Географічні назви поділяються на власні й загальні. Загальні назви – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, хребет, долина, яр, річка, море, озеро тощо. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізовані реальні об’єкти: Київ, Запоріжжя, Чернівці; Дніпро; Карпати, Альпи; Байкал, Балхаш. Чимало географічних назв передається словосполученням: Великий Токмак, Західна Європа, Мінеральні Води, Сухий Яр, Біла Церква, мис Доброї Надії.
Географічні назви, як правило, не перекладаються – вони транслітеруються: Алмати (Яблуневе), Аюдаг (Ведмідь-гора), Неаполь (на полі).
Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, затока, море, океан тощо: Балканський півострів, Червоне море; б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Далекий Схід, Західний Сибір, Північна Двіна; в) прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення, що виступають у складі географічних назв: Нижній Новгород, Північний полюс, Великий каньйон, Південна Америка.