VІ. Світосприйняття первісної людини (20 хв.)

На початковому етапі своєї історії людство було безрелігійним. Але з часом у первісної людини складається комплекс уявлень про нерозгадані нею таємниці світу. Головною особливістю тогочасного світогляду було не відокремлення себе від навколишнього середовища, тобто Земля, тварини, рослини і людина мислилися як єдине ціле, де люди тотожні з природою. Природа наділялась людськими можливостями, а людина – властивостями природи. Ця специфіка первісної релігії позначилась на всіх її ранніх формах: анімізм, фетишизм, магія, тотемізм.

Анімізм (лат. аnima – душа, живе) – віра у наявність душі чи духу в явищах природи, предметах навколишнього світу (поклоніння сонцу, воді).

Фетишизм – система уявлень про надприродні властивості предметів та речей та поклоніння їм (предметами фетишу могли бути кістки померлих предків, амулети, талісмани, стовпи як втілення світового дерева).

Тотемізм – сукупність уявлень та вірувань у надприродній зв'язок між людьми та окремими видами рослин, птахів і звірів (окремі представники рослинного чи тваринного світу визнавались предками того чи іншого племені, вважалось, що після смерті представники племені набувають образу цієї тварини).

Магія – віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину (у стародавніх слов'ян – це ворожбицтво, замовляння, заклинання та ін.)

Первісні вірування формували уявлення людей про самих себе, про природу й світ, які систематизувались у міфології, що відігравала у той час роль суспільної ідеології.

Міфологія – це форма зображення світу, наповненого живими істотами, наділеними чудесними й фантастичними якостями. Міфологію складають міфи – фантастичні символічні уявлення про світ, а також оповідання про поганських богів і надприродних героїв. Кожне плем'я створювало своїх богів та міфологічних персонажів, тому релігія первісних людей і називається «язичництвом» або народною релігією.

Головним призначенням міфів була побудова картини світу і з'ясування у ній місця людини, тому міфи розподіляються на декілька типів:

1. Етіологічні – трактують причини й обставини виникнення різних природних явищ (розповіді про походження тварин, рослин, небесних світил тощо);

2. Космогонічні – оповідають про походження космосу (підземного, земного та небесного світів, або про світове дерево);

3. Антропологічні – говорять про походження першої людини або першопредків роду;

4. Астральні – розповідають про стосунки між зірками і планетами (тут Сонце і Місяць виступають як брат і сестра, або чоловік і дружина);

5. Тотемічні – про братерські відносини між певною групою людей і представниками тваринного світу;

6. Календарні – трактують зміну сезонів року як циклічний процес умирання й відродження природи.

Вся ця міфологія представлена складною й різноманітною типологією персонажів або типів героїв:

А) першопращури – персонажі, що уособлюють прабатьків ранніх людей;

Б) культурні герої – персонажі, що вперше створюють для людини різні культурні чи побутові атрибути (Сварог – бог небесного вогню, Дана – берегиня води);

В) духи – істоти, що допомагають або перешкоджають людині у різних видах діяльності (русалки, лісовики, відьми тощо);

Г) боги й напівбоги – надприродні істоти, що створюють світ і керують ним.

Отже, ці форми ранніх релігійних вірувань були властиві міфологічному світогляду прадавніх людей, з чого з часом склався пантеон язичницьких богів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
V. Антична спадщина в українській культурі (20 хв.)	\|	І. «Русь»: версії та гіпотези щодо походження (5 хв.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.