Адаптивні (органічні) ОСУ

Починаючи з 60-х років минулого століття деякі організації відчули, що умови діяльності зовнішнього середовища змінювалися, проекти ставали досить складними, технологія розвивалася так швидко, що недоліків бюрократичної організації управління стало більше, ніж переваг. Ланцюг команд ставав таким довгим, що організація не могла ефективно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Щоб організація мала можливість реагувати на зміни середовища та застосовувати нову технологію, були розроблені адаптивні організаційні структури, які можна модифікувати відповідно до змін зовнішнього середовища та потреб самої організації, їх ще називають органічними структурами.

Адаптивні (органічні) організації – це організації, які слабо або помірно використовують формальні правила і процедури, з децентралізацією влади, структурами з невеликою кількістю рівнів ієрархії та широкою участю працівників у прийнятті рішень.

Такий тип ОСУ є доцільним за наявності складного і динамічного зовнішнього середовища. Наприклад, організація з проектування та виробництва електронної техніки.

Найбільш поширені серед адаптивних структур - це проектні та матричні.

Характеристика адаптивних ОСУ:

1) більше підходять для роботи в нестабільних умовах, коли виникають проблеми і необхідні дії не можна розділити на елементи та розподілити між спеціалістами;

2) значна частина обов’язків співробітників переглядається у зв’язку із умовами, які змінюються;

3) співробітники взаємодіють як по горизонталі, так і по вертикалі;

4) заохочується ініціатива, творчій підхід до справи.

Перше достатньо глибоке дослідження взаємозв’язків між середовищем і структурою було проведено Т.Барнсом і Дж.Сталкером. Вони ідентифікували два крайніх типа середовища: стабільне (яке залишається відносно постійним у часі) і нестабільне (для якого характерні невизначеність та швидкі зміни).

Далі вони встановили, що організації, які функціонують в стабільному середовищі звичайно мають структуру, яка відрізняється від структури, що мають організації в нестабільному середовищі. Такі типи організаційних структур дістали назву відповідно механістичної та органічної (таблиця 1).

Таблиця 1

Відмінності механістичних і органічних організацій

	Механістичні організації	Органічні організації
Характеристики	Вузька спеціалізація робіт	Широка спеціалізація в роботі
Робота за правилами	Мало правил і процедур
Чіткі права і відповідальність	Амбіціозна відповідальність
Ясність в рівнях управління	Рівні управління не чіткі
Об’єктивна система винагороди	Суб’єктивна система винагороди
Об’єктивні критерії відбору персоналу	Суб’єктивні критерії відбору персоналу
Стосунки формальні і мають офіційний характер	Стосунки неформальні і мають особистісний характер
Умови	Нескладне, стабільне оточення	Складне, нестабільне оточення
Цілі і завдання відомі	Невизначеність цілей і завдань
Завдання піддають поділу	Завдання не мають чітких меж
Завдання прості і чіткі	Завдання нескладні
Робота вимірна	Роботу виміряти складно
Оплата праці мотивує	Мотиваційні потреби верхнього рівня
Визнається надана влада	Авторитет влади завойовується

Концепцію Барнса і Сталкера розвинули професори Гарвардського університету Лоуренс і Лорш. Вони погоджувалися з тим, що фактори середовища впливають на структуру, але вважали, що такий вплив не може бути однаковим на різні структурні одиниці однієї і тієї самої організації. Вони висунули гіпотезу, а потім і довели, що кожний структурний підрозділ організації має своє власне унікальне середовище, відповідно до якого і повинна здійснюватися його організаційна побудова.

Їх дослідження дозволяють зробити такі висновки:

* Середовище організації не є однозначно стабільним або нестабільним. Організація, як правило, має справу з багатьма середовищами (у кожного структурного підрозділу є своє середовище) з різним ступенем невизначеності. Внаслідок цього структурні підрозділи повинні враховувати вимоги свого власного середовища.

* Успішна організація вирішує проблему побудови раціональної організаційної структури шляхом пристосування структури своїх окремих підрозділів до вимог їх власного унікального середовища

Типи організацій по взаємодії підрозділів:

* лінійна,

* функціональна,

* лінійно-функціональна,

* дивізіональна (секційна),

* матрична (проект-менеджмент).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бюрократичні (механістичні) ОСУ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.