Декомпозиція інформаційної системи.

Одним із методів проектування ІС є ділення її на окремі частини, з яких у міру необхідності комплектують конкретну автоматизовану систему управління (АСУ). Такий метод називають декомпозицією.

Будь-яка система по-своєму складна. Це означає, що сукупність інформації, яка характеризує систему, і сукупність зв'язків між її елементами неможливо сприйняти в цілому та повністю. Цим система відрізняється від будь-якої задачі. Тому, згідно з методом декомпозиції, для оперативного впровадження ІС необхідно забезпечити оптимальну її структурованість.

Оптимально структурована система є багаторівневою, багатоцільовою організованою сукупністю елементів (модулів) і задовольняє такі вимоги:

- кожен рівень ієрархії має повністю проглядатися і бути зрозумілим без детального знання нижчих рівнів;

- зв'язки між елементами на одному рівні ієрархії мають бути мінімальними;

- не повинно бути зв'язків між елементами через один рівень ієрархії;

- елемент вищого рівня має викликати елемент наступного рівня і, передаючи йому необхідну вхідну інформацію, має утворювати з ним єдине ціле;

- елемент наступного рівня після закінчення своєї роботи повертає управління елементу, що його викликав, передаючи йому результати своєї роботи.

Жорсткими є обмеження щодо структури системи, оскільки неможливо розробити таку ідеальну систему, щоб потім не вносити в неї змін. До того ж при експлуатації ІС основним режимом її роботи є режим саме внесення змін.

Внесення змін у добре структуровану систему стосується небагатьох елементів, які добре локалізуються. В іншому випадку внесення навіть дрібних змін призводить до перепроектування, перепрограмування великих частин системи.

Збільшена декомпозиція функціональної частини автоматизованої ІС передбачає встановлення структури елементів (модулів) різних рівнів:

- комплекс першого рівня. Він охоплює автоматизовані підсистеми, комплекси задач;

- комплекс другого рівня. До нього належать автоматизовані функції (задачі) управління;

- комплекси наступних рівнів. Це машинні процедури, що реалізуються управлінським персоналом.

Функціональну декомпозицію ІС доцільно здійснювати за об'єктивним принципом на основі такої схеми: виробниче об'єднання – промислове підприємство – виробництво – цех – технологічний процес (дільниця) – робоче місце (вертикальна декомпозиція) з виділенням функцій управління для кожного об'єкта за схемою планування: облік – контроль – аналіз – регулювання (горизонтальна декомпозиція).

Крім функціональної, використовують декомпозицію організаційного (компоненти інструктивно-методичного і документального забезпечення), інформаційного (компоненти позамашинної та внутрімашинної інформаційної бази), технічного (компоненти засобів введення, зберігання, оброблення виведення, передавання даних), програмного (компоненти операційної системи (ОС) ЕОМ, системи управління базами даних (СУБД), функціональні, організаційні компоненти системи оброблення даних), ергономічного й іншого забезпечень.

Метод декомпозиції використовують на кожній стадії (етапі) проектування ІС для зниження ступеня невизначеності та виділення багатьох проектних задач, послідовного структурування процесу їх розв'язування, а також для опису одержуваних структур у вигляді ієрархічно пов'язаних інформаційних сукупностей.

Декомпозиція передбачає існування кількох способів ділення проектованої системи. Завершенням її є такий стан об'єкта, коли у процесі розчленування утворюються елементи (частини системи), що сприймаються як неподільні об'єкти.

За системного підходу до проектування ІС будь-який об'єкт розглядається як певна система, яку можна поділити на підсистеми, кожна з яких може бути поділена на підсистеми нижчого порядку. Підсистемами найнижчого порядку є елементи (задачі), внутрішня структура яких не важлива для розв'язання інших задач цього рівня. Однак слід мати на увазі, що властивості окремої підсистеми впливають на інші підсистеми та систему загалом.

Проектування ІС є особливо важливим етапом, адже саме тоді закладаються її базові характеристики (споживчі властивості), найголовнішими серед яких є якість і надійність. Це означає, що ІС у процесі свого функціонування має забезпечити:

- інформаційні потреби користувачів;

- адекватність ІС реальним інформаційним і технологічним процесам ОУ;

- високу економічну ефективність.

Споживчі властивості ІС виражають:

- функціональна повнота. Відображає рівень задоволення інформаційних потреб користувачів – осіб, які приймають рішення (ОПР), та рівень автоматизації управлінських робіт на заданому ОУ;

- своєчасність. Забезпечується можливістю своєчасного здобуття потрібної інформації;

- функціональна надійність. Відображає надійність інформаційного, програмного, технічного та ергономічного забезпечень під час оброблення даних;

- адаптивна надійність. Виражається у властивості системи виконувати свої функції при їх зміні під впливом навколишнього середовища (зміна ресурсів, структури інформаційно-обчислювальної системи та ін).

Під час розроблення ІС слід враховувати, що інформаційні потреби користувача залежать від рівня структури управління, на якому він знаходиться.

Перший, найнижчий, рівень (управління дільницею, робочим місцем) – оперативне управління. Саме таким є управління процесом випуску продукції. Суть його полягає в тому, що інженерно-технічний персонал під час управління виносить оперативні рішення, які визначаються набором різноманітних чітко визначених правил. Наприклад: прийняття рішення щодо збільшення запасів матеріалів, якщо їхній рівень стає нижчим від установленого.

Другий рівень стосується технічного або адміністративного втручання (управління цехом). Працівники цього рівня можуть приймати як регламентовані, так і нерегламентовані рішення. Управління будується на основі застосування методів моделювання процесів.

На цих рівнях прийняття управлінських рішень про виконання задач ІС повинно бути добре структурованим, а також мають бути задані правила вироблення рішень для можливих ситуацій, крім аварійних.

На третьому рівні реалізується стратегічне управління, що є функцією вищого управлінського персоналу. Процес прийняття рішень нерегламентований, тому особливо важливою для нього є довідкова функція ІС. Керівники системи управління, які не володіють формальними методами програмування, можуть використовувати мову запитів для доступу до інформації, що зберігається у файлах, не вдаючись до посередництва технічного персоналу.

Тому під час проектування ІС слід враховувати вимоги, пов'язані з функціями управління об'єктом, які вона має задовольняти:

- релевантність (лат. relevant – суттєвий, доречний). Одержувана інформація мусить бути відповідною запитам будь-якій ОПР (директора, майстра та ін.). Існують відмінності між даними й інформацією. Інформація – це дані, релевантні споживачеві;

- управління за відхиленнями. Це не потребує значної кількості детальної інформації. ОПР повинні бути поінформовані про критичні чинники, що впливають на результати підприємства (фірми);

- точність. Дані, на основі яких формується інформація, мають бути адекватними і відображати поточний стан ОУ (не застарілі);

- своєчасність. Інформація має бути подана тоді, коли вона потрібна користувачеві;

- пристосованість. Система повинна задовольняти різні запити користувача. Наприклад, запит підсумковий (про обсяг збуту продукції), запит детальний (про обсяг збуту продукції за споживачами).

Під час проектування в ІС мають бути закладені адаптивні властивості, які б давали змогу оперативно модернізувати її згідно зі змінами, які виникли, в економічній інформаційній та організаційних системах управління економічним об'єктом, а також в інформаційно-обчислювальній системі.

Адаптивні властивості ІС мають забезпечувати її адекватність реальному процесу управління об'єктом.

Економічна ефективність ІС – це оцінка результативності системи, що визначається порівнянням витрат з одержаним від її використання ефектом як результатом діяльності ІС.

Ефект від упровадження ІС може бути соціальним, технічним та економічним.

Соціальний ефект характеризується впливом автоматизації на роботу працівників апарату управління, інформаційно-обчислювального центру (ІОЦ), а також на членів суспільства, соціальне обслуговування яких поліпшується з упровадженням ІС.

Технічний ефект характеризується швидкодією виконання певних операцій, збільшенням продуктивності машин, систем тощо.

Економічний ефект оцінюється економічним ефектом протягом року, економічною ефективністю (економією протягом року), коефіцієнтом економічної ефективності, одноразовими і капітальними витратами, терміном окупності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Системотехнічні аспекти теорії проектування автоматизованих інформаційних систем.	\|	Стадії та етапи проектування інформаційної системи на підприємствах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.