• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Прийнятний рівень ризику.

Допустимий рівень ризику — це імовірність події, негативними наслідками якої на цьому етапі розвитку можна знехтувати.

Допустимий рівень ризику формується індивідуальною та су­спільною свідомістю і є функцією соціального, економічного та куль­турного рівня розвитку суспільства.

Розрізняють індивідуальний допустимий рівень ризику та соці­альний допустимий рівень ризику.

Індивідуальний допустимий рівень ризику власної загибелі фор­мується з дитинства та залежить від виховання, освіти, власної пси­хіки, професії, статі, віку, місця проживання тощо.

Ризик загибелі людей від нещасних випадків, аварій, катастроф, стихійних лих, а також ризик померти від хвороби, що є визначеним нині, називається ризиком, який можна спостерігати.

Вважається, що якщо суспільство (держава) не вживає ніяких за­ходів щодо зниження рівня ризику, який можна спостерігати, то та­кий ризик є соціальна допустимим.

Критерієм допустимості можуть служити асигнування (заходи), що виділяються на охорону здоров'я та забезпечення безпеки людей у широкому розумінні (охорона праці, аварійно-рятувальна служба і т. п.).

Із підвищенням затрат на безпеку Q спостерігається зменшення R_тех, але зниження технічного ризику R_техвідбувається з усе меншою інтенсивністю, а соціальне-економічний ризик R_се підвищується у зв'язку з перекачуванням коштів із соціальної сфери в технічну. Соціально-економічний ризик R_с-е визначається перш за все збитками у здоров'ї людини за рахунок погіршення екології та медичної допо­моги. Враховуючи закономірність зміни технічного ризику R_техта соціально-економічного ризику R_с-е, знаходимо оптимальну зону допустимого ризику (рис. 3.).

Витрати на безпеку, Q

Рис. 3. Схема визначення величини допустимого ризику

Відповідно до «Методики визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки», яку затверджено наказом № 637 Міністерства праці та соціальної політи­ки від 4 грудня 2002 р., прийнятний ризик для об'єктів «турботи», що визначені в процесі постановки завдання дослідження ризику, має встановлюватися місцевими органами виконавчої влади з урахуван­ням:

• чинних нормативних актів;

• угод між суб'єктом господарської діяльності, що є власником
об'єкта підвищеної небезпеки, та зацікавленими сторонами;

• економічних і соціальних умов регіону;

• експертних оцінок;

• досвіду інших регіонів;

• інших обставин.

Установлюється значення, вище якого ризик вважається абсолют­но неприйнятним (верхній рівень), і значення, нижче якого ризик вважається абсолютно прийнятним (нижній рівень).

Таким чином, ризик поділяють на:

-індивідуальний, груповий та загальний;

-немотивований та мотивований (виправданий та невиправданий).

Критерії ризику поділяють на 4 типи:

1. Неприпустимі (надмірний ризик – характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків).

2. Небажані (кількість випадків незначна).

3. Прийняті (гранично допустимий ризик – максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат).

4. Знехтувані (має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного – фонового - рівня).

Методичні підходи до визначення ризику можуть бути інженерними, модельними, експертними, соціологічними.

Концепція прийнятого (допустимого) ризику прийшла на зміну концепції абсолютної безпеки і являє собою певний компроміс між рівнем безпеки та можливостями її досягнення.

Джерело небезпеки, або шкідливий фактор (в американських і міжнародних документах – hazard), – хімічна речовина, фізичний, біологічний або соціальний агент у навколишньому середовищі, що створюють потенційну можливість ризику для здоров'я населення, яка реалізується лише за певних умов експозиції.

Ідентифікація джерела (джерел) небезпеки (hazard identification) – етап оцінки ризику, що полягає в якісній характеристиці можливих несприятливих ефектів впливу на організм тих шкідливих факторів, які забруднюють навколишнє середовище в розглянутій зоні, місті, регіоні та можуть бути потенційним джерелом небезпеки для здоров'я проживаючого тут населення чи якоїсь його частини.

Характеристика ризику – завершальний етап оцінки ризику, на якому синтезуються дані попередніх трьох етапів і пов’язаних з ними невизначеностей для обґрунтування висновків у кількісній, напівкількісній чи описовій формі, що повинні бути передані особі чи організації, що приймає рішення в сфері екологічної політики і керування здоров’ям населення, або ж суб’єкту господарської діяльності, за замовленням якого проводилася оцінка ризику.

Невизначеність – орієнтовна оцінка меж, у яких може знаходитись передбачуване істинне значення тих кількісних параметрів, які використовуються на різних етапах оцінки ризику, а тим самим – і його завершальна характеристика. Однак нерідко вказуються тільки причини невизначеності й очікуваний знак їхнього впливу на підсумкову оцінку ризику.

Керування ризиком (risk management) – система політичних, технічних, адміністративних, законодавчих і нормативних рішень, спрямованих на ліквідацію чи істотне зменшення ризику для здоров’я населення, що приймається на базі результатів оцінки ризику з урахуванням ранжування його джерел, порівняльної небезпеки (для індивідуума і для населення в цілому) можливих несприятливих ефектів, чисельності популяцій, що зазнають ризику, а також усіх тих факторів політики, економіки і суспільної свідомості, що діють на прийняття рішень у заданих умовах місця і часу. Розробка різних сценаріїв керування ризиком припускає вибір тих, котрі обіцяють дати найбільший ефект при найменших витратах і/або найбільшій реалізованості.

Інформація про ризик (risk communication) полягає у відповідальності експерта чи експертної установи, що проводить оцінку ризику, за передачу розгорнутих результатів цієї оцінки особам (органам), які приймають рішення, зважене оповіщення про них громадських природоохоронних рухів і організацій, а також населення (через засоби масової інформації), яким одночасно пропонуються ті чи інші варіанти керування ризиком.

В епідеміологічних дослідженнях щодо вивчення здоров’я найчастіше вживаються наступні поняття – відносний ризик, атрибутивний ризик, атрибутивний популяційний ризик та популяційна фракція атрибутивного ризику.

Відносний ризик – відношення ризику виникнення хвороби або смерті серед тих, на кого діяли чинники різного роду до ризику серед неекспонованих. Величина відносного ризику дозволяє виміряти патогенну силу умов, з якими асоціюється фактор ризику. Величина відносного ризику дозволяє виміряти патогенну силу умов, з якими асоціюється фактор ризику. Однак вона не дає уявлення щодо абсолютної величини поширеності захворювань. З цією метою використовується атрибутивний ризик.

Атрибутивний ризик – рівень хвороби або іншого патологічного стану, який можна пов’язати з дією чинника, він встановлюється відніманням рівня патологічних станів, який існує в групі, що не зазнавала дії чинника (звичайно це захворюваність або смертність), від рівня в групі, що вивчався. На відміну від відносного ризику, атрибутивний вимірює його наслідки. На відміну від відносного ризику, який вимірює силу патогенного впливу, атрибутивний ризик вимірює його наслідки, які можна виразити кількістю осіб що захворіли за одиницю часу на одиницю чисельності населення. На відміну від відносного ризику, атрибутивний вимірює його наслідки.

Відносний і атрибутивний ризики дозволяють порівнювати між собою ймовірність захворювання в групах населення з наявністю або відсутністю факторів ризику. Проте вони не дають уявлення про патогенне значення фактору для популяції в цілому. З цією метою використовують показник атрибутивного популяційного ризику. Він розраховується як добуток (І2 – І1)хР, де (І2 – І1) - атрибутивний ризик, а Р - кількість осіб у популяції з конкретним фактором ризику.

Популяційний атрибутивний ризик (синоніми – популяційна фракція атрибутивного ризику, атрибутивна популяційна фракція або етіологічна популяційна фракція) – це захворюваність (або інший патологічний стан), що асоційована з дією фактору ризику. Для оцінки в популяції частки захворюваності, пов’язаної з фактором ризику захворюваності даною хворобою в цілому, використовується популяційна фракція атрибутивного ризику. Вона розраховується як відношення популяційного атрибутивного ризику до загального числа людей, які захворіли на дане захворювання в конкретній популяції за той самий період часу. Його часто відображають у відсотках і розраховують як:

P - ризик,

Пе - число експонованих, тобто тих, що зазнали впливу фактору ризику;

Пt - число осіб у популяції;

Зе - захворюваність серед експонованих;

Зn - захворюваність серед неекспонованих;

Зt - загальна захворюваність у популяції.

При оцінці ризиків для здоров'я, зумовлених впливом забруднювачів атмосферного повітря, доцільно орієнтуватися на систему критеріїв, рекомендовану у публікаціях ВООЗ (1996, 1999, 2000 рр.):

Категорії серйозності небезпек

Рівні ймовірності небезпеки

Читайте також:

1. II рівень
2. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
3. Аналіз ризику.
4. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
5. Аналоговий рівень доведення
6. Атомарний рівень будови речовини
7. Базовий рівень
8. БАЗОВИЙ РІВЕНЬ
9. БАЗОВИЙ РІВЕНЬ
10. Базовий рівень підготовки.
11. Базовий рівень підготовки.
12. Безробіття та його природний рівень

Переглядів: 5219