• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Депресія

У класичному описанні депресія характеризується уповільненням чи пригнобленням практично всіх сторін психічного життя: емоційної, інтелектуальної і поведінкової. Структурні елементи будь-якої депресії містять у собі: 1) ослаблення вітальних стимулів (спонукань), 2) «поганий» (депресивний, тужливий, тривожний) настрій, 3) розлад почуття емоційної участі і реагування (апатія, депресивна дезактуалізація), 4) поляризацію свідомості хворого на тілесному і психічному рівні, 5) песимістичну спрямованість мислення.

Вольові якості особистості: витримка, рішучість, наполегливість, ініціативність, організованість та їх роль в лікувальному процесі.

Воля - це здатність людини наполегливо досягати свідомо поставленої мети, незважаючи на наявність зовнішніх і внутрішніх перешкод. Виявляється воля в діяльності, тому вона найтіснішим чином пов’язана з мотиваційною й емоційною сферами. Наявність мотивів і інших спонукань, боротьба між ними складає важливу закономірність вольового процесу. Воля і мотиви доповнюють один одного. Вольову сферу складають цілеспрямованість, ініціативність, рішучість, наполегливість, витримка, самостійність, організованість, самовладання. Домінуючим компонентом вольової сфери є мета.

Під час хвороби можливий розвиток різноманітних порушень вольових проявів, потягів та поведінки.

Патологія власне вольової поведінки.

1. Посилення - гіпербулія.

2. Гипобулія

3. Парабулія

• негативізм

• мутизм

• відмова від їжі

• затримка фізіологічних відправлень

4. Пасивна підлеглість (ехо - симптоми):

• ехолалія

• ехопраксія

• ехомімія

5. Воскова гнучкість

6. Стереотипи:

• рухові

• мовні

Свідомість, самосвідомість.

Самосвідомість - усвідомлення, оцінка людиною свого знання, етичної зовнішності і інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісна оцінка самого себе як діяча, як істоти, що відчуває та мислить. Самосвідомість властива не тільки індивідові, але і суспільству, класу, соціальній групі, коли вони піднімаються до розуміння свого положення в системі виробничих відносин, своїх загальних інтересів і ідеалів.

Свідомість - особливий рівень, форма, спосіб функціонування людини, її психіки. Умовою досягнення (наявності) цього рівня є стан неспання. Тому один із шляхів конкретизації опису свідомості ґрунтується на зіставленні стану неспання та стану сну. Безліч психічних функцій, що виконуються людиною в стані неспання, регулюються свідомістю, як однієї з інстанцій його внутрішнього світу. З іншого боку, сама свідомість існує постільки, оскільки здійснюються окремі психічні функції (процеси).

Теорія несвідомого. Психодинамічний підхід

Уся інформація, котра надходить до нашої свідомості, проходить через різні центри нашого головного мозку. Але не вся вона доходить до рівня свідомості, а тим більше утримується в ньому. Набагато більше інформації поглинається іншим рівнем свідомості – несвідомим.

Зігмунд Фрейд першим розпочав встановлювати прямі зв’язки між невротичним симптомом та несвідомими переживаннями травматичного характеру.

Психодинамічний підхід базується на тому, що поведінка людини визначається протиборством підсвідомого та суспільного свідомого. Психодинамічний підхід стверджує, що думки, почуття і поведінка людини детерміновані несвідомими психічними процесами.

Особистість, за Фрейдом, складається з трьох головних компонентів:

Перший компонент - «ІД» (ВОНО)- резервуар несвідомої енергії, званої лібідо. «Ід» включає базальні інстинкти, бажання і імпульси, з якими люди народжуються.

Другий компонент особистості - «ЕГО» (Я). Це - розум. «Его» шукає шляхи задоволення інстинктів з урахуванням норм і правил суспільства. «Его» - виконавча влада особистості.

Третій компонент особистості - «СУПЕР-ЕГО»(СУПЕР-»Я»). Цей компонент розвивається в процесі виховання як результат інтерналізації батьківських та соціальних цінностей.

Критерії непорушеної свідомості.

Порушення свідомості можуть бути охарактеризовані через виявлення патологічних змін параметрів, властивих нормально функціонуючій свідомості:

1. ясність;

2. об’єм (глибина, широта);

3. зв’язність;

4. переключення.

Цей принцип зазвичай може застосовуватись відносно всіх видів порушення свідомості – «потьмарення» та «виключення», але, наприклад для «потьмарення» в першу чергу втрачається провідний параметр свідомості – ясність.

Розрізняють стани «вимкненої» та «потьмареної» свідомості. Вимкнена свідомість проявляється у різному ступені оглушення.

Існує ряд ознак потьмарення свідомості, загальних для всіх його різновидів:

· відчуженість його від того, що оточує, що виявляється в неповному обсязі;

· дезорієнтація людини у просторі та часі;

· розлади сприйняття;

· розлади мислення;

· амнезія на період потьмарення свідомості.

Джерела інформації:

1Загальна та медична психологія (практикум) Під ред. професора І. Д. Спіріної, професора І. С. Вітенко, Дніпропетровськ АРТ– прес, 2002.

3. Тюльпин Ю.Г. Медицинская психология, Москва “Медицина”, 2004.

4. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология, Москва “МЕДпресс–информ”, 2005.

5. Михайлов Б. В., Табачников С. И., Витенко И. С., Чугунов В. В. Психотерапия. – Харьков: ОКО, 2002.

Автор: асистент, к.м.н. Шустерман Т.Й.

Затверджено на засіданні кафедри

«____» __________________ 201_ р., протокол №___

Читайте також:

1. Велика депресія 1929–1933 рр. і економічний розвиток країн у 30-х рр. ХХ ст. Виникнення кейнсіанства
2. Депресія
3. Депресія 1929-1933 рр. та її подолання
4. Економічна криза (депресія) в україні та шляхи виходу з неї

Переглядів: 398