Психологічні зміни у хворих жінок в гінекологічному стаціонарі

Передменструальний синдром (ПМС) можна розглядати як функціональний розлад центральної нервової системи внаслідок дії несприятливих зовнішніх факторів на тлі вродженої чи набутої лабільності гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальної системи, що характеризується різними психоемоційними, вегето-судинними та обмінно-ендокринними порушеннями.

Частота ПМС коливається в межах від 25 до 90%. У віці 19-29 років ця патологія зустрічається у 20% жінок, у 30-39 років - у 47%, після 40 років до 55% жінок з регулярною менструацією страждають ПМС.

Фактори ризику розвитку ПМС: європеоїдна раса; проживання у великих промислових і адміністративних центрах; заняття інтелектуальною працею; пізній репродуктивний вік, наявність проявів ПМС у родичів першої генерації; часті стресові ситуації; часті вагітності або їх відсутність ; викидні і / або аборти в анамнезі; токсикоз вагітних та / або післяпологова депресія в анамнезі, прийом комбінованих оральних контрацептивів; запальні захворювання геніталій або гінекологічні операції в анамнезі, генітальний кандидоз; ЧМТ або нейроінфекції в анамнезі; нейро-ендокринні захворювання, особливо ожиріння; гіподинамія; незбалансоване харчування (недостатність кальцію, калію, мікроелементів, вітамінів групи В і С, поліненасичених жирних кислот, антиоксидантів в харчовому раціоні).

Розглядаються декілька теорій генезу даної патології: гормональна, алергічна, теорія «водної інтоксикації» та ін. Вчені, які висунули теорію психосоматичних порушень, що призводять до розвитку ПМС, вважають, що

соматичним чинникам належить провідна роль, а психологічні – є наслідком

біохімічних змін, що виникають в результаті змін гормонального статусу.

Всього налічується близько 150 симптомів ПМС, що зустрічаються в різних поєднаннях При спробі їх класифікувати в залежності від ураження тієї чи іншої функції або системи організму виділяють наступні симптомокомплекси:

- психоемоційні розлади;

- неврологічні симптоми;

- порушення водно-електролітного балансу;

- гастро-інтестинальні симптоми;

- шкірні прояви;

- кістково-м'язові прояви.

Особистісні та характерологічні якості в першій половині менструального циклу іноді мають тенденцію до загострення. Існує деяка залежність вираженості психовегетативних порушень від особистісних особливостей жінки. Найбільш виражені афективна насиченість скарг і порушення особистісного реагування у емоційно-нестійких особистостей з рисами демонстративності. Досить часто при ПМС зустрічаються іпохондричні симптоми.

В.Д.Менделєвич виділяє наступні психопатологічні симптомокомплекси передменструального синдрому: астенічний, тривожно-депресивний, істеро-іпохондричний, дисфоричний і змішаний. Важливу роль він відводить дисфоричній формі ПМС, яка може стати причиною кримінальної поведінки. У характері жінок з передменструальною дисфорією виявляються такі властивості, як: ригідність, стійкість афектів, деяка експлозивність, педантичність.

Клімактеричний синдром (КС) - своєрідний симптомокомплекс, що характеризується вегето-судинними, нейропсихічними і обмінно-ендокринними порушеннями.

Патологія клімактеричного періоду зустрічається у 55-80% жінок. КС може виникати в пременопаузальном період, з настанням менопаузи, а також протягом 1-5 років після менопаузи.

Виділяють кілька варіантів поведінки при клімактеричному синдромі: байдужу поведінку; пристосування; активне подолання; невротичну поведінку. За даними сучасних дослідників, які вивчали клінічні прояви клімаксу, у жінок у віці 45-54 років з тривалістю захворювання в межах 5 років, розлади психоемоційної сфери виявляються в 78,4% випадків.

Клінічно клімактеричний синдром складається з трьох груп симптомів:

1. вегето-судинні порушення;

2. обмінно-ендокринні порушення;

3. психічні порушення.

Важливими чинниками у розвитку психоемоційних порушень в період клімаксу є психотравми, стреси, особливості соціального статусу, самоповага, життєва задоволеність, якість сексуальних відносин, психічні розлади в анамнезі.

Найбільш часто зустрічаються наступні психічні форми прояву клімактеричного синдрому: істеричні стани, астенічні, депресивні, фобічні, паранойяльні.

Нерідко депресивна симптоматика поєднується або з астенічними скаргами (астено-депресивний синдром) або з тривожними включеннями (тривожно-депресивний синдром). Найчастіше ці розлади не досягають психотичного рівня, супроводжуються соматовегетативними проявами клімактеричного синдрому і в більшості випадків, залежать від їх тяжкості та тривалості.

Серед жінок з психопатологічними проявами клімактеричного синдрому особливу групу складають хворі з надцінними та маячними ідеями, що виникають у період пременопаузи і після менопаузи в особистостей, схильних до надцінних утворень в преморбіді. У більшості хворих відзначаються ідеї ревнощів, рідше зустрічаються ідеї відносин, пов'язані з конфліктними ситуаціями на роботі. У таких жінок з настанням клімактерії спостерігається загострення характерологічних рис, посилення афективної ригідності, підозрілості, вразливості, конфліктності. У цих хворих вегето-судинні прояви клімактеричного синдрому виражені слабо.

Описані психопатологічні синдроми зазвичай спостерігаються в перші роки клімактеричного синдрому. При тривалому перебігу клімактеричного синдрому з наростанням важкості вегето-судинних і обмінних порушень, впливі додаткових психогенних і соматогенних чинників при наявності певних характерологічних особливостей (відчуття тривоги, ригідності, демонстративності і т.д.) до картини вищеописаних станів приєднується іпохондрична симптоматика. Відбувається формування більш складних станів з подальшою трансформацією в іпохондричний розвиток особистості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні особливості жінок у період вагітності і пологів	\|	Особливості психології хворих дітей та людей похилого віку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.