Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Види, рівні і механізми учіння і научіння

Існують різні види учіння та научіння, що здійснюються на різних рівнях (сенсорному, сенсомоторному, когнітивному) та реалізуються через різні навчально-інтелектуальні та соціальні механізми.

Людині притаманні такі види учіння та научіння. Як і всі, вона здатна до:

1)учіння та научіння за механізмом імпринтингу – швидкого, автоматичного, майже миттєвого пристосування організму до умов його життя з використанням готових від народження форм поведінки. Властиве воно всім істотам, що мають розвинуту центральну нервову систему. Так, достатньо каченяті, яке щойно вилупилося з яйця, побачити матір-качку, що рухається у певному напрямку, воно починає іти за нею. Це відбулося б і тоді, коли каченя побачило б інший предмет, який рухається. Або якщо торкнутися твердим предметом до внутрішньої поверхні долоні новонародженого, у нього автоматично стискаються пальчики руки. Як тільки немовля торкається губами грудей матері, у нього відразу спрацьовує ссальний рефлекс. Завдяки цьому механізму формуються численні вроджені інстинкти (рухові, сенсорні та ін.). Такі форми поведінки генетично запрограмовані і мало піддаються змінам. Однак Для включення інстинктів потрібне елементарне зовнішнє научіння, яке б виконувало функцію «пускового» сигналу. Крім того, як свідчать дослідження, багато інстинктивних Форм поведінки самі по собі достатньо пластичні;

2)умовно-рефлекторне научіння – виникнення нових Форм поведінки як умовних реакцій на нейтральний стимул, який раніше специфічної реакції не викликав. Щоб спричинити умовно-рефлекторну реакцію організму, стимул повинен бути сприйнятий організмом, в якому запрограмовані основні елементи майбутньої реакції. Завдяки умовнорефлекторному научінню реакції поєднуються у нову систему, що забезпечує реалізацію складнішої форми поведінки, ніж елементарні вроджені реакції. Засвоюючись, вони стають основою для становлення нових форм поведінки;

3) метод проб і помилок (оперантне научіння). Ситуації, в яких опиняється людина, породжують у неї інстинктивні, безумовні, умовні реакції. Організм послідовно випробовує кожну з них й автоматично оцінює досягнутий результат. Реакція чи їх поєднання, що забезпечує найкращий результат (оптимальне пристосування організму до ситуації), виокремлюється серед інших і закріплюється у досвіді. Таким шляхом людина часто виробляє досить складні вміння та навички.

Описані вище види учіння та научіння є основними способами набуття життєвого досвіду живими істотами. Людині доступні й особливі, вищі способи научіння. Такими є:

а)вікарне учіння – учіння через пряме спостереження за поведінкою і діяльністю інших людей, в результаті чого людина переймає і засвоює форми поведінки тих, за ким спостерігає. За способом функціонування та його результатами воно нагадує імпринтінг у сфері вироблення людиною соціальних умінь і навичок;

б)вербальне учіння та научіння – набування людиною нового досвіду через засвоєння мови та спілкування. Зав дяки йому людина має змогу передати знання, навички іншим людям, одержати необхідні знання, оволодіти уміннями і навичками на основі їх словесного представлення. Таке научіння здійснюється у символічній формі через різноманітні знакові системи, однією з яких є мова (научіння через засоби масової інформації, телебачення, з використанням комп’ютера).

Логічні, функціональні відношення людина виявляє у діях між предметами, уявленнями та поняттями. Перехід від предметних до розумових (мисленнєвих) дій відбувається через мислення. Кінцева мета інтелектуальної діяльності полягає в успішному розв’язанні актуальних для людини завдань. Для цього у процесі учіння та научіння формуються уміння та навички, необхідні при застосуванні знань для розв’язання практичних, інтелектуальних завдань, успішного здійснення певних дій.

Учіння людини відбувається на сенсорному (формується здатність до розрізнення і розпізнавання образів сприймання, наприклад кольорів, звуків); моторному (вибір і об’єднання рухів у певні програми, а також їх диференціація, генералізація і систематизація, наприклад складних пухів з ракеткою у грі в теніс); сенсомоторному (синтез сенсорного і моторного рівнів), на якому під контролем образів сприймання формуються рухові програми); когнітивному (виявлення, аналіз, відбір, узагальнення та закріплення суттєвих властивостей і зв’язків предметів, доцільні дії з виявлення цих властивостей і зв’язків); метакогнітивному (осягнення знань про свій інтелект та інтелектуальну діяльність, пам’ять, мислення) рівнях. Усі вони взаємопов’язані, однак кожен з них має свої особливості. Попередні рівні не зникають і не втрачають свого значення, а перебудовуються, підпорядковуються учінню наступного рівня, поступово вплітаючись у його структуру.

Учіння та научіння можуть бути і стихійними, тобто відбуватися у результаті спілкування, взаємодії людини з іншими людьми і навколишнім світом внаслідок включення в різні види діяльності, накопичення досвіду дій з різними предметами тощо. Водночас із спонтанним учінням і научінням освоєння знань і вмінь може відбуватися і в спеціально організованих умовах як цілеспрямований процес. Це научіння є навчанням – передаванням суспільно-виробленого досвіду підростаючому поколінню, груповою діяльністю, що охоплює викладання та учіння; діяльністю з відтворення культури, управлінням процесом засвоєння знань.

Процеси учіння та научіння реалізуються через такі навчально-інтелектуальні та соціальні механізми:

—формування асоціацій (встановлення тимчасових зв’язків між окремими фрагментами знання чи досвіду);

—наслідування (відтворення рухів, вчинків інших людей);

—розрізнення і узагальнення (об’єднання предметів і явищ за їх спільними істотними ознаками), що пов’язані переважно з формуванням понять;

—здогад (безпосереднє сприймання нової інформації, чогось невідомого в уже відомому, знайомому з минулого досвіду). Він (інсайт) є раціональною основою для розвитку інтелекту дитини;

—творчість (створення нових знань, нових предметів, вироблення умінь і навичок, не представлених у готовому вигляді для засвоєння через наслідування);

— зворотний зв’язок (зворотна інформація про уміння і навченість: діагностика і самодіагностика);

—підкріплення (фіксування індивідом своїх успіхів і невдач, створення різних видів мотивацій учіння);

—закріплення (фіксація досвіду).

Для ефективного учіння та научіння важливо задіяти всі механізми. їх успіх залежить від багатьох факторів, передусім від психологічних. Ними є: мотивація учіння, довільність пізнавальних процесів, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, довільність уваги і мовлення, володіння необхідними вольовими та іншими якостями особистості (наполегливість, цілеспрямованість, відповідальність, дисциплінованість, свідомість, акуратність та ін.), вміння взаємодіяти з людьми у спільній діяльності.

Учіння розвивається разом зі зміною типу, форми та інших характеристик діяльності. Перетворення учіння на навчальну діяльність, а научіння – на навчання зумовлене необхідністю підготовки людини до висококваліфікованої праці. Адже способи використання нею знарядь не фіксуються і не передаються механізмами біологічної спадковості. Тому учіння є і цілеспрямованим засвоєнням індивідом історично сформованих способів діяльності, суспільного досвіду.

Учіння, що відбуваються в умовах організованого навчання, набуває характеру навчальної діяльності – цілеспрямованого навчання, в результаті якого розвивається особистість, її інтелект, відбувається засвоєння знань, опанування вміннями і навичками. Поза навчанням (спільною діяльністю вчителя та учня) учіння та научіння є стихійними. Однак стихійне учіння та научіння також можуть здійснюватися успішно, про це свідчать трудові династії різьбярів, вишивальниць, столярів, автослюсарів, художників, музикантів та ін. В окремих сім’ях створюється сприятливий емоційний фон для учіння (підтримка успіхів, надання самостійності, створення умов для самореалізації, творчого самовираження).

Позитивними чинниками научіння є відкритість досвіду, володіння педагогічними задатками, доступні пояснення, вдале демонстрування способів роботи, постійне позитивне підкріплення, створення сприятливого емоційного фону. Наслідком несприятливого для особистості учіння є неоптимальне підкріплення, перевага негативного, невротичні стосунки між дорослим і дитиною, акцентування уваги на одній зі сторін учіння (наприклад, на виробленні практичних умінь та навичок без засвоєння відповідних знань); несистематичність знань дорослого; неоптимальність стилю його діяльності, закритість досвіду тощо.

Учіння може відбуватися у процесі діяльності, яка мас іншу мету, (наприклад, ігрової чи трудової). Його результатами, як правило, є розрізнені, безсистемні знання, неоптимальні емпіричні уміння і навички, оскільки за цих умов людина засвоює лише те, що стосується її актуальних потреб, інтересів і прагнень.

Учіння регулюється школярем, який складає програму оволодіння знаннями і способами пізнання. Але воно хаотичне, непослідовне і непостійне, бо до нього учень звертається несистематично, а тому не може визначати процес навчання. Безперечно, учіння збагачує досвід дитини, є елементом навчальної діяльності, підсилює її зміст і полегшує її.

Отже, учіння та научіння не завжди мають соціально організовану форму, на відміну від навчальної діяльності, яка організовується у суспільних інститутах (дитячому садку, школі, вищому навчальному закладі та ін.). Наприклад, научіння матір’ю дівчинки шиттю, в’язанню, приготуванню їжі, оформленню помешкання не є навчанням, а учіння дочки не може вважатися навчальною діяльністю. Попри те що воно здійснюється під керівництвом дорослого, таке научіння не має конкретної програми, яка офіційно схвалена відповідними державними інститутами і підконтрольна їм.

Учіння с стійкою, доцільною зміною фізичної і психічної діяльності (поведінки), що виникає завдяки попередній діяльності і не залежить від вроджених фізіологічних реакцій організму. У ранньому віці дитина навчається розрізняти кольори, звуки, форму предметів, здійснюючи сенсорне учіння, під час якого формується розрізнення почуттєвих сигналів – процесів сприйняття, спостереження, отримання інформації (маля навчається переходити вулицю на зелене світло світлофора). Рано проявляється і моторне учіння: дитина вчиться ходити, вимовляти звуки. Сенсомоторне учіння (синтез сенсорного і моторного) забезпечує виконання складних дій під контролем сприймань і уявлень (наприклад, читання вголос). Ці види учіння не зникають протягом усього життя людини. Найвищий його рівень – інтелектуальне учіння (розуміння та засвоєння понять, мислення).

Учіння може відбуватися і в інших видах діяльності. Його результатом можуть бути використані як засіб полегшення цілеспрямованої діяльності, наприклад навчальної.

 


Читайте також:

  1. CMM. П'ять рівнів зрілості
  2. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
  3. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
  4. Абуджийські керівні принципи
  5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  6. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні
  7. Альдостерон та механізми ренін-ангіотензину
  8. Аналіз статистичних даних про склад та плинність кадрів, які обіймали керівні
  9. Анатомо-фізіологічні механізми безпеки і захисту людини від впливів негативно діючих факторів.
  10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  11. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  12. Бар’єри, що базуються на перевазі (абсолютній або відносній) в рівні витрат




Переглядів: 8794

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Психологічні особливості учіння | Психологія навчальної діяльності школяра

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.