Поняття, характерні риси та функції соціальних норм первісного суспільства (ритуали, обряди, міфи, звичаї тощо)
Соціальні норми в первісному суспільстві – це звичаї, які регулювали суспільні відносини у всіх сферах громадського життя (побут, родина, праця, релігія й т.д.).
Дані норми у вигляді неписаних правил існували з метою врегулювання відносин шляхом передачі інформації, досвіду від покоління в покоління, пояснення природних явищ, взаємодії людини та природи.
Ритуа́л (від лат. ritualis (обрядовий), корінь якого – лат. ritus –означає «релігійний обряд») – дія, що здійснюється внаслідок своєї символічної важливості та спроможності викликати емоції у присутніх, також нерідко вважається, що ритуал може впливати на природні та надприродні сили.
Ритуалом слід вважати обряди надзвичайно урочистого, демонстративного характеру, де форма виконання жорстко регламентована. До ритуалу відносяться норми складних символічних дій, що історично виникли або були навмисно встановлені й система яких набула жорсткої канонізації. Ритуал являє собою демонстрацію форми, що втілює не стільки змістовність цінностей, скільки ставлення до них – визначення, повагу.
Ритуал наповнює змістом ситуацію і поведінку в ній, дає відчуття початку чи завершення подій. Це забезпечує почуття доцільності, немарності поведінки, особливості моменту, правильності того що відбувається, є маркером завершеності подій. Спільне виконання громадських ритуалів стверджує єдність, дає можливість відчути свою причетність до спільноти та її життя.
Обряд – сукупність умовних, традиційних дій. Деякі релігії використовують обряди для закріплення у свідомості віруючих деяких релігійних уявлень і зміцнення віри у всемогутні сили.
Міф (грец. Μύθος — казка, переказ, оповідання, альтернативна форма міт) – оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства.