Основні закономірності живлення річок.

Річковий стік формується внаслідок надходження в річки вод атмосферного походження, при цьому частина атмосферних опадів стікає з ріками в океан або безстічні озера, решта – випаровується.

Виділяють чотири основних види живлення річок: дощове, снігове, льодовикове та підземне.

Для річок в умовах теплого клімата головний вид живлення – дощовий. За рахунок дощових вод формується стік таких крупних річок світу, як Амазонка, Ганг і Брахмапутра. Цей вид живлення річок є найважливішим. Другим за значимістю є снігове живлення. Його роль досить велика в живленні річок в умовах помірного клімату. Третє місце за об”ємом поступаючих в річки вод займає підземне живлення. На його частку припадає в середньому 1/3 річкового стоку. Останнє місце за значимістю займає льодовикове живлення.

Зупинемося детальніше на основних видах живлення річок.

Дощове живлення.

Кожний дощ характеризується шаром випавших опадів (мм), тривалість (хв, год, сут), інтенсивність випадіння (мм/хв, мм/год) та площею розповсюдження (км2). У зв”язку з цим дощі можна поділити на зливи та обложні дощі. Чим більше інтенсивність, площа розповсюдження та тривалість дощу, тим більше величина дощового паводка. Чим більше відношення між площею розповсюдження дощу та площею басейна, тим також більше величина можливого паводка. Катастрофічні паводки відбуваються з цих причин найчастіше лише на малих та середніх річках. Поповнення підземних вод відбувається під час тривалихдощах. Чим менше вологість повітря і грунт більш сухий в період випадання дощу, тим більше витрати води на випаровування та інфільтрацію і тим менша величина дощового стоку.

І, навпаки, якщо дощі випадають на вологу поверхню при пониженій температурі повітря, збільшується величина дощового стоку.

Таким чином, один і той дощ в залежності від стану підстилаючої поверхні та вологості повітря може бути в одному випадку стокоутворюючим, а в другому – не давати

Снігове живлення.

Сніг в залежності від товщі снігового покриву та щільності може під час таяння давати різний шар води. Слід розрізняти процеси сніготанення та водовіддачі сніжного покриву, тобто надходження не утримуємої снігом води на поверхню грунту. Сніготанення починається після досягнення температурою повітря позитивних значень та виникнення позитивного теплового баланса на поверхні снігу. Водовіддача починається пізніше початку сніготанення та залежить від фізичних властивостей снігу – зернистості, капілярних властивостей і т. д. Стік починається тільки після початку водовіддачі.

Територію, де відбувається в даний момент танення снігу, називають зоною одночасного сніготанення.

Підземне живлення річок.

Воно визначається характером взаємодії підземних (грунтових) та річкових вод.

Виділяють 3 типи взаємодії річкових та грунтових вод:

- наявність постійного гідравлічного зв”язку;

- наявність тимчасового гідравлічного зв”язку;

- відсутність гідравлічного зв”язку.

Перший тип включає два підтипи: наявність одностороннього та двостороннього постійного гідравлічного зв”язку. Характер зв”язку річкових та грунтових вод залежить від співвідношення висоти стояння рівня води в річці в повінь та межень, з одного боку, та положення крівлі водотривкого пласта і рівня грунтових вод, які над ним знаходяться, з другого.

При дуже низькому положенні водоупору та рівня грунтових вод річка протягом всього року через свої береги та дно живить підруслові та прибережні грунтові води, тобто постійно втрачає воду на живлення грунтових вод.

При більш високому положенні водоупору річка живить грунтові води лише в повінь; в межень річка, навпаки, дренує грунтові води та ними живиться. Під час зменшення повені та в межень частина акумульованої в грунті води повертається в русло річки. Таке явище називається береговим регулюванням річкового стоку.

В цілому підземні води є одним з найважливіших видів живлення річок. Частка підземного живлення річок становить 30% річкового стоку. Роль підземного живлення особливо зростає в межень, коли живлення інших видів (дощове, снігове) зовсім припиняється.

Льодовикове живлення.

Таке живлення мають лише річки, які витікають з районів з високогірними льодовиками. Внесок льодовикового стоку в сумарний стік річки та регулюючий вплив льодовиків на стік тим більше, чим більша відносна площа зледеніння. Завдяки акумульованим у товщі льодовика великим масам води льодовики впливають на регулювання річкового стоку.

Багаторічне регулювання стоку льодовиками полягає в тому, що тала вода льодовиків компенсує нестачу води в річках в посушливий період. Справа в тому, що підвищення річних температур повітря та низька кількість опадів спостерігаються одночасно.

Сезонне регулювання також виявляється в посиленні танення льодовиків в теплий, посушливий період, коли інші джерела живлення річок виснажуються. Крім того, сам льодовик із порожнинами, заповненими водою, а також його снігово-фірновими товщами, які містять гравітаційну воду, є причиною регулювання стоку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 6. Основні закономірності живлення річок.	\|	Принципи витрати води в басейні річки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.