Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Культури Північного Ренесансу.

Доба Відродження викликала велике піднесення мистецтва не тільки в Італії, а й у ряді інших країн, розташованих на північ від неї. Відродження за межами Італії умовно називають Північним Відродженням. Принципові зрушення у мистецтві, і насамперед у живописі, коли художники почали виявляти поглиблений інтерес до людини і навколишнього світу, намітилися тут пізніше – тільки у XV ст.. Боротьба за звільнення розуму від середньовічного світогляду відбувалася в інших країнах Європи повільно, бо надто стійкою була феодальна система. Думки й почуття людей перебували в міцних лабетах релігії. Художники, спираючись на традиції готичного мистецтва, довго не порушували старої системи відображення світу, а тільки відтворювали поодинокі життєві явища.

Значні зміни в мистецтві Північного Відродження зумовлені могутніми народними рухами та соціальними реформами кінця XV - XVІ ст.. Близько 1500р. у мистецтві заальпійських країн остаточно перемогли нові тенденції. Вирішальним у творчості митців став гострий інтерес до індивідуального образу людини та всього її оточення. Розвиваються нові види мистецтва: станковий живопис і графіка. Найзначнішими осередками мистецтва Північного Відродження були Нідерланди, Німеччина та Франція.

У Північному Відродженні перепліталися раціоналізм та містика. Засновником і одним з найвідоміших представників німецького Відродження, "північним Леонардо да Вінчі" вважається німецький живописець і графік Альбрехт Дюрер (1471–1528). Сміливий новатор у мистецтві, людина, захоплена жадобою наукового пізнання світу, Дюрер, подібно до Леонардо, поєднував високий злет творчої думки з найуважнішим вивченням натури. Альбрехт Дюрер першим у Німеччині розпочав писати оголене тіло з натури, заклав основи німецького пейзажу, занадто витончено зображував людей, тварин, квіти тощо. Творчість Дюрера пов’язана зі створенням глибоко національних образів, сповнених сили, сумнівів, енергії, роздумів. Найвище його досягнення – 16 гравюр на тему Апокаліпсиса ("Чотири вершники", "Битва архангела Михаіла з драконами"). Творчість А.Дюрера – уособлення німецької епохи Відродження. Його співвітчизники Лукас Кранах Старший, Ганс Гольбейн Молодший працювали у тих же світоглядних рамках, але забарвлювали свою творчість власною індивідуальністю. Для творчості Лукаса Кранах Старшого характерне розкриття самобутнього в людині, проникнення в її душу ("Відпочинок на шляху до Єгипту", "Марія з дитям", "Венера", гравюри "Розп'яття" та "Лицарські турніри"). У творах Ганса Гольбейна Молодшого, особливо портретного жанру, досить чітко видно втілення ідеї пошуку в людині її глибинних психологічних особливостей, а також відображена особлива любов художника до відтворення матеріальної краси навколишнього світу.

Своєрідним осередком художньої культури Північного Відродження були Нідерланди – одна з найбільших і передових країн Європи. Для художників – нідерландців не існувало панування досконалої людини – титана, у їх творчості людина виступала як невід'ємна частина Всесвіту. Для нідерландської культури властиве реалістичне бачення світу, утвердження як художньої цінності такої дійсності, якою вона була насправді, розуміння органічної єдності людини з навколишнім середовищем, вивчення можливостей, якими природа і життя наділили людину.

Основоположниками Відродження в Нідерландах вважаються брати Губерт та Ян ван Ейки, які створили Гентський вівтар (собор Св. Бавона в Генті). Він становить собою двоярусний складень, на якому зображені Христос, Марія, Іоан, Адам та Єва. Ван Ейки вдосконалили техніку малювання олією, що дало змогу повніше передати яскраву звучність барв.

Значне місце займає творчість нідерландського художника Пітера Брейгеля Старшого на прізвисько Мужицький. Глибоко національна, демократична в своїй основі, сповнена філософських роздумів про Всесвіт, вона оспівувала естетичну цінність народного життя. Це було новим для європейської художньої культури. Найбільш відомі твори Пітера Брейгеля Старшого: "Падіння Ікара", "Дитячі ігри", "Вавілонська вежа", "Селянський танок", "Селянське весілля". З ім'ям Брейгеля пов’язуєть остаточне оформлення пейзажу, як самостійного жанру.

Найзагадковішим і незбагненним художником того часу є Ієронім Босх (1450–1516) (Нідерланди). Він був дуже популярним художником свого часу. Його картина "Сім смертних гріхів" висіла в спальні іспанського короля Філіпа ІІ. Босх в своїй творчості, окрім традиційних для того часу символів, використовував іншу символіку, яка важко піддається розшифровці. Демонологія межує у художника із здоровим гумором, почуття природи – з аналітичним поглядом на людину і гротесковістю в зображенні її ("Корабель дурнів").

Нідерландське Відродження дало світу письменника, богослова та мислителя Еразма Роттердамського (богословські, сатиричні твори). У «Похвалі глупості» він викриває вади феодального суспільства, таврує таку набожність, що виявляється в надмірному культі ікон і читанні молитов, зловживання у відпущенні гріхів, закликає повернутися до ідеалів первісного християнства.

У Франції в середині ХV ст. після походів французьких королів в Італію і знайомства з італійським мистецтвом, починається розрив з готичними традиціями. Перший французький художник нової епохи Жан Фуке. Реалістичні традиції в творчості художника з особливою силою проявилися в жанрі портрету («Портрет Карла VІІ», «Мадонна з немовлям», моделлю для якого була коханка Карла VІІ Агнесса Сорель).

Великим гуманістом ХVІ ст. був французький письменник Франсуа Рабле (1494–1553) – один з найбільш освічених людей свого часу. У романі «Гаргантюа і Пантагрюель» він дав геніальну сатиру на суспільство свого часу. Визначне явище культурного життя Франції ХVІ ст. – філософ-гуманіст Мішель де Монтень (1533–1592). Він зміцнював у людини віру в себе і своє майбутнє, розглядав її як найбільшу цінність. Він доводив, що людей потрібно цінувати в залежності від їх особистих гідностей і заслуг перед суспільством. Монтень є родоначальником літературної форми – есе.

Уособленням іспанського Відродження можна вважати Мігеля Сервантеса де Сааведра (1547–1616). Автор драм, комедій, сатиричних інтермедій, Сервантес створив жанр ренесансної новели в Іспанії. Його роман «Вигадливий ідальго Дон Кіхот Ламанчеський» - один з найуславленіших творів світової літератури, справжня енциклопедія тодішнього життя. Сучасником Сервантеса, визначним представником Відродження був Лопе Фелікс де Вега Карпьо (1564–1635) – великий іспанський драматург, засновник іспанської національної драми. Ним написано близько двох тисяч п’єс, з яких до нас дійшло чотириста. Лопе де Вегу вважають творцем особливого жанру – комедії «плаща і шпаги», засновником іспанського національного театру.

Англію епохи Відродження пов’язують з ім’ям Уїльяма Шекспіра (1564–1616) та розвитком театру. Утвердження театру, як повноправного виду мистецтва, відбулося в Англії. Великою популярністю в Лондоні в кінці ХVІ ст. користувався театр «Глобус». Найяскравішою постаттю ренесансного театру став У.Шекспір – геніальний драматург, режисер і організатор, гуманіст пізнього Відродження. Він написав 37 п’єс, більшість з яких вважається шедеврами світової драматургії. Гімном ренесансним гуманістичним цінностям є комедії Шекспіра: «Приборкання непокірної», «Комедія помилок», «Два веронці», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч». У трагедіях «Ромео і Джульєта», «Гамлет», «Король Лір», «Макбет», «Отелло» Шекспір дає глибокий аналіз психологічної сутності людини. Загальні для всіх трагедій теми: від страждань – до внутрішнього переродження героя, неминучості трагічного зіткнення поколінь, протистояння старого і нового.

Культура епохи Відродження містить величезні духовні цінності. Саме в цей час були закладені глибокі підвалини духовності суспільства. Ця культура збагачує нас загальнолюдськими, гуманістичними цінностями, розумінням того, що істинно творчий початок буття – людина. Ренесанс вселяє в нас віру в безмежні можливості людини, в її вдосконалення.

 


Читайте також:

  1. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  2. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  3. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
  4. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
  5. Амстердам, Дельфт — осередки культури Нідерландів
  6. Аналіз факторів впливу на формування корпоративної культури.
  7. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
  8. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
  9. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
  10. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
  11. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
  12. Античні рабовласницькі міста-держави Північного Причорномор'я.




Переглядів: 993

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Етапи розвитку Відродження. | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.