Правопорядок можна класифікувати за сферами правових відносин. Мається на увазі, що різні види правопорядку знаходять своє вираження в різних сферах регульованих правом відносин.
На мою думку, до найбільш важливих та загальних видів можна віднести:
ü Правопорядок в сфері реалізації законних права. Наприклад – право на землю, працю, життя, здоровя;
ü Правопорядок в сфері викоання законних вимог, обов’язків. Наприклад – сплата податків, охорона і збереження довкілля;
ü Правопорядок в сфері виконаня службових, посадових обов’язків. Наприклад – надання дозволів працівниками дозвільної системи, прийняття рішень органами місцевого самоврядування, оперативно-розшукова діяльність;
ü Правопорядок в сфері здійснення різних видів господарської діяльності. Наприклад – видобування корисних копалин, ігровий бізнес, зовнішньо-економічна діяльність чи перевезення.
Громадський порядок, його нормативна основа
Громадський порядок — це стан (режим) упорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин і їх додержання.
Поняття громадського порядку ширше за поняття правового порядку, оскільки в зміцненні і підтриманні першого важлива роль належить усім соціальним нормам. Правопорядок складається лише на підставі правових норм і внаслідок цього охороняється спеціальними державно-правовими заходами.
Громадянське суспільство об'єктивно відчуває потребу в упорядкованості його функціонування за допомогою соціальних (у тому числі правових) норм. Воно протистоїть безладності, безсистемності. В умовах стабільного правопорядку ефективно функціонує економіка, досягається гармонія в діях законодавчої, виконавчої та судової влади, активно здійснюється діяльність різних громадських і приватних організацій, гарантується вільний розвиток людини, задоволення її духовних і матеріальних потреб. Тому громадянське суспільство формує соціальні норми, спрямовані на зміцнення соціального і правового порядку.