• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості виконання операції у хворих на ЦД.

2.3.1. Ретельна ревізія патологічного вогнища з ліквідацією гнійних запливів.

2.3.2. Попередження утворення великих кукс брижі, оскільки вони є потенціальними вогнищами анаеробної неклостридіальної інфекції.

2.3.3. Зашивання лапаротомної рани однією лігатурою через всі шари, з використанням провізорних швів.

2.3.4. У хворих з надмірною вагою використовувати активне дренування підшкірної основи.

2.3.5.Шви з рани знімати не раніше 10-14 доби.

2.4. Гострий апендицит.Деструктивні форми на фоні ЦД виникають у 4 рази частіше, ніж у інших категорій хворих. Це пояснюється меншою вираженістю больового синдрому, відсутністю температурної реакції, напруження м’язів передньої черевної стінки, змін у лейкоцитарній формулі. Пацієнти з ЦД типу 2, як правило, старечого віку, тому в них найбільш ймовірно слід очікувати апендикулярний інфільтрат. При компенсованому ЦД підготовка до операції мінімальна. Обов’язкова інсулінотерапія. У хворих, які до операції отримували пероральні цукрознижувальні препарати призначають 8-10 ОД інсуліну двічі у добу. Якщо хворий отримував інсулін, проводять чотирьохразове введення простого інсуліну – 80 % від передопераційної дози. Рівень глюкози у крові контролюють протягом першої післяопераційної доби кожні 4 години, надалі – кожні 6 годин. При глікемії більше 10 ммоль/л на кожні 3 ммоль/л вводять 8-10 ОД простого інсуліну. При рівні глікемії 8,5 ммоль/л інсулін не вводять.

2.5. Гострий холецистит. Деструктивні форми діагностують у 85 % випадків, летальність при екстрених операціях – 5-10 %. Якщо немає клінічних ознак інтоксикаційного синдрому і ССЗВ можна проводити консервативну протизапальну терапію з щоденним сонографічним моніторингом гепатобіліарної зони. Поряд з цим, активна хірургічна тактика у хворих на ЦД і гострий холецистит є більш прийнятною. Передопераційна і післяопераційна корекція рівня глюкози у крові така ж, як і при гострому апендициті. Операція вибору у цієї категорії хворих – лапароскопічна холецистектомія. Лапаротомії слід уникати – вищий відсоток ускладнень.

2.6. Гострий панкреатит. У хворих на ЦД частіше зустрічається біліарний панкреатит. Аліментарний проявляється високою гіперглікемією, що вимагає обов’язкової корекції інсуліном. Хірургічна тактика: при набряку підшлункової залози проводять консервативну терапію гострого панкреатиту; при панкреонекрозі – лікувально-діагностичну лапароскопію. Консультація ендокринолога і корекція інсуліну згідно його рекомендацій. У комплекс лікування – парентерально два антибіотика широкого спектру дії.

2.7. Розлитий перитоніт.На фоні хронічних ускладнень ЦД: нефропатії кардіоміопатії, центральної невропатії швидко розвивається поліорганна дисфункція (в першу чергу, серцево-судинна, дихальна та ниркова). Часто в післяопераційному періоді розвивається сепсис, евентерація післяопераційної рани, пневмонія, інфаркт міокарду, інсульт. Летальність сягає 25 %. Корекція глікемії згідно призначень ендокринолога та лікування перитоніту аналогічно, як і у хворих без ЦД.

3. Планова хірургія.До операції призначити консультацію ендокринолога для оцінки метаболічного синдрому і правильності корекції глікемії. Якщо ЦД виявлений вперше – стабілізувати захворювання у умовах ендокринологічного відділення. Операцію призначають на ранок. Якщо можливо – операцію слід виконувати під місцевою анестезією.

3.1. При малих операціях, особливо під місцевою анестезією, переглядати дозування інсуліну чи цукрознижувальної терапії непотрібно.

3.2. При великих операціях терміном до 3-х годин:

3.2.1.За 24 години до операції відміняють пероральні цукрознижувальні препарати.

3.2.2. В день операції прийом їжі не дозволяють. Його заміняють внутрішньовенною інфузією 5 % розчину глюкози в дозі 200-400 мл. Для зменшення об’єму інфузій часто використовують 20 і 40 % розчини глюкози. Якщо хворий отримував інсулін – підшкірно призначають половину або третину дози.

3.2.3.Після операції – простий інсулін підшкірно кожні 4-6 год. При рівні глікемії 11,1-13,8 ммоль/л разова доза 4 ОД, при рівні 13,9-16,6 ммоль/л – 6 ОД.

3.3. При великих операціях терміном більше 3 годин:

3.3.1. Вранці в день операції розпочинають інфузію глюкози з швидкістю 5 г за годину і інфузію інсуліну 1 ОД за годину.

3.3.2. Контроль глікемії щогодини.

3.3.3. В післяопераційному періоді дозування глюкози – 3 г на кг маси тіла в добу.

3.3.4. Якомога швидше відновлюють передопераційну дієту і підшкірне введення інсуліну.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. III. Виконання бюджету
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
6. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
7. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
8. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
9. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
10. Аграрне виробництво і його особливості
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Активні операції банків

Переглядів: 630