Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Гідрографічна мережа.

Являє собою розгалужену систему знижень, по яких відбувається стік поверхневих вод. У плані вона має вигляд розгалуженої крони дерева (рис. 3).

Формування гідрографічної мережі на рівнинній території України відбулося в льодовиковий період під дією величезних мас води, що утворилися при таненні льоду. Внаслідок змиву і розмиву земної поверхні, процесів вивітрювання і тектонічних явищ виникли річкові долини, сформувались схили і вододіли. З часом всі ці елементи рельєфу згладилися, вкрились рослинніс­тю, під якою сформувались грунти.

Рис. 3. Гідрографічна мережа в плані (за Г. П. Сурмачем, 1976):

уг — улоговина; о — відвершок (коротка лошина); л — лощина; лс — лощино-суходіл; с — суходіл; д — долина

Верхня частина гідрографічної мережі, що, як правило, не має постійних водостоків, називається суходільною мережею. Нижня частина — річкова долина — містить річкове русло. В суходільній частині гідрографічної мережі виділяють такі ланки: западинну, лощинну і суходільну, а також проміжну — лощин-но-суходільну (рис. 12).

Западина — верхня ланка гідрографічної мережі, що приля­гає до найвищих частин водозборів. Вона має невелику глибину (0,5—2 м), пологі симетричні схили (крутістю до 2°), в ній відсу­тні розмиви, а розмір водозбору змінюється від 0,2 до 5 га. Такі западини не мають брівки, а також русла. В них починається концентрування води. Найбільші із западин є улоговинами (див. рис. 5, о). Западини переходять у лощини, а лощини — в балки. Територія западин звичайно розорюється.

Лощина — є відрог балки, більш помітний у порівнянні з запа-динним зниженням гідрографічної мережі, що має більші глибину і крутість схилів (8—15°). Для лошини характерні форма корита та деяка асиметрія поперечного профілю: соняч­ний бік її більш стрімкий, ніж тіньовий. Чіт­ких ознак брівки вона не має, але дно її добре виражене.

Ширина лощини, як правило, не перевищує 40—60 м. Лощи­ни доцільно відводити під залуження.

Балка (суходіл) — це глибоке зниження місцевості з крутими (9—35°) асиметричними схилами, найчастіше задернованими і покритими рослинністю. Глибина балки 6—30 м, площа водозбору 50—2500 га. Найбільша ширина балки — від 70 до 300 м. Від примережного схилу балку, звичайно, відділяє брівка. У балці виділяють такі категорії земель: вершину, берег, дно і гирло.

Вершиною балки називається та її частина, в якій лощина пе­реходить у балку.

Береги балок — це ділянки землі, що розташовані між брів­кою та дном. Це схилові землі крутістю до 30—35°. Ґрунти бе­регів — дуже змиті або намиті і, як правило, порізані водориї-нами чи ярами.

Дно балки — найбільш знижена її частина, посередині якої проходить водотік. Донні частини балок, звичайно порослі тра­вою, мають багаті намиті ґрунти.

Гирло балки — це її найнижча ділянка у тому місці, де балка впадає у річкову долину. Тут формується конус виносу. Верши­на цього конуса завжди звернена до гирла балки, основа — до річкової долини.

Лощино-суходіл — проміжна між лощиною та балкою ланка гідрографічної мережі. Являє собою відгалуження балки.

Долина ріки— найдавніша ланка гідрографічної мережі. Це увігнута, лінійно витягнута форма рельєфу, утворена роботою ріки, з нахилом у напрямку течії. Річкова долина найчастіше обмежуєть­ся з одного боку пологим, з другого — крутим берегом.

Суходільна ланка гідрографічної мережі за площею і участю в утворенні форм рельєфу має перевагу над річковою долиною. Це підтверджується дослідженнями А. С. Козьменко (1954), який встановив співвідношення ланок гідрографічної мережі для водозборів двох рік центрального району лісостепової зо­ни — Зуші і Красивої Мечі. Виявляється, що суходільна ланка разом з дрібними ланками, які залягають вище неї, становить 92 % усієї гідрографічної мережі, а на річкову мережу припадає всього 8 %.

Переважна частина території водозбору зайнята схиловими землями. Схил — це територія між лінією вододілу і брівкою тієї чи іншої ланки гідрографічної мережі. Схили відрізняються один від одного за формою, довжиною, крутістю та експозицією.

Форма поверхні визначається поперечним і поздовжнім профілями схилу. Розрізняють такі форми поперечного та по­здовжнього профілю: прямий, опуклий, увігнутий (рис. 13). По­єднання цих форм створює схили складної форми — опукло-увігнуті, увігнуто-опуклі й східчасті.

Процесам ерозії найбільшою мірою сприяють поперечно-увігнуті та поздовжньо-опуклі схили.

Поперечно- і поздовжньо-опуклі (розсіювальні) схили не сприяють розвиткові інтенсивних ерозійних процесів. Акумуля­тивна (поперечно-увігнута) форма схилів, навпаки, є однією з причин змиву й розмиву грунтів.

Схили з прямим поздовжнім профілем займають проміжне місце і називаються нейтральними.

Найбільш вираженою опуклістю профілю відзначаються схили південної та південно-західної експозицій, а також схили, що прилягають до крутих берегів річкових долин.

Форма схилу залежить від властивостей ґрунту, ґрунтотворної та підстеляючої породи. На породах, що легко розмиваються, найчастіше формуються схили прямої та опуклої форм, а на по­родах, що важко розмиваються, — увігнутої. У разі чергування виходу на поверхню пухких і щільних порід утворюються схили східчастої форми.

Довжина схилу — це відстань між вододілом і брівкою постійного чи тимчасового водотоку. Збільшення довжини схилу з опуклим профілем сприяє накопиченню великої маси води (під час сніготанення чи зливи) та концентруванню її в нижній частині схилу, у зв'язку з чим підсилюється руйнівна енергія потоку (табл. 3). В той же час у разі увігнутого профі­лю змив по довжині схилу нерідко не лише не зростає, а й послаблюється, тому що продукти ерозії в нижній частині схилу починають випадати із водного потоку, що зносить їх, відкладаючись на поверхні схилу

 


Читайте також:

  1. Осушувальна регулююча мережа.
  2. Тема 1.1. Роздрібна торговельна мережа.




Переглядів: 1938

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Водна ерозія. | Група: ДУ-618, ЗУ-617, ЗГ-617

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.