Інтегровані економічні рахунки та їх компоненти

Інтегровані економічні рахунки дають загальну картину економіки країни. Інтегровані економічні рахунки включають рахунки інституційних секторів. Ці рахунки поділено на три підгрупи: 1) рахунки поточних операцій; 2) рахунки нагромадження; 3) балансів активів та пасивів. У поточних рахунках фіксується виробництво, розподіл і перерозподіл доходу. Вони показують, як наявний капітал використовується для кінцевого споживання. Закінчуються вони нагромадженням.

У рахунках нагромадження фіксуються всі зміни в активах та пасивах і, отже, всі зміни в різниці між активами й пасивами (тобто у власному капіталі), що відбулися за певний період. В балансах фіксуються запаси активів і пасивів та різниця між ними, які існують на початку й у кінці облікового періоду. Виділяється також колонка для інших країн світу.

Центральна колонка включає операції, балансуючі статті, активи і пасиви, що розташовані в порядку відповідно до структури рахунків, про яку говорилося вище. Існує єдиний баланс для всіх операцій з товарами і послугами, а не для кожної з них. Тому рахункам товарів та послуг відповідає спеціальна колонка. В цій колонці відображено кожну операцію з товарами й послугами (виробництво, кінцеве виробництво і т. ін.), що зафіксована в рахунках інституційних секторів.

Інтегровані економічні рахунки включають також колонку для суми інституційних секторів (резидентів), тобто для всієї економіки в цілому

Структура обліку є єдиною в усій системі. Вона використовується до всіх інституційних одиниць, підсекторів, секторів та економіки в цілому. Однак певні рахунки можуть не підходити для деяких секторів. Так само не всі операції підходять для кожного сектора, а якщо вони підходять для кожного сектора, то можуть виступати в ролі ресурсів для деяких секторів і способів використання для інших.

Щоб зробити рахунки зрозумілими, необхідно ввести цілий ряд операцій. Це робиться шляхом використання фактичної класифікації операцій у системі на рівні деталізації, достатньої для повного розуміння рахунків.

Балансуючі статті можуть бути дані у валовому або чистому виразі, й різниця між цими двома значеннями становитиме споживання капіталу. Концептуально чисті балансуючі статті є більш значущими. Однак широко використовуються валові поняття, говорячи конкретно, валові агреговані показники. При цьому валові показники часто оцінюються з більшою легкістю, точністю і швидкістю, ніж чисті показники. В рахунках припускається подвійне надання балансуючих статей.

Покажемо взаємозв’язок між рахунками.

Поточні рахунки стосуються виробництва, розподілу й використання доходу. Рахунки нагромадження охоплюють зміни в активах і пасивах та зміни у власному капіталі (для будь-якої інституційної одиниці або груп одиниць різниця між її активами і зобов’язаннями). Баланси являють собою запаси активів і пасивів та власний капітал.

Рахунки нагромадження відбивають усі зміни між двома балансами. Навіть якщо баланси і не складаються, чітке розуміння концептуального взаємозв’язку між рахунками нагромадження та балансами є необхідним для правильного розроблення самих рахунків нагромадження.

Залежність між поточними рахунками і рахунками нагромадження є більш складною. Всі поточні операції спричиняють або позитивну зміну власного капіталу (ресурси), або негативну (у вигляді його використання).

Фіксування операції як поточних ресурсів означає збільшення суми економічної вартості, котру має інституційна одиниця або сектор; і навпаки, операція, що фіксується як поточне використання, означає зменшення цієї суми економічної вартості.

Різниця між підсумковою сумою та загальною сумою поточних ресурсів (нагромадження) являє собою на цей період зміни у власному капіталі в результаті поточних операцій.

Розглянемо детальніше основні рахунки і покажемо їх взаємозв’язки за допомогою головних показників СНР.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика СНР ООН	\|	Рахунки поточних операцій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.