Психологічні особливості хворих на хірургічну патологію

В хірургічній клініці розрізняють декілька етапів ведення хворого. На діагностичному етапі лікар повинен потурбуватися про враження, що складеться у хворого внаслідок повідомлення про діагноз. Інформація про діагноз повинна доводитися до хворого в доступних для нього висловах, без надмірного вживання медичної термінології, заключати в собі деякі прогностичні вказівки і нагадування про можливі ускладнення (швидкість загоєння, інфекція і т.п.)

В передопераційний період особливості психологічного стану і типи психічних реакцій хворого поділяють на два етапи: перший – включає обстеження, уточнення діагнозу і необхідності операції, отримання згоди пацієнта на операцію. Психологічний стан хворих на цьому етапі визначається переважно емоційними реакціями. Другий етап передопераційної підготовки включає безпосереднє очікування операції, коли прийнято остаточне рішення про її проведення і повідомлений термін.

В клінічній практиці лікаря-хірурга у хворих можуть спостерігатися нормосоматонозогнозія, гіперсоматонозогнозія та гіпосоматонозогнозія або анозогнозія.

Найбільш типові варіанти гіперсоматонозогнозії:

1. Переоцінка значущості операційного ризику.

2. Недовіра до лікарів, діагнозу, обґрунтованості хірургічного втручання, що супроводжується зниженим настроєм і злістю по відношенню до оточуючих.

3. Заперечення необхідності операції з свідомим покриттям симптомів хвороби з метою уникнення її.

Гіпосоматонозогнозія або анозогнозія, проявляється в недооцінці хворим важкості свого стану.

Найбільш відмінними рисами психології пацієнта хірургічної клініки вважаються експектація післяопераційного статусу, що супроводжується передопераційною та післяопераційною тривогою.

Адекватна психопрофілактика і психотерапія хірургічного хворого здатні мінімізувати передопераційний стрес і навіть позитивним чином впливати на результати оперативного втручання.

В післяопераційному періоді особливості реакцій, їх виразність і тривалість залежать від характеру захворювання, плину післяопераційного періоду, особистісного преморбіду. На психічний стан хворого також може впливати больовий синдром. Психотичні стани можуть виникати у хворих похилого віку з явищами атеросклерозу, а також у хворих, що раніше зловживали алкоголем або мали алкогольну залежність, із захворюваннями печінки та нирок, при панкреонекрозі.

Тактика лікаря в післяопераційному періоді повинна бути спрямована на створення в хворого позитивних емоцій за допомогою наступних факторів: хворий повинен знати від лікаря план лікування, рекомендований режим, дієту, перспективи прогнозу та відновлення працездатності; необхідним є раціональне розміщення хворих у палатах з урахуванням ступеня важкості їхнього стану і психологічної сумісності; дотримання всім медичним персоналом принципів медичної деонтології.

У хірургічній практиці зустрічається категорія пацієнтів з «синдромом Мюнхгаузена».

Описано три його варіанти:

а) гострий абдомінальний - завершується лапаротомією;

б) геморагічний - симуляція кровотечі;

в) неврологічний - симуляція припадків і непритомності.

Осіб з «синдромом Мюнхгаузена» відрізняє від хворих на іпохондричний розвиток особистості відсутність справжнього занепокоєння за власне здоров'я, свідома установка на обман і операцію з метою викликати до себе інтерес, одержати безкоштовне харчування, ночівлю та догляд. Звичайно цю категорію пацієнтів складають особи з патологією характеру.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості психології хворих дітей та людей похилого віку	\|	Психологічні особливості хворих в стоматології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.