• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Порівняльні ціни реалізації цукру-піску

(станом на 03.12.99) та фуражного ячменю (станом на 15.12.99) на біржах України під час однієї торгової сесії

Таблиця 9

Наведені факти свідчать, що біржовий ринок сільськогосподарської продукції, як і загалом товарний біржовий ринок, перестав відігравати активну роль у здійсненні оптової торгівлі і не виконує основної ціноутворюючої функції.

Поряд з недосконалістю і відставанням розвитку біржового ринку основним гальмом становлення ринкової економіки стало вкрай повільне реформування агропромислового комплексу. Прискоренню цього процесу сприяло видання Указу Президента

України від 3 грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки". Зокрема Указом передбачалося реформувати протягом грудня 1999 р. - квітня 2000 р. колективні сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності на землю та майно.

Водночас усім членам колективних сільськогосподарських підприємств було надано право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, заснованих на приватній власності. Це право, гарантоване частиною другою ст. 14 Конституції України, не може бути обмежене рішенням загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.

Цей Указ сприяв створенню в країні приватного сектора товаровиробників сільськогосподарської продукції, підвищив їх роль у питаннях збуту продукції, закупівлі матеріально-технічних ресурсів, прискорив створення ринкового середовища в агропромисловому комплексі.

В Указі наголошено на нагальності формування необхідної інфраструктури аграрного ринку, в тому числі товарних бірж, оптових ринків, агроторгових домів, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів, підприємств фірмової торгівлі тощо, яка б забезпечувала заготівлю і реалізацію продукції всіх секторів агропромислового виробництва і постачання їм необхідних матеріально-технічних ресурсів та сировини.

Одночасно з активним впровадженням у життя нових сільськогосподарських формувань, що базуються на приватній власності на землю, виконується широкомасштабна робота з удосконалення ринків збуту продукції.

Так, Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна" передбачено впровадження системи таких заходів:

• стимулювання продажу зерна за гроші через прозору ринкову інфраструктуру (біржі, аукціони, торгові доми);

• подолання негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань обсягів продажу і цін на зерно і хлібопродукти шляхом впровадження механізму закупівлі зерна, який передбачає закупівлю зерна у сільськогосподарських товаровиробників у сезон збирання за заставними цінами та гарантування їм права подальшого продажу цього зерна за ринковими цінами, якщо вони перевищуватимуть заставні ціни, за умови відшкодування вартості зберігання такого зерна;

• кредитування заставних закупівель зерна, а починаючи з 2001 р. -їх бюджетне фінансування;

• пряма закупівля зерна в сезон його збирання за поточними ринковими цінами та його подальший продаж у разі необхідності для забезпечення потреб регіонів, що недостатньо забезпечені зерном та хлібопродуктами;

• закупівля чи продаж зерна з інтервенційною метою для стабілізації внутрішнього ринку зерна і хлібопродуктів;

• недопущення обмежень щодо міжрегіональної закупівлі зерна та адміністративного втручання у формування ринкових цін на зерно і хлібопродукти;

• сприяння закупівлі зерна суб'єктами підприємницької діяльності за власні кошти для подальшого продажу зерна і продуктів його переробки на внутрішньому ринку України;

• розробити і затвердити програму стабілізації і поступового збільшення обсягів виробництва зерна, розвитку інфраструктури та економічних механізмів оптимізації ринку зерна і хлібопродуктів на 2001-2004 рр.;

• передбачити у проекті Державного бюджету України на 2001 р. окремим рядком асигнування на регулювання ринку зерна та забезпечити впровадження механізму заставних закупівель зерна;

• покласти на Державну акціонерну компанію "Хліб України" функції державного агента із забезпечення державної заставної закупівлі зерна.

На превеликий жаль, в Указі Президента є пункти, що посилюють адміністративний вплив на розбудову ринкової економіки, це передусім :

• обов'язкове декларування суб'єктами підприємницької діяльності обсягів зерна, що зберігається ними;

• запровадження реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, що зберігають зерно, та запровадження порядку, за яким експорт зерна здійснюється лише за експортними контрактами, укладеними та зареєстрованими на акредитованих для таких операцій біржах.

Спроби адміністративного впливу на підвищення біржового обігу сільськогосподарської продукції здійснювались і до згаданого Указу Президента України. Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19 жовтня 1999 р. № 1928 "Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів" встановив, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб, їх реалізація з державних ресурсів і державних резервів, а також поставка підприємствами агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, що закупляються за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються лише через товарні біржі за кошти.

Цією ж постановою зроблено спробу "загнати" в біржовий ринок ресурси зерна, що надходять від товаровиробників у рахунок погашення заборгованості перед Пенсійним фондом, податковою інспекцією та ін.

Усе це свідчить про застійні процеси в розвитку біржового ринку та намагання адміністративними методами створити ринок спотових контрактів. На наше переконання це помилковий шлях, що і підтверджують результати роботи бірж за останні роки. Ринок наявного товару почне нормально функціонувати з відповідною роллю в ньому бірж лише після здійснення комплексу необхідних ринкових реформ агропромислового комплексу, істотної зміни товарно-грошових відносин загалом у державі.

Що стосується біржового ринку сільськогосподарської продукції, то тут поруч з розробкою та створенням нормативно-правової бази необхідно приступити до освоєння та впровадження торгівлі форвардними і ф'ючерсними контрактами, що дасть можливість вивести біржовий ринок на новий рівень і зацікавить усіх учасників ринку. Перші спроби в цьому напрямку вже зроблено. Згаданою постановою Кабінету Міністрів України на Міністерство аграрної політики було покладено функції затвердження правил випуску та обігу товарних деривативів у сфері біржового ринку щодо товарних базових активів.

Товарний базовий актив - це предмет товарного деривативу, який є біржовим товаром і визначається як основні (наприклад, акції підприємств, земля) та оборотні матеріальні (вироблена продукція, валюта) активи з можливими умовами їх поставки. Умови організації біржової торгівлі товарними деривативами визначено в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому товарний дериватив визначається як стандартний документ, який засвідчує право продати або купити біржовий товар на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. До товарних деривативів належить форвардний, ф'ючерсний контракт та опціон.

Ініціатором і безпосереднім розробником механізму випуску та обігу товарних деривативів у сфері біржового ринку, утворення та проведення фінансового та розрахункового обслуговування стала корпорація "Украгропромбіржа". Акцент у впровадженні торгівлі товарними деривативами на цьому етапі зроблено на форвардні контракти, тому що вони мають суттєві переваги. По-перше, форвардний контракт згідно з чинним законодавством України належить до деривативів, через що оподаткування здійснюється після закінчення терміну його дії. По-друге, механізм обігу форвардного контракту створює певні товарні базові активи у майбутньому за ціною, яка фіксується на момент укладення. По-третє, можна відкласти у часі реалізацію великих партій готової продукції. І останнє: згідно з теорією маркетингу виробництво товарних базових активів орієнтується на попит.

Зрозуміло, що форвардні угоди становлять форму економічних відносин, завдяки якій можуть виконуватися біржові операції тільки на основні певні товарні базові активи (пшеницю, цукор, дизпаливо тощо) у великих обсягах для потреб держави як суб'єкта організованого біржового ринку, а також трейдерів, включаючи переробників.

Отже, зроблено перший крок, а точніше, спробу перевести біржовий товарний ринок сільськогосподарської продукції на якісно новий рівень відносин, завдяки чому з'явиться можливість зменшити ризики втрат та отримувати гарантований прибуток за обумовленою ціною.

Читайте також:

1. IV. Правова держава, як засіб реалізації і забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
2. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
3. Алгоритм реалізації моделей
4. Алгоритм реалізації моделі
5. Алгоритм реалізації моделі
6. Алгоритм реалізації моделі
7. Алгоритм реалізації моделі
8. Алгоритм реалізації моделі
9. Алгоритм реалізації моделі
10. Алгоритм реалізації моделі
11. Алгоритм реалізації моделі
12. Алгоритм реалізації моделі

Переглядів: 443