та ін., 1971), може бути охарактеризований як "відкритий фітоценоз" (за Сукачовим і Шенніковим) або як складне угруповання (за Вороновим).

Шестирічний відвал. На вирівняній платоподібній поверхні відвалу утворився зімкнутий рослинний покрив, представлений 13 однорічниками, 3 дворічниками та 10 багаторічниками. Найчастіше трапляються (понад 80%) стоколоси — розчепірений та покривний, волошка розлога, люцерна жовта, спориш пташиний. Спільність флористичного складу із дворічним відвалом становить 33,2%, а з чотирирічним — 44,2%. У фітоценотичному покриві виділено шість характерних мікроасоціацій.

Панівне становище займає мікроасоціація волошки розлогої, стоко-лосів — розчепіреного та покривного, люцерни жовтої. В угрупованні вирізняють такі синузії:

багаторічних довгострижневокореневих ксеромезофітів ранньолітнього цвітіння;

малорічних короткострижневокореневих ксерофітів пізньолітньої вегетації, пухкодерновинних ксеромезофітів, які зацвітають у ранньовесняний період.

Значну територію (12-15%) займає мікроасоціація люцерни жовтої, волошки розлогої, стоколосів розчепіреного та покривного, приурочена до слабопонижених елементів рельєфу. Слід відзначити господарське значення травостою цієї мікроасоціації, в якому близько 60% трав'яної маси дають бобові і злакові. До речі, люцерна жовта і пирій, які разом зростають, можуть давати досить високий урожай повітряно-сухого сіна — 19,71-21,85 ц/га.

Близько 5% усієї території відвалів займає мікроасоціація полину австрійського, волошки розлогої та люцерни хмелеподібної, створюючи невеликі окремі куртини.

На понижених місцезростаннях формуються мікроасоціації, де едифікаторами виступають люцерна жовта і пирій. На ущільнених колісною технікою ґрунтах едифікатором фітоценозів виступає мікроасоціація кохії дряпачної.

На шестирічних відвалах, особливо на понижених місцезростаннях, як бачимо, формуються порівняно стабільні фітоценози, основу яких становлять багаторічні триваловегетуючі глибокострижневокореневі, коренепаросткові і кореневищні ксеромезофіти і мезофіти, які розцвітають у першій половині літа. Перевагу підвищеним плато віддають угруповання багаторічних глибокострижневокореневих та коренепаросткових, а також малорічних стрижневокореневих та пухкодернинних ксерофітів і ксеромезофітів.

Восьмирічний відвал. У фітомеліоративному покриві виявлено 40 видів, зокрема 8 видів із поширеністю 50% і по 5 видів із поширеністю 10-30%. Решта 22 види мали поширеність 10% (табл. 5.7).

Сформувалися чотири характерні мікроасоціації (табл. 5.8). Майже четверту частину загальної площі відвалу зайняла мікроасоціація, де едифікатором виступає полин австрійський (74,5% загальної маси), а решта травостою представлена різнотрав'ям. Основною біологічною групою рослин, яка формує головну синузію, є коренепаросткові і малорічні короткострижнекореневі ксерофіти пізньолітнього цвітіння.

В мікроасоціації кохії дряпачної та лободи татарської, яка характеризується значною ксерофітністю, переважають літньоосінні однорічники, які є індикаторами пасовищної дигресії (спориш пташиний, рогач піщаний, кохія дряпачна, лобода татарська). Мікроасоціація проста за складом і синузіальною структурою.

Понижене місцезростання займає мікроасоціація тонконога сплюснутого, пирію повзучого та кохії дряпачної. Вона добре задерновує пухкі розсипчасті відкоси.

Найбільшу територію відвалу (30-40%) займає мікроасоціація, де едифікатором є пирій повзучий. Проте в угруповання інтенсивно проникає полин австрійський, який, зайнявши там верхній намет травостану, витісняє пирій. Місцями, на пониженнях, пирій утворює куртини разом із лядвенцем рогатим.

Природний сукцесійний процес на восьмирічному відвалі, як свідчать дані досліджень, порушений випасом худоби. По суті, в даному випадку маємо справу з пасовищною дигресією, а ознакою цього є активне проникнення характерних для деградованих випасом земель полину австрійського та пасовищних інгредієнтів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості динаміки фітоценозів на девастованих землях	\|	Заростання піщано-глинистих відвалів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.