Подвійні імена, які зрідка трапляються в українській мові, пишуться через дефіс: Богдан-Ігор, Зіновій-Богдан, Ростислав-Володимир, Ірина-Світлана, Лідія-Юлія.
В українській мові, на відміну від російської, подвоєння приголосних в іменах людей трапляється рідко: Иннокентий - Інокентій, Ипполит - Іполит, Кирилл - Кирило, Филипп - Пилип, Савва - Сава, Агнесса - Агнеса, Инесса - Інеса.
Імена, що походять з інших мов, передають шляхом транскрибування літерами українського алфавіту. Виняток становлять східнослов’янські імена (білоруські та російські), які в україномовних текстах передають відповідно до їх написання в українській мові (Володимир, а не Владімір). Проте ці ж східнослов’янські імена в складі псевдонімів передають так, як вони звучать у мові оригіналу (наприклад: Алесь Адамович).
В українській мові, на відміну від російської, в іменах після м’яких приголосних перед йотованими м’який знак не пишеться: Емельян - Омелян, Ульяна - Уляна, Татьяна – Тетяна, але Люсьєна.
Апостроф пишеться:
- в іменах: Дем’ян, Лук’ян, Валер’ян, Мар’ян, Дар’я, В’ячеслав.
Апостроф не пишеться:
- коли перед губним звуком є приголосний: Святослав;
- коли я, ю означають а, у в сполученні з пом’якшеними приголосними: Зоряна, Катря.