Біоценоз – це сукупність усіх живих організмів в рамках даної екосистеми.
Біогеоценоз – досить конкретне поняття, яке включає лише природні екосистеми значних розмірів, чітко відмежовані від аналогічних утворів кліматичними, геологічними, едафічними, гідрологічними, біоценотичними, геохімічними та енергетичними границями.
Екосистема – об'єкт, утворений біотичними і абіотичними елементами, речовинно – енергетичні й інформаційні зв'язки між якими формують певну структуру.
Стійкий розвиток (sustainable development) – розвиток, що відповідає потребам сучасності, не порушуючи здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.
Раціональне природокористування – система заходів з освоєння, використання, відновлення, перетворення та охорони природного середовища і природних ресурсів.
ЕНВАЙРОНМЕНТОЛОГІЯ (охорона довкілля) – комплекс заходів, призначений для обмеження негативного впливу людської діяльності на природу.
Предмет вивчення екології– організація та функціонування живих систем, складніших за організм, тобто надорганізмових систем (екосистем).
Неоекологія – система наук, що вивчає розвиток, функціонування і прогнозування розвитку антропосфери й опрацьовує можливості керування взаємовідношеннями і зв'язками в системі природа - суспільство з метою їх гармонізації і забезпечення екологічно безпечного співіснування.
Прикладна екологія– вирішення конкретних питань природокористування, визначення допустимих навантажень на середовище, розроблення методів управління екосистемами, способи екологізації різних видів діяльності людини.
Загальна екологія вивчає найбільш загальні закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань із середовищем в природних умовах.
Соціальна екологія:
• Розглядає взаємовідносини в системі суспільство – природа
• Визначає специфічну роль людини в системах різного рангу, відмінність цієї ролі від інших живих істот
• Вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людини із середовищем, теоретичні основи раціонального природокористування
Неоекологія (сучасна екологія)– галузь знань, присвячена вивченню екологічних проблем, не властивих класичній екології, побудованих на міждисциплінарних, а не тільки біологічних знаннях, що охопили всі сфери життєдіяльності до найдосконаліших життєвих форм, в нерозривному їх зв'язку не тільки з абіотичним середовищем, але і з соціальним.
Завдання екології:
• Вивчення з позиції системного підходу загального стану сучасної біосфери планети, причин його формування та особливо розвитку під впливом природних і антропогенних факторів;
• Прогноз динаміки стану біосфери в часі та просторі
• Розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самовідновлення та саморегулювання з урахуванням основних екологічних законів