Часткова варіація факторів виробництва

Тема 7. Варіації факторів виробництва й оптимум товаровиробника

(1 година)

1. Часткова варіація факторів виробництва

2. Ізоквантова варіація факторів виробництва

3. Пропорційна варіація факторів виробництва

4. Оптимум виробника

У короткостроковому періоді у виробничої функції мається одна перемінна - кількість використовуваної праці. Залежність між випуском продукції і кількістю праці при фіксованому обсязі використання капіталу представлена на мал.7.1.

Риc.7.1. Крива загального випуску фірми

На мал.7.1 чітко просліджуються три різні закономірності в динаміку загального випуску продукції (ТР) у залежності від збільшення кількості використовуваної праці. Перші збільшення витрат праці (0-L₁) забезпечують ріст випуску, що випереджає кількість праці, що утягується у виробництво, тобто спостерігається ріст граничного продукту праці (МР). Це відбувається до досягнення оптимального співвідношення праці і капіталу (чи оптимальної оптимальний капиталовооруженности праці). При подальшому збільшенні кількості застосовуваної праці (L₁-L₃) ріст випуску починає відставати від росту кількості праці, тобто спостерігається зниження граничного продукту праці. Після досягнення визначеної кількості задіяної праці (понад L₃) загальний випуск скорочується через те, що виробництво "перенасичено працею", що уже не може ефективно використовуватися при даному обсязі капіталу.

У графічному виді граничний продукт (гранична продуктивність) перемінного фактора - це тангенс кута нахилу дотичної до графіка ТР (tgα) у крапці, що відповідає визначеній величині цього фактора. Гранична продуктивність праці збільшується до крапки 1, потім починає неухильно знижуватися на тлі триваючого росту загального випуску й у точці його максимуму (точка 3) дорівнює 0, а потім стає негативною (при цьому загальний випуск скорочується).

У результаті даного аналізу формулюється важливий висновок: після досягнення оптимальної капіталоозброєності праці при відсутності технічного прогресу діє закон збиткової граничної продуктивності (правило збиткової віддачі) перемінного фактора виробництва.

Закон збиткової граничної продуктивності (збиткової віддачі, що убуває граничного продукту) - починаючи з визначеного моменту часу, збільшення обсягу використання одного ресурсу при незмінному обсязі використання іншого приводить до зменшення граничного продукту перемінного ресурсу. Очевидно, що це правило діє в рамках короткострокового періоду, тому що в довгостроковому періоді збільшення витрат капіталу приведе до підйому всієї кривої загального випуску, і при тих же витратах праці може бути отриманий більший випуск продукції.

Закон убутної віддачі лежить в основі поводження виробника і визначає характер функції пропозиції від ціни (вид кривої пропозиції), тоді як закон убутної граничної корисності визначає характер функції попиту від ціни (вид кривої попиту). Тому що приріст віддачі від перемінного фактора знижується, ріст витрат починає випереджати ріст обсягу виробництва, що змушує підприємство пропонувати продукцію по більш високій ціні.

Саме поняття "збиткова віддача" зв'язано з обмеженими можливостями керування великим виробництвом і особливо чітко просліджується при розгляді процесу обробки землі в сільському господарстві. Якби цього закону не існувало, врожай усього сільського господарства світу можна було б одержувати з невеликої ділянки землі, застосувавши на ньому витрати праці усього світу.

Середній продукт (продуктивність) перемінного фактора в графічному виді - тангенс кута нахилу лучачи, що з'єднує крапку на лінії загального випуску, що відповідає визначеній величині цього фактора, з початком координат. До кожної крапки кривої загального випуску можна провести і дотичну, і промінь, що з'єднує її з початком координат, і розраховуючи в такий спосіб тангенси кутів їхнього нахилу, виявити кількісну динаміку змін величин середньої і граничної продуктивності (мал.7.2):

Рис. 7.2. Середній і граничний продукти перемінного фактора виробництва

Як видно з мал.7.2, крапки 1-3 на який відповідають тим же крапками на мал.7.1, якщо гранична продуктивність перевищує середню, те середня продуктивність росте, а якщо навпаки - те середня продуктивність знижується. Тобто, якщо кожен наступний працівник робить більше, ніж попередній, середній продукт праці буде збільшуватися, а якщо буде зворотна тенденція - то зменшуватися. Зниження середньої продуктивності починається з моменту рівності граничної і середньої продуктивності (однаковий кут нахилу дотичної і лучачи) - точка 2 на мал.7.1, у якій tgα-tgβ, причому кут β максимальний. Отже, крива граничної продуктивності завжди перетинає криву середньої продуктивності в крапці, у якій середня продуктивність досягає максимуму. Загальний продукт росте доти , поки граничний продукт ненегативний.

У господарській практиці здатність розпізнавати розглянуті технологічні стадії фірми має вирішальне значення у визначенні її успіху, дозволяючи виявити момент, коли техніка і технологія застарівають, визначити обсяг виробництва, у межах якого ресурси використовуються раціонально.

Крім власне динаміки граничного і середнього продукту ще однією важливою характеристикою результативності виробництва служить коефіцієнт еластичності випуску по перемінному факторі (E_Q,L). Він показує, на скількох відсотків зміниться випуск при зміні обсягу перемінного фактора на один відсоток. Його можна також виразити рівнянням:

(7.1.)

Звідси очевидно, що від початку координат до точки 2 мал.7.2 E_Q,L> 1, у точці 2 E_Q,L= 1, на проміжку 2-3 має місце < 0 E_Q,L< 1, далі E_Q,L < 0.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.	\|	Ізоквантова варіація факторів виробництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.