• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Адаптивні й такі, що самі настроюються, систем

Адаптивні системи дозволяють справлятися з невизначеністю шляхом отримання та використання додаткової інформації про стан об'єкту і його взаємодії з середовищем в процесі управління з подальшою перебудовою структури системи та зміною її параметрів при відхиленні умов роботи від апріорно відомих (рис. 4.4). При цьому, як правило, мета трансформацій полягає у наближенні характеристик системи до апріорним, що використовувалися при синтезі управління. Таким чином, адаптація орієнтована на збереження гомеостазу системи в умовах збурень.

Рис. 4.4. Адаптивна система

Одна з найскладніших конструктивних складових цього завдання - отримання відомостей про стан середовища, без чого важко проводити адаптацію.

Прикладом успішного отримання інформації про стані середовища може бути винахід трубки Піто, якою оснащені практично всі літальні апарати. Трубка дозволяє виміряти швидкісний напір – найважливішу характеристику, від якої безпосередньо залежать всі аеродинамічні сили. Результати вимірювання використовуються для настройки автопілота. Аналогічну роль у суспільному житті грають соціологічні опитування, що дозволяють коректувати рішення внутрішньої зовнішньополітичних проблем.

Ефективним прийомом вивчення динаміки об'єкта управління є метод дуального управління, колись запропонований А. Фельдбаумом. Суть методу в тому, що на об'єкт поряд із командами управління подаються спеціальні тестуючі сигнали, реакція на які для апріорної моделі заздалегідь встановлена. За відхилення реакції об'єкта від еталонної судять про взаємодію моделі з зовнішнім середовищем.

Подібний прийом використовувався в російській контррозвідці під час Першої світової війни для виявлення шпигуна. Виділявся коло співробітників, підозрюваних у зраді, і кожному з цього кола «довірялася» важлива, але помилкова інформація, що має унікальний характер. Спостерігалася реакція противника, по якій і ідентифікувався зрадник.

Від адаптивних систем відрізняють клас самоналагоджувальних систем. Останні в процесі адаптації настроюються. Однак на прийнятому рівні спільності структура самонастраивающейся системи аналогічна структурі адаптивної системи (див. рис. 4.4).

Щодо процесів адаптації та самонастройки систем можна зазначити, що їх можливість у конкретних випадках в основному визначається призначенням системи та її технічним втіленням. Подібна теорія систем рясніє ілюстраціями, але, як видається, не містить узагальнюючих досягнень.

Інший шлях подолання недостатності апріорних даних про процес управління полягає в поєднанні процесу управління з процедурою синтезу. Традиційно алгоритм управління є результат синтезу, що базується на припущенні детермінованого опису моделі руху. Але очевидно, що відхилення в русі прийнятої моделі позначаються на точності досягнення мети і на якості процесів, тобто призводять до відхиленню від екстремуму критерію. Звідси випливає, що будувати управління потрібно
термінальне, розраховуючи траєкторію в реальному часі і оновлюючи відомості про модель об'єкту і умов руху. Звичайно, і в даному випадку необхідно екстраполювати умови руху на весь інтервал управління, але в міру наближення до мети точність екстраполяції зростає, а значить, підвищується якість управління.

У цьому видно аналогія з діями уряду, який не в змозі виконувати планові завдання, наприклад бюджетні. Умови функціонування економіки змінюються нерозрахованих чином, з порушенням прогнозів, тому доводиться постійно коригувати намічений план у прагненні досягти підсумкових показників, зокрема виробляти секвестр. Відхилення від апріорних припущень можуть бути настільки великі, що наявними ресурсами і прийнятими заходами управління вже не можна забезпечити виконання мети.
Тоді доводиться «наближати» мету, розміщуючи її всередині нової області досяжності. Відзначимо, що описана схема справедлива тільки для стійкої системи. Низька якість організації управління може призвести взагалі до дестабілізації і, як наслідок, до руйнування всієї системи.

Нарешті, слід зупинитися ще на одному принципі управління, що лежить в основі розвиненою теорії дослідження операцій.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. III етап. Системний підхід
7. IV. Розподіл нервової системи
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. IV. Філогенез кровоносної системи
11. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
12. POS-системи

Переглядів: 1971