• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Боргові зобов’язання держави щодо грошових заощаджень громадян України.

Чинний Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» набув чинності 21 листопада 1996 року. Ним передбачено, що держава бере на себе зобов’язання забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантувати їх компенсацію у встановленому порядку. До заощаджень, які підлягають компенсації віднесено:
- зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України;
- державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР);
- грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років;
- заощадження іноземних громадян та осіб без громадянства, які за станом на 2 січня 1992 року розміщені в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України.
Суми заощаджень громадян було відновлено у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні за станом на 1 жовтня 1996 року. В цілому сума виплат, які необхідно здійснити державі визначено у розмірі 131,96 млрд. гривен.
Починаючи з 1997 року було розпочато виплату компенсаційних виплат громадянам за рахунок Державного бюджету України. Щороку Кабінет Міністрів України затверджує Порядок перерахування з Державного бюджету України відповідних коштів.
З метою вирішення питання повернення коштів вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР українська сторона неодноразово зверталася до російської сторони з проханням надати вичерпну інформацію щодо ліквідаційного балансу колишнього Державного банку СРСР. Проте російська сторона ухиляється від надання інформації необхідної інформації.
13 березня 1992 року державами-учасницями СНД була підписана Угода про принципи і механізми обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР. Відповідно до зазначеної Угоди заборгованість населенню з боку уряду колишнього СРСР по залишку вкладів в ощадних банках була віднесена до державного внутрішнього боргу, а Сторони беруть на себе зобов’язання з погашення державного внутрішнього боргу колишнього СРСР перед населенням у сумах пропорційно залишку заборгованості, яка рахувалася станом на 1 січня 1991 року на балансах закладів Ощадбанку СРСР на території кожної із Сторін. При підписанні зазначеної Угоди Україна підтримала пропозицію Республіки Білорусь, яка стосувалася того, що Угода про розподіл внутрішнього боргу повинна підписуватися одночасно з Угодою про розподіл активів та пасивів колишнього Державного банку СРСР.
20 березня 1992 року була підписана Угода про розподіл активів та пасивів колишнього Держбанку СРСР між центральними банками держав-учасниць СНД. Угода передбачала створення спільної комісії, яка б розробила механізм розподілу активів та пасивів колишнього Держбанку СРСР. Передбачалося, що Центральний банк Росії надасть створюваній комісії всі необхідні матеріали ліквідаційної комісії, включаючи консолідований баланс Держбанку СРСР станом на 1 січня 1992 року. Російська Федерація зазначену Угоду не підписала, відповідно, комісія не була створена, а інформація про активи та пасиви колишнього Держбанку СРСР не була отримана.
Таким чином, згідно Угоди від 13 березня 1992 року для України зобов’язання по сплаті заборгованості її громадянам по залишку вкладів в установах Ощадного банку СРСР виникають лише після розподілу активів та пасивів колишнього Державного банку СРСР. Оскільки розподілу активів та пасивів колишнього Державного банку СРСР не відбулося, існування зобов’язань України за Угодою від 13 березня 1992 року може заперечуватися.

При розгляді питання про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР Верховна Рада України у Постанові від 19 лютого 1997 року пов’язала вирішення питання ратифікації зазначеної Угоди з отриманням з боку уповноважених органів Російської Федерації, серед іншого, повної інформації щодо балансу Державного банку СРСР.

1 червня 2000 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про боргові зобов’язання держави перед громадянами України, яким відновлено грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установах Ощадного банку» якою зобов’язала Кабінет Міністрів України порушити перед Російською Федерацією питання про врегулювання взаємовідносин з питань, що стосуються розподілу між державами зобов’язань колишнього Ощадного банку СРСР перед громадянами та повернення Україні 84,3 млрд. руб., що були станом на 1 січня 1991 року акумульовані в Ощадному банку СРСР і є власністю громадян України. На виконання цієї Постанови Посольство України в Російській Федерації порушило зазначене питання перед Центральним банком Російської Федерації та Ощадним банком РФ. У відповідь були отримані листи, в яких зазначалося, що ліквідація Ощадного банку СРСР була здійснена за взаємною домовленістю керівників ощадбанків колишніх республік СРСР, що підтверджується Угодою про загальні основи взаємовідносин та взаєморозрахунків Ощадбанку СРСР із ощадними банками республік та держав від 30 жовтня 1991 року. Крім того, на думку Ощадбанку Російської Федерації, питання, які віднесені до порядку використання внесків, а також здійснення компенсаційних виплат по них установами ощадних банків країн СНД, повинні регламентуватися внутрішнім законодавством відповідних держав. На вимогу Міністерства закордонних справ України до Ощадбанку України надати копію Угоди від 30 жовтня 1991 року, одержана відповідь про відсутність такої Угоди. За інформацією Тимчасової спеціальної комісії з питань фінансово-економічного обґрунтування джерел і механізму відновлення заощаджень громадян України зазначеною Угодою була підтверджена домовленість про те, що Ощадбанк СРСР передає на баланси ощадних банків республік та держав свої активи і пасиви, які рахувалися на балансі Ощадбанку СРСР станом на 1 січня 1991 року.

5 лютого 2004 року парламент прийняв Постанову, розроблену за ініціативою Тимчасової спеціальної комісії з питань фінансово-економічного обґрунтування джерел і механізму відновлення заощаджень громадян України, яка передбачає утворення у складі Міжпарламентської комісії із співробітництва ВРУ та ФЗ РФ міжпарламентської групи для врегулювання питань розподілу між державами зобов’язань колишнього Ощадного банку СРСР по вкладах громадян України. Крім того, цього ж дня було підтримано Рекомендації парламентських слухань «Про державну політику в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян. Стан відновлення та перспективи». У рамках останніх Кабінету Міністрів України рекомендовано внести на розгляд п’ятої сесії Верховної Ради України проект закону про механізм і порядок повернення грошових заощаджень громадян, поміщених в установах Ощадного банку СРСР та Укрдержстраху з урахуванням можливості створення позабюджетного фонду передбачивши такі нетрадиційні джерела його створення, як відрахування від прибутку колишніх державних спеціалізованих банків та інших акціонерних банків, податку на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. IV. Правова держава, як засіб реалізації і забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
3. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
4. А/. Верховна Рада України.
5. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адвокатура України.
10. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Переглядів: 1004