• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Злочини проти трудових прав громадян

Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача – ст. 157 КК.

Злочини проти виборчих прав громадян

Безпосереднім об'єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Конституції право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. По суті це є правом громадян на вільне волевиявлення в сфері управління державними справами.

Диспозиції всіх злочинів цієї групи є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких законів: «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р.; «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р.; «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р.; «Про вибори президента України» від 5 березня 1999 р..

Злочини проти виборчих прав громадян посягають на відносини, врегульовані цими законами.

В цій статті передбачено відповідальність за злочини, пов’язані з перешкоджанням здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень (ч. 1 ст. 157 КК; частини 2 та 3 в яких сформульовано кваліфікований вид складу злочину.)

2) ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин (ч.1 ).

3) втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом (ч. 4 ст. 157 КК).

Основним безпосереднім об’єктом цих злочинів є виборче або референдне право.

Потерпілими можуть бути: громадяни, які мають право обирати чи бути обраними (виборці та кандидати на виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування); громадяни, які мають право брати участь у референдумі; особи, діяльність яких відповідно до законодавства спрямована на забезпечення реалізації суб’єктивного права громадянина бути обраним до зазначених органів або на забезпечення участі у виборчому процесі таких його суб’єктів, як партії чи блоки партій (довірені особи кандидатів, офіційні представники та уповноважені особи партій чи блоків; члени виборчих комісій: Центральної виборчої комісії (ЦВК), окружних (територіальних) та дільничних виборчих комісій; члени ініціативних груп референдуму; члени комісій з референдуму; офіційні спостерігачі від партій чи блоків, кандидатів, громадських організацій, іноземних держав та міжнародних організацій).

Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 157 КК, є: діяння — перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача; вказані в законі форми цього перешкоджання; передбачені законом способи вчинення злочину.

Таке діяння (дія чи бездіяльність) передбачає створення чи використання перешкод (перепон, завад) для здійснення потерпілим виборчого або референдного права чи діяльності щодо їх забезпечення і позбавляє або обмежує (ускладнює) здійснення потерпілим зазначених прав чи діяльності.

Формами вчинення цього злочину є: перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі; перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права може виявлятись у безпідставній відмові в реєстрації його як кандидата; невключенні до списку виборців за наявності для того підстав або виключенні зі списку виборців за відсутності для того підстав, неправомірній відмові виборцеві у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; примушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претендента в кандидати чи, навпаки, відмовитись підписати такий лист; примушуванні службовою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, курсантів) до голосування за певного кандидата; бездіяльності службової особи, яка відповідно до свого службового становища зобов’язана вжити заходів щодо забезпечення реалізації виборчих прав громадян; примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом; створенні перепон щодо прибуття виборця на виборчу дільницю для голосування тощо.

Як перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права може бути кваліфіковане і створення перепон громадянам України, партіям (блокам) та іншим суб’єктам вести передвиборчу агітацію, вільно і всебічно обговорювати передвиборчі програми партій (блоків), політичні, ділові та особисті якості кандидатів. Воно може проявлятись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисному виведенні з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключенні електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необґрунтованих переваг кандидатам чи встановленні безпідставних обмежень для їх передвиборчих виступів та виступів їхніх довірених осіб у відповідних ЗМІ, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів передвиборчої агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання ЗМІ агітаційних телерадіопрограм тощо. Без свободи передвиборчої агітації неможливі демократичні вибори. Право на участь у передвиборчій агітації є складовою системи виборчих прав громадян і має конституційні засади свого обґрунтування.

До цієї форми вчинення злочину належить також перешкоджання діяльності довірених осіб кандидатів у Президенти України, кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, представника кандидата у Президенти України або партії (блоку) у ЦВК, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб’єктивне право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого права брати участь у референдумі може полягати у безпідставному невключенні його до списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, або виключенні з такого списку; невидачі громадянину, який включений до зазначеного списку, бюлетеня для голосування; примушуванні до участі або неучасті в голосуванні на референдумі тощо.

Перешкоджанням діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача є будь-які діяння, які створюють перешкоди таким суб’єктам в їх законній діяльності, реалізації ними своїх повноважень. Це може бути, зокрема, стосовно члена ініціативної групи референдуму — заборона збирати підписи під вимогою про проведення референдуму, перешкоджання здачі до визначеного законом органу місцевого самоврядування підписних листів із підписами громадян під зазначеною вимогою; стосовно члена виборчої комісії чи члена комісії з референдуму — вимагання не брати участі в діяльності комісії чи розгляді нею конкретних питань; щодо політичної партії (блоку) чи кандидата — недопущення представника партії (блоку), її уповноваженої особи чи довіреної особи кандидата до участі в засіданні виборчої комісії; стосовно офіційного спостерігача — блокування його доступу до виборчої дільниці для здійснення спостереження, перешкоджання здійсненню фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозапису.

Цією формою злочину охоплені і випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної, Центральної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та проведення виборів, якщо такі дії спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії для того, щоб не допустити реєстрації певної особи як кандидата в депутати чи на іншу виборну посаду. У разі відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуть розглядатися як інший відповідний злочин, зокрема проти життя, здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (ст. 341, 356 КК), проти громадського порядку (ст. 296 КК), або як адміністративне правопорушення.. Якщо ж перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права шляхом створення перешкод для нормальної діяльності виборчої комісії було вчинено службовою особою з використанням службового становища у формі втручання у здійснення виборчою комісією своїх повноважень, вчинене за наявності передбачених законом ознак слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 157 КК. З урахуванням зазначених обставин має даватися правова оцінка перешкоджанню діяльності комісії з референдуму чи її окремого члена.

Перешкоджання діяльності інших осіб, які не є учасниками виборчого процесу, але певним чином причетні до виборчої кампанії, не становить складу злочинів, передбачених ст. 157 КК, оскільки воно безпосередньо не посягає на їх об’єкт. Такі дії за наявності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин. Наприклад, це стосується перешкоджання службовим особам органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування у здійсненні їхніх повноважень щодо складання загальних списків виборців, матеріально-технічного забезпечення підготовки та проведення виборів тощо.

Способів вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 157 КК, є кілька: підкуп, обман, примушування. Їх розглядають як окремі дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню потерпілими виборчих або референдних прав або повноважень щодо їх забезпечення, як прийоми, з використанням яких може бути вчинене це діяння.

Підкуп як спосіб перешкоджання здійсненню потерпілим виборчого або референдного права чи діяльності щодо їх забезпечення — це заохочення (схиляння, спонукання) потерпілого до певної дії чи бездіяльності наданням чи обіцянням надати матеріальну вигоду з метою перешкодити йому здійснити виборчі або референдні права чи діяльність щодо їх забезпечення. Засобом підкупу можуть бути гроші, інші матеріальні цінності, переваги (послуги, пільги) майнового характеру тощо.

Обманом є повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які винний мав повідомити, спрямоване на введення потерпілого в оману.

Обман можливий в активній формі (словесний обман або обман дією) і в пасивній — бездіяльності. Словесний обман передбачає повідомлення неправдивих відомостей в усній формі або в письмовій (матеріальна або інтелектуальна підробка документів). Підробка документа без пред’явлення його потерпілому для перешкоджання здійсненню ним виборчого або референдного права кваліфікується як підготовка до обману, а злочином є використання, тобто пред’явлення іншій особі, такого документа для перешкоджання здійсненню виборчого або референдного права громадянина.

Обман дією — це застосування певних рухів тіла, вчинків, конклюдентних дій для повідомлення неправдивих відомостей.

Бездіяльність (пасивна форма обману) або викликає помилку (оману) потерпілого, якому винний не повідомив певних відомостей, або посилює допущену потерпілим помилку, про яку винний мав йому повідомити.

Різновидом обману є зловживання довірою — ставленням, що виникає на основі впевненості в чесності, порядності, вірі у щирість і сумлінність, совісність іншого. Довірливі відносини з потерпілим винний використовує, щоб перешкодити йому у здійсненні виборчого або референдного права, заподіяти шкоду об’єкту кримінально-правової охорони.

Примушування — це незаконне вимагання від потерпілого певної поведінки в сфері виборчого або референдного права чи діяльності щодо їх забезпечення незалежно від його волі, бажання. Воно може полягати у застосуванні гіпнозу, погрозі розголосити відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (шантаж), у погрозі обмеження прав і свобод потерпілого (звільнити з роботи (посади), виключити з навчального закладу, позбавити волі тощо). Примушування погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна кваліфікується за ч. 2 ст. 157 КК.

Склад злочину — формальний. Тому злочин вважається закінченим з моменту перешкоджання здійсненню відповідного права чи діяльності потерпілого, незалежно від того, чи вдалось винному досягти злочинної мети — реально перешкодити здійсненню виборчого або референдного права чи діяльності щодо їх забезпечення.

Для суб’єктивної сторони злочину характерний прямий умисел. Мотиви і цілі можуть бути різні.

Суб’єкт злочину — загальний.

Кваліфікованими видами діянь, передбачених ч. 1 ст. 157 КК, є їх вчинення із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна (ч. 2 ст. 157 КК).

В цьому складі злочину є обов’язковий додатковий безпосередній об’єкт, як життя, здоров’я людини, власність.

З об’єктивної сторони насильство виявляється в суспільно небезпечних, протиправних діяннях стосовно людини, які завдають їй фізичного болю, тілесних ушкоджень, шкодять здоров’ю або призводять до смерті. Ці дії є засобом цілеспрямованого впливу на психіку, волю потерпілого. До них винний вдається з метою примусити його, наприклад, відмовитися від участі у виборах або референдумі, змінити зміст свого волевиявлення чи порушити свої обов’язки.

Насильство може полягати у безпосередньому застосуванні винним до потерпілого своєї фізичної сили, а також предметів, осіб, зокрема тих, які не можуть бути суб’єктом злочину, і навіть тварин. Розрізняють два види насильства: те, яке не становить небезпеки для життя або здоров’я людини, і насильство, небезпечне для її життя чи здоров’я. Якщо насильство містить ознаки більш тяжкого злочину, ніж перешкоджання здійсненню виборчого права, воно є сукупністю злочинів, зокрема передбачених ст. 157 і статтями 115, 121, ч. 2 ст. 122 КК.

Отже, застосовуючи насильство, винний діє з умислом.

Насильство не завжди є засобом примушення. Так, вбивство потерпілого з метою перешкодити здійсненню виборчого права не має інших цілей і тому не виконує функцію примушення.

До способів перешкоджання здійсненню виборчого або референдного права чи діяльності щодо їх забезпечення належить і знищення та пошкодження майна (ч. 2 ст. 157 КК).

Змістом адресованих потерпілому погроз застосування насильства або знищення чи пошкодження майна (ч. 2 ст. 157) є відомості (інформація) про здійснення негайно або в майбутньому небажаних (шкідливих) для нього або його близьких діянь. Винний має на меті викликати у потерпілого страх і перешкодити здійсненню ним виборчого або референдного права чи діяльності щодо їх забезпечення. Таким чином, погрозами завжди посягають на нормальне функціонування психіки людини, її психічну недоторканність. Адресують погрози як конкретній особі, так і невизначеному колу осіб (наприклад, під час виступу на майдані або розповсюдження листівок з обіцянкою використати радіоактивні матеріали для спричинення загибелі людей, якщо вони візьмуть участь у голосуванні). Доводячи погрозу до людини, якій вона адресована, винний попереджає, що може заподіяти шкоду її майну, здоров’ю, життю.

Для кваліфікації за ч. 2 ст. 157 КК не має значення момент виконання обіцяної погрози (вона може бути виконана негайно або в майбутньому). Це важливо лише для визначення ступеня суспільної небезпечності злочину, а отже, і для призначення покарання.

Погроза застосування насильства полягає у відкритому намірі винного протиправно вдатися до насильницьких дій (ударів, побоїв тощо) стосовно потерпілого чи його близьких, завдати тілесних ушкоджень чи позбавити життя. Таке насильство може бути небезпечним для життя чи здоров’я людини або не становити для неї небезпеки. При цьому не має значення, чи мав він намір здійснити свою погрозу.

За формою зовнішнього вияву погрози можуть бути вербальні, або словесні (інформація про небажані для потерпілого діяння доводиться до нього за допомогою слів усно або письмово), а також виявлятися у смислових жестах, виразних рухах, інших діях. Найбільш небезпечними погрозами є ті, в котрих використовується зброя або інші предмети підвищеної небезпеки для оточення.

Погроза має бути наявною (дійсною) і реальною. Наявність погрози полягає в тому, що вона існує в об’єктивній дійсності, а не тільки в уяві потерпілого. Реальність погрози означає її здатність викликати впевненість у тому, що вона буде здійснена. Мають бути також підстави побоювання її здійснення. Тому реальною визнається не тільки та погроза, яка об’єктивно може бути здійснена, а й та, яка не має такої якості (об’єктивно не здійсненна погроза, наприклад погроза іграшковим пістолетом чи його макетом), але здатна вплинути на потерпілого так само, як і об’єктивно здійсненна погроза. При цьому помилка потерпілого щодо здійснюваності погрози не має значення для визнання її реальною.

Про реальність погрози можуть свідчити різні обставини: зміст, форма, засоби чи знаряддя, відносини винного з потерпілим, кількість і якість злочинців, обстановка довкола виборів тощо. Ці обставини слід враховувати і тоді, коли погрози мають невизначений характер.

Погроза знищення чи пошкодження майна означає залякування потерпілого тим, що його майно буде приведено в непридатний стан.

Злочином має визнаватися застосування насильства чи погроза його застосування не лише щодо осіб, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 157 КК, а й до осіб, близьких їм. Це стосується і знищення або пошкодження майна чи погроза знищення або пошкодження майна.

Перешкоджання у формі втручання службової особи у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень (ч. 4 ст. 157 КК) з об’єктивної сторони характеризується тим, що воно здійснюється службовою особою з використанням її службового становища; стосується здійснення повноважень виборчої комісії чи комісії з референдуму, установлених законом; вчиняється шляхом незаконної вимоги чи вказівки. Таке втручання становить склад цього злочину лише тоді, коли воно має незаконний характер, а саме коли перешкоджає здійсненню передбачених законом повноважень виборчої комісії чи комісії з референдуму і способом його вчинення є незаконна вимога чи вказівка. Для з’ясування характеру втручання необхідно у кожному конкретному випадку з’ясовувати, чи була законною здійснювана виборчою комісією чи комісією з референдуму діяльність, в яку втручалася службова особа (це передбачає звернення до відповідного виборчого закону чи закону про референдум, який визначає статус відповідної комісії), а також чи вийшла службова особа, яка втрутилася у здійснення повноважень виборчою комісією чи комісією з референдуму, за межі своїх повноважень і чи має пред’явлена нею вимога або дана нею вказівка незаконний характер.

Вимогою в цьому разі є висловлене службовою особою до виборчої комісії чи комісії з референдуму прохання (побажання) щодо прийняття нею відповідного рішення, яке не припускає заперечень і підлягає виконанню комісією.

Вказівка як спосіб незаконного втручання у здійснення повноважень виборчою комісією або комісією з референдуму полягає у даванні службовою особою такій комісії керівної настанови, яка передбачає неухильне дотримання її комісією при прийнятті нею відповідного рішення. Незаконною визнається вимога чи вказівка, яку службова особа не могла пред’являти (давати) комісії виходячи зі своїх повноважень. Виборче законодавство передбачає, що ніхто не має права втручатися в діяльність виборчих комісій, крім як у випадках, передбачених законом.

Злочин вважається закінченим від моменту фактичного втручання у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом (ч. 4 ст. 157 КК).

Із суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157 КК, є мета — вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму.

Суб’єктом цього злочину є службова особа.

Безпосереднім об'єктом цих злочинів є конституційні права громадян у сфері трудових відносин. Зміст права на працю визначає ст. 43 Конституції України, вказуючи, що «кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Тому порушення права на працю недопустиме, а найбільш небезпечні порушення цих прав тягнуть кримінальну відповідальність.

3.1. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172). Диспозиція цієї статті бланкетна, тому для з'ясування характеру порушення слід звертатися до відповідних норм Кодексу законів про працю України. Це, наприклад, норми про право на відпустку (ст. 74), про нормування праці (ст. 85 – 92); про оплату праці (ст. 94 – 117) та ін.

Ч. 1 ст. 172 передбачає кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Об'єктивна сторона цього злочину передбачає встановлення, по-перше, порушення конкретної норми трудового законодавства; по-друге, доведеності грубого характеру цього порушення.

Поняття «грубе порушення» носить оціночний характер і в кожному конкретному випадку воно має встановлюватися виходячи з кількості потерпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, систематичності порушень, злісності мотивів тощо. Так, грубим порушенням буде вважатися систематичне порушення тривалості робочого часу, ненадання протягом тривалого часу відпустки, на яку має право працівник, ненадання передбачених законом пільг, компенсацій, незаконне накладення матеріальної відповідальності тощо.

Суб'єктивна сторона цього злочину виражається в прямому умислі. При цьому незаконне звільнення передбачає як обов'язкову ознаку наявність особистих мотивів (наприклад помста за критику тощо). Інше грубе порушення законодавства про працю може здійснюватися за будь-якими мотивами.

Суб'єкт злочину спеціальний — особа, на яку покладений обов'язок дотримання трудового законодавства: службові особи, наділені правом прийому та звільнення, керівники підприємств, установ, організацій, власники, уповноважені ними особи, незалежно від форм власності.

Ч. 2 ст. 172 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда.

3.2 Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175). Частина 7 ст. 43 Конституції України проголошує: «Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом». Тому безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат громадянам вважається злочином.

Безпідставна невиплата громадянам заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності утворить об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175. Безпідставність невиплати має місце в тих випадках, коли об'єктивно відсутні причини, що не дозволяють зробити виплати.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину спеціальний: керівник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.

Ч. 2 ст. 175 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для цих виплат, наприклад, використання коштів з фондів зарплати для придбання обладнання, для ремонту тощо.

Ч. 3 ст. 175 це є заохочувальна норма, яка встановлює, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

Читайте також:

1. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
5. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян
6. Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, гентаміцину сульфат). Механізм і спектр протимікробної дії, застосування, побічні ефекти.
7. Аналіз трудових ресурсів на підприємстві.
8. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
9. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.
10. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
11. Атрибути громадянського суспільства
12. Аудит використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці

Переглядів: 1256