15.1. Основні показники, що відображають загальний стан комунікацій.
15.2. Оцінювання ефективності окремих складових.
Основні показники , що відображають загальний стан комунікацій
Найбільш поширеною для визначення ролі маркетингових комунікацій є статична модель регресивного аналізу типу:
Х =а+b*W
Ця модель визначає, що між незалежною величиною W (витрати на маркетингові комунікації) і залежною величиною Х (обсяги продажу, частка ринку, прибуток) існує простий лінійний зв'язок.
Можна також визначити зв'язок не тільки між обсягами продажу і витратами на маркетингові комунікації, а й зв'язок між обсягами продажу та окремими напрямками діяльності в галузі маркетингових комунікацій за допомогою парної і множинної кореляції за формулами:
Х =а+b*Wi;
Х=а+b1*W1+ b2*W2 + b3*W3+ b4*W4+ b5*W5+ b6*W6+b7*W7+b8*W8, де
Х — обсяги продажу товарів, тис. грн;
W1 — витрати на рекламну діяльність, тис. грн;
W2 — витрати на стимулювання попиту, тис. грн;
W3 — витрати на паблік рилейшнз, тис. грн;
W4 — витрати на персональний продаж, тис. грн;
W5 — витрати на прямий маркетинг, тис. грн;
W6 — витрати на участь в торгових виставках та ярмарках, тис.грн;
W7 — витрати на рекламу на місці продажу, тис. грн;
W8 — витрати на упаковку товарів, тис. грн.
Найпростіше визначити ефективність маркетингових комунікацій можна, порівнюючи обсяг продажу товарів до проведення певних заходів комунікативного характеру і після такого проведення або підрахувавши додатковий прибуток, який сподівається отримати чи вже отримало підприємство завдяки заходам з маркетингових комунікацій. Але на практиці такі підрахунки будуть дуже неточними, бо надто вже складно виокремити вплив саме маркетингових комунікацій на поліпшення чи погіршання діяльності, хоча прибуток з них легко підраховується: він становить різницю між прибутком з того обсягу продажу товарів, який зумовлений маркетинговими комунікаціями, та витратами на ці комунікації.