АДАПТИВНІ РЕАКЦІЇ МІКРООРГАНІЗМІВ НА СТРЕСОВІ ДІЇ.

У природних місцях існування мікроорганізми зазнають впливу багатьох несприятливих факторів (УФ опромінення, іонізуючої радіації, температури, рН, токсичних сполук тощо). У процесі еволюції у мікроорганізмів сформувався комплекс адаптаційних механізмів, які дають можливість їм пристосуватися до певних умов існування і вижити під дією несприятливих факторів.

Відоме загальне визначення поняття адаптаційних процесів. Так, М.С. Гіляров розглядає адаптацію як сукупність морфо-фізіологічних, поведінкових, популяційних та інших особливостей даного виду, що забезпечує можливість специфічного способу життя в певних умовах довкілля.

Адаптацією називають також сам процес вироблення пристосувань організмів до умов даного середовища існування. У мікробіології саме таке розуміння терміна є традиційним.

Розрізняють загальні, часткові адаптації і перед адаптації.

Загальні адаптації — пристосування до існування в широкій зоні середовища, наприклад, у морській воді, ропі соляних озер, воді гарячих джерел. Часткові адаптації— спеціалізації до певного способу життя, наприклад, до використання певних субстратів, розвитку в певних мікрозонах та ін. Передадаптація — властивість організму, що має пристосовувану цінність для ще не здійснених форм взаємодії його з середовищем. Наприклад, здатність бактеріальних ендоспор витримувати тривале кип'ятіння, а також здатність деяких мікроорганізмів здійснювати деградацію ксенобіотиків, хімічних сполук, синтезованих людиною і які раніше не існували в природі, ймовірно, можна розглядати як передадаптацію, оскільки тільки при зіткненні з людиною подібна стійкість виявляється рятівною.

Вважається, що клітини, піддані несприятливим діям, перебувають у стані стресу. Дії, що спричиняють стан стресу клітин, визначають як стресорні (або стресові).

Розрізняють стрес летальний і нелетальний. Нелетальний стрес у свою чергу поділяють на запрограмований і незапрограмований. Істотна відмінність між цими видами стресу полягає в тому, що у разі запрограмованого стресу організм вже є компетентним для переходу у стан переживання (анабіозу). За незапрограмованого стресу працюють принципово інші антистресові механізми, бо організм не підготовлений до переходу в стан спокою. Прикладом незапрограмованого стресу може бути температурна дія на клітини мікроорганізмів, які активно ростуть. Відмінність запрограмованого стресу пов'язана також з тим, що у цьому разі несприятливий фактор діє повільніше, наприклад, у середовищі поступово вичерпуються поживні речовини. Прикладом може бути проходження мікроміцетами всіх попередніх стадій для підготовки до спороутворення.

Особливий інтерес становить те, що антистресові адаптаційні механізми виявляються достатньо схожими в еукаріот і прокаріот, тобто не залежать від рівня клітинної організації. У даному разі маються на увазі зміни в ліпідному складі мембран, синтез білків теплового шоку, протекторних сполук, а також антирадикальний захист організму.Крім того, всі живі організми — від бактерій до людини — реагують на дію несприятливих факторів синтезом так званих стрес-протеїнів, кількість яких пропорційна дії. Припускається, що стрес-білки утворюються організмами для захисту основних білків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи стерилізації.	\|	Регуляторні системи відповіді на стресові дії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.