Другим за значенням для сприйняття людиною довкілля і безпеки життєдіяльності є слуховий аналізатор. Якщо око чутливе до світлових електромагнітних хвиль, то вухо реагує на хвильові акустичні процеси, зумовлені механічними коливаннями частинок у різних пружних середовищах, передусім - в повітрі.
У навколишньому середовищі постійно відбуваються різноманітні механічні процеси, що викликають коливання повітря. Більшість таких коливань має велике сигнальне значення, несе інформацію про явища і джерела, які породили ці коливання.
Слуховий аналізатор є спеціальною системою для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і впізнавання звукових образів. Допоміжним апаратом периферійної частини цього аналізатора є вухо, яке складається з зовнішнього вуха (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки); середнього вуха (молоточок, ковадло і стременець) і внутрішнього вуха, де розміщені рецептори, які сприймають акустичні коливання.
За фізичну одиницю вимірювання частоти акустичних коливань в системі СІ взято герц (одне повне коливання за секунду). Чим більша частота коливань тиску, тим вищий за висотою звук. Людина може чути звуки за частотою коливань в діапазоні (16+20 кГц).
На висоту звуку, що сприймається суб'єктивно, крім частоти коливань, впливає і сила звуку (різниця тиску між найвищою і найнижчою точками). Для оцінки суб'єктивної гучності сприйнятого звуку запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел.