• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Держава. Причини виникнення, ознаки, функції, класифікація.

Змістовий модуль 1. Основні закономірності розвитку держави та права. Суспільство – основа державності. Українська державно-правова думка.

Перший модуль. Загальні положення про державу, право та суспільство.

Опорний конспект оглядових лекцій

Європейські стандарти в сфері прав людини

з предмету „Правознавство”

Форма роботи: Лекція.

Мета лекції: Дослідити історичні аспекти розвитку держави та причини виникнення. Розкрити понятійні, сутнісні та змістовні ознаки держави. Ознайомити студентів з функціями держави та класифікацією.

План:

1. Особливості історичних передумов виникнення та розвитку держави в різних народів. Причини виникнення держави.

2. Теорії виникнення держави.

3. Поняття, ознаки та функції держави.

4. Форма держави.

5. Механізм держави та його класифікація.

6. Основні концепції про сутність та соціальне призначення держави.

Короткий зміст лекційного матеріалу:

1. Стародавні Афіни – виникненню держави передували класові протиріччя всередині родового суспільства.

Стародавній Рим – виникненню держави передувала боротьба між патриціями та плебеями.

Німецькі народи – завоювання ними колишніх територій Римської імперії.

Стародавній Схід – важливу роль у виникненні держави відігравала організація громадських робіт під час будівництва каналів.

Центральна та Північна Америка – рільництво.

Східні слов’яни - виникненню держави передувало переродження органів військової демократії в державні органи.

Особливістю виникнення державності у слов’ян і німців є те, що вони виникли як ранньофеодальні, минувши рабовласництво.

Причини виникнення держави:

- три великі поділи праці (виділення скотарства, відокремлення ремесла від рільництва, розвиток торгівлі);

- поява надлишкового продукту;

- утворення класів;

- неспроможність влади первісного суспільства врегулювати класові суперечності.

Відмінності держави від влади первісного суспільства:

- кровноспоріднені зв’язки замінюються зв’язками за територіальною ознакою(села, райони, міста і тд.);

- держава має свій суверенітет;

- для держави характерна публічна влада, яка відокремлена від народу;

- здатність збирати податки;

- управляє народом при допомозі законів.

2. Теологічна теорія(Фома Аквінський) – проголошувала походження держави від Бога і тим самим обґрунтовувала її вічність і непорушність, виправдовує найреакційніші держави, підкреслює думки про те, що будь-яке посягання на державу приречене на поразку, оскільки влада в руки правителю дається від бога.

Патріархальна теорія(Арістотель, Фільмер, Михайловський) – держава походить від сім’ї та є наслідком історичного розвитку і розростання останньої, а отже, абсолютна влада монарха – це продовження батьківської влади.

Договірна теорія(Грацій, Спіноза, Гоббс, Руссо, Радищев та ін.) – обґрунтовує виникнення держави внаслідок об’єднання людей на основі добровільної згоди(договору) про те, що одні будуть управляти, а інші – виконувати їхні управлінські рішення.

Психологічна теорія(Петражицький) – стверджує. Що людській психіці притаманна потреба покори, усвідомлення залежності від видатної особи. народ є інертною масою і не здатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва.

Теорія насильства(Гумплович, Каутський, Дюрінг та ін.) – держава виникає як результат завоювання одних племен іншими, одних народів іншими народами. Держава призначена для утримання влади переможців і утримання в покорі переможених.

Органічна теорія(Спенсер) – держава подібна до біологічного організму, народжується, розмножується, старіє і гине. Як біологічний організм , держава має політичне тіло: руки. Ноги, голову. Тулуб, що виконують відповідні функції.

Окрім того виділяють ще космічну, технократичну та ін. теорії виникнення держави. Отже в поглядах на закономірності виникнення держави немає єдності.

3. Основою будь-якого суспільного розвитку є спосіб виробництва матеріальних благ. Отже економічна структура суспільства є реальним економічним базисом суспільства, а політичні, ідеологічні та юридичні явища – надбудовою. До політичної надбудови належить і держава.

Термін „держава” тлумачать по різному:

- у субстанціональному значення держава – організоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі і часі;

- в атрибутивному значенні – офіційний устрій певного суспільства;

- в інституційному значенні – це апарат публічної влади, державно-правові органи, що здійснюють владу;

- у міжнародному значенні державу розглядають як суб’єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і спільної влади.

Отже. держава – суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

Ознаки держави:

- суверенітет;

- територіальне розселення населення країни;

- наявність апарату управління та примусу;

- здатність видавати загальнообов’язкові правила поведінки;

- здатність збирати податки, робити позики і давати кредити;

- спроможність виражати і захищати інтереси певної частини населення.

Функції держави – основні напрямки її діяльності, в яких відображаються і конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

Підстави класифікації функцій держави на види:

- групування державних функцій за соціальним значенням діяльності держави здійснюються з огляду на основні та неосновні;

- залежно від територіальної спрямованості на внутрішні та зовнішні;

- за часом здійснення – постійні та тимчасові;

- за сферами суспільного життя – гуманітарні, економічні, політичні тощо.

Методи здійснення державних функцій – переконання, заохочення і примусу.

Форми здійснення державних функцій за правовими наслідками поділяються на правові й організаційні:

- правові – правотворча, управлінська, правоохоронна, право застосовна;

- організаційні – організаційно-регламентуюча(підбір та виховання кадрів), організаційно-економічна, організаційно-виховна, організаційно-контрольна.

4. Основу форми державиутворюють:

а) форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни. Відомі дві форми правління:

- монархія – влада сконцентровано в руках однієї особи або правлячої династії. Монархії бувають: необмежена – влада повністю належить монарху(деспотична монархія – Древній Єгипет, Вавилон, Рим за часів імперії; абсолютна монархія – епоха феодалізму, монарху не відаються божественні почесті, але за ним все-таки ще зберігається абсолютна влада); обмежена – влада монарха обмежується певними законами або конституцією(дуалістична – монарх позбавлений законодавчої влади, а наділений лише виконавчими повноваженнями. На сьогодні в „чистому” таких монархій вже майже не має, окрім Бутану, Брунею та королівства Тонга, Марокко; парламентська(конституційна) - влада монарха повністю обмежена(Англія, Швеція, Японія, Норвегія, Бельгія тощо).

- республіка – верховна влада в державі належить колегіально вибраним органам і здійснюється ними. Республіки поділяють на аристократичні(формальне право обирати належить вищим верствам народу, Стародавні Афіни, стародавній Рим); і демократичні – право обирати владу належить усьому народові країни, які досягли певного віку.

Демократичні республіки поділяють:

- президентська – президент обирається всенародна або за особливою процедурою;

президент є главою держави і здійснює виконавчу владу; законодавча влада належить парламенту; президент має право відкладного вето. Таким чином, у президентських республіках функціонує два державні органи (президент і парламент), що обираються населенням і, таким чином, є його представниками. Ця обставина обумовлює відсутність безумовного панування у механізмі держави одного органу, як це має місце у парламентській республіці, де лише парламент обирається народом і має мандат від народу на владу. Президентська республіка відзначається стабільністю, бо парламент не має права відправити уряд у відставку, але і президент не має права розпустити парламент(„система стримувань і противаг”)(США, Білорусія, Вірменія, Росія).

- парламентська – президент обирається парламентом; уряд формується з представників партій, які мають більшість в парламенті; уряд підзвітний парламентові; парламент може висловити урядові недовіру, що тягне його відставку (Італія, Греція, Індія, ФРН та ін). Основним недоліком те, що за відсутності більшості уряд стає не дієздатним, наприклад в Італії за останні 50 років, уряд змінювали теж 50 разів).

- змішана – парламент набуває певних повноважень з контролю за діяльністю народно обраного президента, але президент зберігає широкі повноваження по контролю за урядом.(Венесуела, Перу, Уругвай, Колумбія, Україна та ін. ). Недоліки: порушується поділ влади та система стримування і противаг.

б) форма територіального устрою – національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади.

Проста(унітарна) держава:

- не має інших державних утворень, наділених ознаками державності;

- функціонує єдина система державних органів;

- є чинним одна конституція і єдине законодавство;

- існує єдине громадянство;

- існує єдина податкова система;

- у міжнародних відносинах унітарна держава виступає як єдине ціле.

До унітарних держав належать країни Балтії, Польща, Білорусь. Згідно частини другої ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною.

Складна держава – формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать:

- федерація – виділяють два види федерації:

+ союзна федерація – заснована на договорі з широкими повноваженнями суб’єктів, аж до права виходу з федерації;

+ автономна федерація – суб’єкти федерації не мають суверенітету, але мають певні повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Ознаки союзної федерації:

- добровільне утворення на основі союзного договору;

- її територія складається з території її суб’єктів, тобто територія суб’єкта федерації є частиною її території;

- система законодавства є двох рівневою - загально федеративне та кожного окремого суб’єкта федерації;

- існує громадянство як федерації, так і її суб’єктів;

- кожний суб’єкт має право виступати окремо в міжнародних відносинах;

- зберігається право виходу суб’єктів з федерації.

Ознаки автономної федерації:

- утворення автономних утворень здійснюється рішенням вищих органів державної влади за проханням певної частини населення. Надається можливість вирішувати автономно певні питання місцевого значення;

- не мають ознак притаманних суб’єктам союзної федерації, тобто не мають ознак державності;

- не наділені правом самостійного виходу із складу федерації і самостійно виступати у міжнародних відносинах.

- конфедерація – це союз держав, що створюють для досягнення конкретних загальних для них цілей один або кілька спільних органів, але зберігають в інших питаннях цілковиту самостійність.

Ознаки конфедерації:

- відсутність для всієї конфедерації єдиних законодавчих органів;

- відсутність загальних для всієї конфедерації єдиного громадянства, судової, фінансової систем;

- рішення конфедеративних органів не є обов’язковими для виконання, але міжнародні договори, на відміну від конфедеративних, є обов’язковими до виконання;

- наявність безумовного права виходу з конфедерації;

Пройшли через шлях конфедеративного розвитку США, Нідерланди, Швейцарія.

Імперія – велика багатонаціональна держава, створена шляхом насильства. Система державних органів абсолютно централізована. Представники імперського уряду наділені абсолютною владою

Унія – об’єднання декількох монархічних держав, очолюваних єдиним монархом. Унія відрізняється від конфедерації: по-перше, унія завжди складається лише з монархій; по-друге, унія виникає в силу належності одному монарху права на престол у двох і більше держав, що не обов’язково може затверджуватися міждержавним договором.

Унію поділяють на :

- особисту – встановлюється між державами, в яких умови і порядок престолонаслідування різні (в одній жінки відсторонені від престолонаслідування, а в іншій ні. Так, у 19 ст. розпалась унія між Англією та Ганновером, Причиною для цього послужило те, що королева Вікторія не могла царювати у Ганновері, так як там особам жіночої статті було заборонено займати престол);

- реальна – встановлено єдиний порядок престолонаслідування (Австро-Угорська імперія). Розпад такої монархії проходить в результаті модифікації форми правління або ліквідації монархії чи зміни династії (Норвегії із Швецією – в результаті зміни династії. У 1943 році між Данією і Ісландією – в результаті перетворення останньої в республіку. У 1975 році Мальта стала республікою і вийшла з унії з Великобританією.).

Протекторат держав – засноване на угоді нерівноправне об’єднання держав, в якому підопічна сторона передає державі-протектору права на здійснення частини своїх суверенних прав на умовах збереження власної державності та одержання політичної, воєнної, фінансової допомоги. Причини утворення протекторату можуть бути насильницькими (однієї держави над іншою) або внутрішньої нестабільності чи економічної відсталості держави.

Міжнародний протекторат - встановлюється світовою співдружністю (ООН над Східним Самоа).

в) державний правовий режим – визначається сукупністю форм і методів здійснення державної влади, обсягом та рівнем реальності прав і свобод громадян та рівнем їх участі в управлінні справами держави та суспільства.

Розрізняють демократичні і недемократичні правові режими:

- демократичний – влада формується через виборчу систему; плюралізм у всіх сферах політичної чи економічної життєдіяльності; рівноправність людей; демократизм правосуддя(наприклад, режим парламентської демократії, демократично-ліберальний, національно-демократичний та ін.);

- недемократичний поділяється на авторитаризм (влада сконцентрована в руках однієї особи), тоталітаризм (панування однієї політичної партії), диктатура (необмежена влада певної групи осіб на чолі з лідером – бонапартизм, сталінізм та ін.). Крім того виділяють тиранію – відкрите насильство; деспотію – обожнення влади монарха(давні Єгипет, Вавилон, Персія); теократію – державна влада в руках духовенства(Пакистан, Іран, Ватикан); охлократію – влада орієнтується на вимоги неорганізованого натовпу і водночас намагається це використати для своїх цілей. Керування державою іде при допомозі популістських закликів.

5. Механізм держави – це система державних організацій, які забезпечують реалізацію її функцій.

Ознаки механізму держави:

- ієрархічна система підпорядкування;

- елементи системи пов’язані єдиними цілями;

- між елементами цієї системи існують чіткі взаємозв’язки;

- базується на державній власності;

- виконує функції держави.

Механізм держави утворюють:

державні підприємства – реалізують функції держави у сфері матеріального виробництва;

державні установи – реалізуються функції держави у сфері нематеріального виробництва(культура, охорона здоров’я тощо).

державний апарат – система державних органів , які наділені правом примусу і координують діяльність державних підприємств та установ.

Принципи діяльності державного апарату: демократизм; національна рівноправність, законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість. Важливим принципом державного апарату України є поєднання методів виховання і примусу.

Державний апарат є єдиним носієм влади на засадах самостійності і незалежності, виразником суверенітету народу та нації.

Первинною клітиною державного апарату є орган держави. Це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Класифікація органів держави:

- за місцем у системі державного апарату: первинні(вибираються народом), вторинні(створюються первинними і підзвітні їм);

- за змістом або напрямком державної діяльності: органи державної влади, президент, виконавчі органи, судові, контрольно-наглядові;

- за способом утворення: виборні, призначу вальні та ті, що передаються в спадок;

- за часом функціонування: постійні, тимчасові;

- за складом: одноособові, колегіальні;

- за територією на яку поширені їхні повноваження: центральні або місцеві.

Державна влада поділяється на законодавчу, судову та виконавчу.

6. Зараз у теорії держави і права існують різні класифікації концепцій про державу. Основним концепціями соціологічного спрямування є :

1) Теорія солідаризму(Л. Дюгі 1859-1928). Вважав, що держава потрібна для забезпечення солідарності між класами. Був противником класової боротьби.

2) Держава загального благоденства(Дж. Кейнс 1883-1946). Вважав, що сучасна демократична держава втратила класовий характер і діє в інтересах усіх членів суспільства. Реалізує функції соціальних послуг(пенсії, зарплати тощо). Постійно відмирає репресивно-каральна функція держави.

3) Теорія плюралістичної демократії(Г. Ласкі, М. Дюверже, Р. Дарендорф, Р. Ален). Вважали, що соціальні групи та прошарки, реалізуючи свої інтереси, беруть активну участь у здійснення політичної влади, а держав координує їх діяльність.

4) Теорія еліт(Г. Моска, В. Парето). Стверджують, що народ не здатний управляти суспільством. Г. Моска демократію вважав утопією і стверджував, що існує лише два класи: управителів та підлеглих. В. Парето говори, що політичне життя – це постійна боротьба еліт. Виділяв економічну, політичну, наукову еліти. Р. Міхельс застосував теорію еліт до політичних партій і говори, що буржуазні та соціалістичні партії анти демократизуються і депролетаризуються. Демократія в партіях переходить в олігархію. У партіях також іде боротьба еліт.

5) Теорія неолітаризму(елітарна демократія)(Х. Ласуел, Д. Сарторі, Г. Зейглер). Народоправсто приречене на невдачу і веде до диктатури. Аби цього не сталося, треба щоб управляла компетентна еліта. Для цього вони пропонують теорію елітарної демократії, суть якої зводиться до постійної конкуренції між елітами і контролю на ними народних мас через загальне виборче право; доступ в еліту є відкритим для всіх.

6) Теорія конвергенції(Р. Арон, Д. Гелбрейт, П. Сорокін, Я. Тінберген та ін.). Стверджують, що в світі існує дві системи: капіталізм і соціалізм, які на певному історичному етапі зливаються та утворюють постіндустріальне суспільство.

7) Доктрини технократії(Т. Верлен, Г. Скот, Ф. Тейлор, Ж. Бжезінський та ін.). В політиці повинні управляти інженери, техніки, науковці, менеджери тощо.

8) Ідеї анархізму(М. Бакунін, П. Кропоткін). Сутність анархізму зводиться до заперечення державності. Його поділяють на анархо-комунізм(повне заперечення всякої політичної влади) і анархо-синдикалізм(політична влада в руках профспілок).

9) Теорія етатизму. Протилежність анархізму, тобто одержавлення всіх сфер суспільного життя. Моска говорив, що етатизація веде до диктатури, різновидами якої є соціалізм і фашизм.

До концепції юридичного спрямування відносять теорії правової та соціальної держави. В соціальній державі:

- громадянам забезпечується гідне матеріальне життя;

- гарантується особиста свобода;

- протиріччя в суспільстві вирішуються політичними та соціальними засобами;

- ліквідовані всі форми гноблення і дискримінації;

- гарантуються людям рівні умови вільного розвитку;

- постійна модернізація виробництва і поступовий перехід до ринкових відносин.

Читайте також:

1. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
2. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
3. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
4. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
5. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
6. Базові функції, логічні функції
7. Банківський кредит та його класифікація.
8. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
9. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
10. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
11. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
12. Безробіття, його суть та причини. Закон Оукена.

Переглядів: 3761