Психологічні особливості хворих в ендокринології

При багатьох ендокринних захворюваннях виникають різноманітні психічні порушення різного рівня психічного реагування. Дані розлади є результатом відповіді на вплив етіологічно значимого чинника, або ж наслідком гострих порушень обміну речовин, а також можуть бути проявом реакції на захворювання та необхідності лікування.

М. Блейлер (1948-1954) виділив загальну для усіх ендокринних захворювань симптоматику у вигляді неспецифічного ендокринного психосиндрому, для якого характерні такі симптоми, як зміна потягів, викривлення інстинктів, емоційні порушення. Проте, зміни особистості не такі глибокі, як при психічних захворюваннях та відсутні первинно-інтелектуальні розлади.

При всіх ендокринних захворюваннях ведучим (наскрізним) синдромом є астенічний. Проте, поряд із неспецифічними особливостями ендокринного психосиндрому та характерною динамікою психічних розладів в цілому, для кожного окремого захворювання існують певні закономірності розвитку та перебігу розладів психіки.

Однією з найбільш важких ендокринних патологій є цукровий діабет. Доведена роль психічного параметру (стресу) у виникненні цукрового діабету. Значущими психологічними факторами, що сприяють розвитку діабету, є фрустрація, самотність та пригніченість.

У патогенезі психічних розладів при цукровому діабеті вагоме значення

мають:

- первинні розлади функції нервової системи (гіпоксія головного мозку при

враженні церебральних судин, гіпоглікемія, інтоксикація внаслідок враження

нирок та печінки, безпосереднє враження тканин головного мозку);

- соціально-психологічні фактори (зниження працездатності, щоденні ін’єкції, зниження статевої функції);

- преморбідні особистісні особливості;

- несприятливі зовнішні впливи у вигляді перенапруги та психічних потрясінь, вплив тривалого медикаментозного лікування;

- вплив десинхронозу на психіку пацієнта (неспівпадання індивідуального

біологічного ритму секреції інсуліну із екзогенним його введенням).

На формування психічних розладів також впливає тип цукрового діабету, його тривалість і ступінь важкості, а початок захворювання в дитячому і підлітковому віці та тривалий (більше 8-9 років) перебіг хвороби створюють передумови для патологічного розвитку особистості хворих.

При цукровому діабеті І -го типу (інсулінзалежному) переважно присутні астено-депресивний та істероформний синдроми, істеричний варіант розвитку особистості, а при цукровому діабеті 2-го типу (інсуліннезалежному) частіше зустрічаються астенічний і астено-іпохондричний синдроми, а також обсесивний, експлозивний і психосоматичний варіанти патологічного розвитку особистості.

Хворі на цукровий діабет мають особливу особистісну структуру. Їм притаманні такі риси, як егоцентризм, дратівливість, примхливість, нестриманість, тривожність, схильність застрягати на різних емоційних конфліктах, впертість, зверхність, залежність, деяка інтелектуальна негнучкість.

Астенічний симптомокомплекс, який виявляється практично у всіх хворих на цукровий діабет, характеризується підвищеною втомлюваністю, зниженням працездатності, порушенням сну, головним болем, емоційною лабільністю, підвищеною збудливістю та виснажливістю нервових процесів, послабленням уваги, зниженням пам’яті, підвищенням лабільності вегетативної нервової системи, слабкодухістю, роздратованістю, тощо. Психічні розлади найбільш виражені при тривалому перебігу захворювання з гіпер- та гіпоглікемічними станами в анамнезі. Повторні коми сприяють розвитку гострої та хронічної енцефалопатії з наростанням інтелектуально-мнестичних розладів та епілептиформиними проявами.

Психологічні і психічні розлади часто виявляються в клінічній картині гіпертиреозу. Це дало підстави виділити нервову (нервово-психічну, нервово-вегетативну) форму гіпертиреозу. Розлади емоційної сфери у таких хворих виступають на перший план. Спостерігається підвищена афективна лабільність. Їй відповідає „нетримання афекту» – від слабодухості і сльозливості до вираженої схильності до бурхливих афективних спалахів і гнівливості. Лабільність настрою супроводжується постійним внутрішнім напруженням, неспокоєм, тривогою. Зовнішньо це проявляється надмірною жвавістю, підвищеною збудливістю, роздратованістю, метушливістю, іноді малопродуктивною руховою активністю. Хворі можуть здійснювати непослідовні і немотивовані вчинки. Слід підкреслити, що самі хворі нерідко не помічають змін своєї особистості і фіксують увагу на змінах у зовнішньому світі: все навколишнє здається їм непостійним, метушливим і незвично мінливим. Також поміж особистісних рис досить часто виявляються істеричні прояви у вигляді егоцентризму, амбіційності, високого рівня домагань, тощо.

Психічні порушення у разі гіпотиреозу мають велике значення в клінічній картині захворювання, значною мірою визначають її специфічність. На самому початку захворювання і в разі відносно легких випадків може спостерігатися лише психічна в’ялість. За умов найбільш важкого перебігу хвороби розвивається глибоке слабоумство. У клінічній картині психічних порушень при мікседемі тісно переплітаються прояви таких неспецифічних ендокринних синдромів – психопатоподібного і розладів пам’яті та афекту. У разі мікседеми більше, ніж при всіх інших ендокринних захворюваннях, проявляються розлади пам’яті та інтелекту, тобто порушення органічного типу. Ці розлади часто призводять до розвитку вираженого недоумства. У разі важкої мікседеми у дорослих основними психічними порушеннями є зниження пам’яті, сповільненість мислення і мови, персеверація, втрата набутих навичок, можливостей і інтересів, різке зниження інтелектуальної і моторної активності, апатичність і підвищена втомлюваність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні зміни хворих при інфекційних захворюваннях	\|	Психологічні особливості жінок у період вагітності і пологів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.