Пунктом 4 ст. 40 КЗпП України передбачено, що роботодавець може розірвати ТД у випадку прогулу працівника (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин. Отже, прогулом вважається нез'явлення на роботу працівника без поважних причин протягом всього робочого дня (зміни), а також відсутність його на роботі без поважних причин більше 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня, оскільки така відсутність прирівнюється до прогулу.Трудове законодавство допускає звільнення працівника з роботи за одноразовий прогул. Хоча на практиці за 1 день прогулу переважно не звільняють.При застосуванні цієї підстави необхідно враховувати наступні обставини:•відсутність на роботі може бути підтверджена даними про облік робочого часу, доповідними, рапортами, а також іншими оказами;•обов'язок доказування неповажності причин відсутності працівника на роботі покладається на роботодавця; •оскільки вказана підстава припинення трудового договору є видом дисциплінарного стягнення, роботодавець зобов'язаний дотримуватися правил накладення дисциплінарних стягнень;•звільнення за прогул повинно бути співрозмірним тяжкості дисциплінарного проступку.Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що прогулом можна вважати також:
•самовільне використання без погодження з роботодавцем
днів відгулів, чергової відпустки;•залишення роботи без поважних причин до спливу строку строкового договору;•залишення роботи без поважних причин до закінчення строку, який працівник зобов'язаний відпрацювати за призначенням після закінчення навчального закладу;•неявка без поважних причин на роботу, якщо працівник був переведений на неї відповідно до закону;•залишення працівником без поважних причин роботи до спливу двотижневого терміну попередження про розірвання трудового договору за власним бажанням.
Не вважається прогулом невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням його на іншу роботу або відмова від переведення на легшу роботу, якої він потребував за станом здоров'я відповідно до медичного висновку, а отже, звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається.Розірвання трудового договору за цією підставою можливе як у випадках, коли працівник після вчинення прогулу приступив до роботи, так і тоді, коли він не має наміру продовжувати працювати. У першому випадку датою звільнення буде або дата, зазначена у наказі про звільнення, або останній день роботи такого працівника, в другому випадку — день, коли він фактично залишив роботу.