Кожна з держав-партнерів Вестмінстерської фундації за демократію, за винятком Великобританії, має писану конституцію, яка включає в себе главу про права, або закон, який закріплює захист прав у національній конституції.
Конституційні положення про права відрізняються в кожній державі, але в цілому призначені забезпечити, щоб певні визнані права були закріплені у вищому законі держави. Це означає, що всі інші законодавчі акти повинні гарантувати ці права і що держава не може відійти від цих прав без дотримання спеціальної процедури прийняття поправок до конституції.
Такий підхід вагомим для прав, що гарантовані у конституції. Не всі міжнародні стандарти сприймаються державами однаково і відображаються у конституціях. Наприклад, деякі можуть бути спрямовані виключно на цивільні і політичні права, а інші - охоплювати також економічні та соціальні права.
Конституційний захист прав людини в країнах-партнерах Вестмінстерської фундації за демократію
“Всі люди від народження є вільні і рівні перед законом”. Стаття 14, Розділ II, Конституція Грузії 1995 року
“Ліван є одним із засновників і активним членом Організації Об'єднаних Націй. Держава виконує свої зобов’язання, що виникають із Загальної Декларації прав людини. Уряд втілює ці принципи у всіх областях і сферах без винятку.” Преамбула, Глава II, Конституція Лівану, 1926 року (з поправками).
“Всі люди рівні перед законом і за законом у всіх сферах політичного, економічного, соціального та культурного життя, і у всіх інших відносинах і їм гарантований рівний захист перед законом”. Глава IV, Конституція Уганди, 1995 року.
“Конституція підтверджує, розвиває і поглиблює фундаментальні принципи держави Мозамбіку, а також закріплює суверенний характер демократичної правової держави, заснованої на плюралізмі вираження поглядів та на повазі і гарантії основних прав і свобод громадян”. Преамбула, Глава III, Конституція Мозамбіку, 2004 року.
“Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасованими.” Глава II, Конституція України 1996 року.