Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Особливості перекладу прозових творів.

Проза - один з двох основних типів літературної творчості, що являє собою глибоко своєрідну сферу мистецтва слова, різноманітну як за формою, так і за змістом, а також за своїм місцем в історії літератури. Художня проза у власному сенсі є порівняно пізнім явищем, яке почало формуватися, починаючи з епохи Відродження, але це не означає, що проза не існувала раніше. Саме за доби Відродження і Просвітництва художня проза посідала провідне місце в літературі. Проза прагнула освоїти повсякденне буття людей у його складній багатогранності, у неподільному поєднанні різнорідних стихій, що знаходить вираження у романі, повісті, новелі тощо. Прозаїчна організація є внутрішньо адекватною самій атмосфері й тональності цих жанрів. І досі ще не вирішене питання про формальну побудову художньої прози. Доволі поширеною є думка, що за своєю організацією художня проза не відрізняється принципово від звичайного усного і письмового мовлення людей. Водночас, багато дослідників, а також і майстрів перекладу стверджують, що прозаїчні жанри мають свою складну і внутрішньо закономірну ритмічну структуру, яка принципово відрізняється від віршованого ритму і все ж незаперечно виводить прозу за межі повсякденного мовлення. Існують свідоцтва письменників про те, що проза вимагає від автора не меншої, а можливо, і більшої напруги та майстерності, ніж вірш.

Художня своєрідність прози не вичерпується, зрозуміло, принципами зовнішньої організації мовлення. У прозі переважають суттєво інші засоби і форми словесної образності, ніж у поезії. Різні види тропів, які відіграють велику роль у поетичному мовленні, посідають значно менш важливе місце у прозі. Якщо в поезії потужним джерелом художньої енергії є взаємодія смислу слів, яка реалізується у різноманітних формах співставлення слів (порівняння, метафора, метонімія), для прози, передусім, характерною є взаємодія різних мовленнєвих планів: мовлення автора, оповідача, персонажів. При взаємному відображенні цих мовленнєвих планів здійснюється художнє осмислення і оцінка того, що зображується. Сама словесна картина в прозі постає, порівняно з поезією, як значно прозоріша, яка ніби безпосередньо відображує певну життєву реальність. У прозі більш важливе значення мають сюжет і фабула, послідовний розвиток дії, тут виразніше і предметніше виступають характери і обставини. Використання діалогічного мовлення, так званого драматичного діалогу, споріднює третім основним родом художньої літератури - драмою.

Переклад прозових творів ставить перед перекладачем специфічні завдання і утворює специфічні труднощі, зокрема, це стосується перекладу хронологічно-віддалених творів, коли перекладачеві доводиться шукати золоту середину: дати зрозуміти сучасному читачеві, з одного боку, часову віддаленість, зберегти атмосферу часу написання твору, відтворити максимально точну картину світу, характерну для сучасників автора, а з другого боку, не архаїзувати надмірно твір. Власне, кожний прозовий твір кидає перекладачеві свої унікальні виклики: і жанр, і ідіостиль автора, і соціокультурні фактори, і підтексти чужої мови. Перекладач художнього твору не має права ставитися до будь-якого його елементу як до дрібниці, не вартої уваги. Велика повага , авторського задуму в усій його повноті мусить бути однією з головні засад перекладача художньої літератури.

 

Питання:

1. Які існують два основні типи літературної творчості?

2. У який період художня проза посіла провідне місце в літературі?!

Назвіть видатні прозові твори тієї доби.

3. Які форми словесної образності переважають у прозових творах?

4. Які мовленнєві плани можна виділити у прозовому художньому

творі?

5.Які специфічні труднощі постають перед перекладачем хронологічно-віддаленого твору?


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  6. Аграрне виробництво і його особливості
  7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
  9. Анатомо-фізіолгічні особливості
  10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
  12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.




Переглядів: 6748

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Специфіка перекладу художньої літератури | Предмет теорії держави і права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.