• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Такі видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів і бюджетних трансфертів.

Видатки на здійснення власних повноважень–це видатки на реалізацію прав, обов'язків та функцій місцевого самоврядування, які мають місцевий характер. Такі видатки фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

У випадках, коли мінімальний розмір місцевого бюджету перевищує доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів, держава надає трансферт даному бюджету, щоб забезпечити надання соціальних послуг на необхідному рівні.

У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджетудо державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного станів відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, установлених законодавством.

Міжбюджетні трансферти–кошти, які безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання й субвенції.

Дотація вирівнювання–міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенція–міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Обсяг міжбюджетних трансфертів визначається відповідно до фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та коефіцієнту вирівнювання.

фінансовий норматив бюджетної забезпеченості–гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг.

Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання гарантованих послуг залежно від:

1) кількості населення та споживачів гарантованих послуг;

2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.

Коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Дотація вирівнювання бюджетам міст республіканського АРК та обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, визначається як перевищення розрахункового обсягу видатків, обрахованого із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів над розрахунковим обсягом кошика доходів місцевих бюджетів.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів визначається на основі формули. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати такі параметри:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;

2) кількість населення та кількість споживачів гарантованих послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету;

4) розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання;

6) норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості населення.

Розрахунковий обсяг кошика доходів місцевого бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності такого бюджету, який розраховується з використанням економіко-математичних методів та коригуючих коефіцієнтів на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.

Індекс відносної податкоспроможності–коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності відповідного бюджету у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одну людину.

Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів.

Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж один раз на рік, без відповідного обґрунтування, крім випадків виділення нових або зміни статусу вже існуючих адміністративно-територіальних одиниць; зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання – платників податків; зміни податкового законодавства.

Зміна обсягу надходжень за відповідні бюджетні періоди доходів, які враховуються для визначення розрахункового обсягу кошика доходів місцевих бюджетів, має бути підтверджена органами стягнення.

коефіцієнт вирівнювання–показник, який використовується для розрахунку обсягу коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, з метою стимулювання нарощування доходів місцевих бюджетів у процесі бюджетного планування.

Дотак званих«власних» доходів (тобто на фінансування власних повноважень місцевих бюджетів) належать доходи, визначені законодавством як доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, які формуються й збираються на відповідній території, основні з них:

1) фіксований податок;

2) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності;

3) плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення; збір за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення; збір за спеціальне використання лісових ресурсів тощо;

4) плата за землю;

5) місцеві податки і збори (крім єдиного податку);

6) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

7) частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету;

8) плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів;

9) штрафні санкції за порушення законодавства;

10) надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;

11) інші доходи загального фонду місцевих бюджетів, що визначаються законом про Державний бюджет України (детально власні доходи зазначені у статті 69 БКУ) .

Місцеві податки й збори є головним атрибутом місцевого самоврядування у розвинених країнах. Наприклад, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65 % доходів місцевих бюджетів, у Франції – 60 %, ФРН – 45 %, Англії – 36 %, Японії – 33 %.

У зарубіжних країнах склалася численна розгалужена система місцевих податків і зборів: у Бельгії – 100 місцевих податків і зборів; в Італії – 70; у Франції – понад 50.

Але є країни, де застосовуються лише кілька, або навіть один місцевий податок як в Англії (подушний податок). Такі країни є винятком, тому що значна кількість місцевих податків і зборів є гарантією стабільності надходжень у місцеві бюджети.

В Україні питома вага місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів дуже незначна.

Закріплені доходи — це ті доходи, які повністю або частково(в %) зараховуються в певні види бюджетів безстроково або на довгостроковій основі для фінансування делегованих повноважень.

На сьогодні це доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, саме вони складають кошик доходів місцевих бюджетів. Сюди відносять такі основні доходи:

1) частина податку на доходи фізичних осіб;

2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування;

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання води;

4) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення;

5) плата за використання інших природних ресурсів;

6) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, – до доходів бюджету Автономної Республіки Крим;

7) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати;

8) плата за державну реєстрацію та інші (детально про закріплені доходи див. у статтях 64-66 БКУ).

Видатки місцевих бюджетів–це економічні відносини, які виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Вище було сказано, що розмежування видів видатків на виконання делегованих і власних повноважень між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв видатки поділяються на такі групи (табл. 8.1).

Таблиця 8.1 – Структура видатків місцевих бюджетів

Продовж. табл. 8.1

Продовж. табл. 8.1

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Читайте також:

1. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
2. II.2. Збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок спрямування прибутку до статутного капіталу
3. А. Технологічний розрахунок СТОА
4. А.1.1. Розрахунок кількості автомобілів, що обслуговуються на СТОА за рік
5. А.2.1. Розрахунок річної виробничої програми міських СТОА
6. А.2.2.Розрахунок виробничої програми дорожніх СТОА
7. А.2.3. Розрахунок загальної трудомісткості робіт по ТО і ПР автомобілів
8. А.2.6. Розрахунок кількості робітників
9. Автоматичний розрахунок суми проведення.
10. Аеродинамічний розрахунок
11. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
12. АЕРОДИНАМІЧНИЙ РОЗРАХУНОК СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ

Переглядів: 1169