• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).

Зі змісту ст. 17 КК випливають ознаки добровільної відмови:

- остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин;

- відмова від вчинення злочину з волі самої особи;

- наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця.

1. Припинення готування чи замаху має бути остаточним, що означає безповоротну відмову від доведення злочину до кінця, відсутність умислу продовжити його у майбутньому. Від добровільної відмови треба відрізняти призупинення, тимчасову відмову від вчинення злочину або відмову від повторення посягання при невдалій спробі вчинити злочин. Наприклад, не буде добровільної відмови тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру відмичку, якою не може відкрити двері, і припиняє розпочатий злочин, щоб потім закінчити свій злочинний задум.

2. Особа відмовляється від вчинення (продовження) злочину за своєю волею, тобто остаточне рішення про припинення злочинної діяльності особа приймає самостійно. Немає значення, хто був ініціатором відмови від доведення злочину до кінця, а також, і спосіб; яким умовили особу не продовжувати вчинювати злочин (прохання, умовляння, погрози тощо).

3. Відмовляючись від вчинення злочину, у особи є можливість доведення його до кінця. Особа знає, що перепон для завершення злочину немає, або обставини, які б вона не змогла подолати при продовженні вчинення злочину, відсутні.

Якщо особа припиняє доведення злочину до кінця, із-за неможливості подолати певні перешкоди, то в даному випадку, вона підлягає кримінальній відповідальності.

При цьому, відмову треба визнавати добровільною і тоді, коли насправді є обставини, які особа не змогла б подолати при продовженні вчинення злочину, але вона не знала цього і припинила свою злочинну діяльність, усвідомлюючи можливість доведення її до кінця.

Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця можуть бути різними: страх перед покаранням, жалість до потерпілого, невигідність вчинення злочину тощо. На рішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності мотиви невпливають.

Важливим є питання: до якого часу можлива добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Якщо, особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину (ч. 2 ст. 17 КК).

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця завжди можлива на стадії готування, крім випадків, коли готування містить склад закінченого злочину (бандитизм (ст. 257)). При закінченому замаху добровільна відмова від доведення злочину до кінця можлива тільки тоді, коли особа, вчинивши діяння, зберігає контроль над подальшим розвитком причинного зв’язку між вчиненим діянням та бажаним наслідком, що припускався, і може вплинути на його розвиток - попередити настання суспільне небезпечного результату. В даному випадку між діянням і бажаними суспільно-небезпечними наслідками повинен бути певний проміжок часу, у ході якого винна особа може контролювати настання причинного зв’язку.

Після закінчення злочину, добровільна відмова перестає бути можливою. В даному випадку можливе лише діяльне каяття, яке є обставиною, що пом’якшує відповідальність (п. 1 ч. 1. ст. 66 КК).

Діяльне каяття – це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого злочину і про прагнення усунути суспільно-небезпечні наслідки.

Діяльне каяття може проявлятись в:

- запобіганні шкідливих наслідків вчиненого злочину;

- добровільному відшкодуванні завданого збитку або усунені заподіяної шкоди;

- сприянні розкриттю злочинів;

- з’явленні з повинною.

В деяких випадках діяльне каяття визнається законом підставою для звільнення винного від кримінальної відповідальності: «звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки» (ч. 4 ст. 289 КК).

Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця:

Добровільна відмова можлива тільки при незакінченому злочині. Діяльне каяття можливе як при закінченому, так і при незакінченому злочині.

Добровільна відмова можлива тільки до порушення кримінальної справи щодо особи, яка вчинила готування чи замах на злочин, а діяльне каяття і після порушення кримінальної справи щодо винної особи.

Добровільна відмова характеризується утриманням від продовження злочину (бездіяльністю), а діяльне каяття - тільки активними діями: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину, повним відшкодуванням завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди.

Добровільна відмова можлива тільки від злочинів, що вчинюються з прямим умислом (готування і замах характеризуються лише таким умислом), а діяльне каяття – при вчиненні як умисних злочинів, так і з необережних.

При добровільній відмові особа звільняється від кримінальної відповідальності, тому що її діяння не вважається злочином (відсутня суспільна небезпека – обов’язкова ознака злочину), а діяльне каяття є обставиною, що пом’якшує покарання (звільняє від кримінальної відповідальності лише при вчиненні злочину невеликої тяжкості).

План семінарського заняття.

1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину.

2. Закінчений та незакінчений злочин.

3. Готування до злочину.

4. Замах на злочин та його види.

5. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

Читайте також:

1. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
2. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
3. Аналоговий рівень доведення
4. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
5. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
6. В яких же випадках може мати місце опосередковане вико­нання злочину?
7. Видами співучасників злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
8. Види об’єктів злочину.
9. Види складів злочину.
10. Випадки повернення скарги або відмова у відкритті провадження.
11. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.
12. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.

Переглядів: 1565