Які права і свободи людини проголошує Європейська конвенція
Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (ЄКПЛ) була підписана 4 листопада 1950 року, а набула чинності в 1953 року. У додаток до Конвенції було ухвалено 11 Протоколів, що розширили коло гарантованих нею прав і свобод людини й удосконалили механізми їх захисту.
Права і свободи, передбачені Європейською конвенцією і Протоколами до неї, охоплюють найважливіші сторони життя людини і включають:
- право на життя;
- право на свободу й особисту недоторканність;
- право на вільне пересування;
- свобода думки і слова;
- свобода совісті, релігії, вираження поглядів;
- право на мирні збори;
- право на об’єднання й асоціації;
- право на створення сім’ї, повагу особистого і сімейного життя;
- право на справедливий судовий розгляд;
- право на мирне володіння майном;
- заборона дискримінації, катувань, рабства і примусової праці;
- неприпустимість покарання без закону.
Європейська конвенція ґрунтується на європейських цінностях поваги демократії і панування права. Вона є важливою з огляду на такі основні моменти: 1) права і свободи кожної особи гарантуються державами-учасницями (державами-сторонами); 2) для забезпечення міжнародної угоди з прав людини вироблено конкретний механізм захисту прав і свобод; 3) парламенти і судові органи держав отримали міцну основу в галузі прав людини для прийняття і тлумачення законів.
Усі держави, що приєдналися до цього міжнародно-правового документа, зобов’язуються визнавати за кожною людиною, яка знаходиться під їх юрисдикцією, певні громадянські і політичні права, визначені в конвенції. Нові держави-члени Ради Європи мусять ратифікувати Конвенцію протягом року від часу вступу. Контроль за дотриманням державами-учасницями їх зобов’язань за Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини здійснює Європейський суд з прав людини.