МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
He was quite right, of course. There was a big plastic number nine over one platform and a big plastic number ten over the one next to it, and in the middle, nothing at all.“Have a good term,” said Uncle Vernon with an even nastier smile. He left without another word. Harry turned and saw the Dursleys drive away. All three of them were laughing. Harry’s mouth went rather dry. What on earth was he going to do? He was starting to attract a lot of funny looks, because of Hedwig. He’d have to ask someone. He stopped a passing guard, but didn’t dare mention platform nine and three-quarters. The guard had never heard of Hogwarts and when Harry couldn’t even tell him what part of the country it was in, he started to get annoyed, as though Harry was being stupid on purpose. Getting desperate, Harry asked for the train that left at eleven o’clock, but the guard said there wasn’t one. In the end the guard strode away, muttering about time wasters. Harry was now trying hard not to panic. According to the large clock over the arrivals board, he had ten minutes left to get on the train to Hogwarts and he had no idea how to do it; he was stranded in the middle of a station with a trunk he could hardly lift, a pocket full of wizard money, and a large owl. Hagrid must have forgotten to tell him something you had to do, like tapping the third brick on the left to get into Diagon Alley. He wondered if he should get out his wand and start tapping the ticket inspector’s stand between platforms nine and ten. At that moment a group of people passed just behind him and he caught a few words of what they were saying. “—packed with Muggles, of course—” Harry swung round. The speaker was a plump woman who was talking to four boys, all with flaming red hair. Each of them was pushing a trunk like Harry’s in front of him—and they had an owl. Heart hammering, Harry pushed his cart after them. They stopped and so did he, just near enough to hear what they were saying. “Now, what’s the platform number?” said the boys’ mother. “Nine and three-quarters!” piped a small girl, also red headed, who was holding her hand, “Mom, can’t I go…” “You’re not old enough, Ginny, now be quiet. All right, Percy, you go first.” What looked like the oldest boy marched toward platforms nine and ten. Harry watched, careful not to blink in case he missed it—but just as the boy reached the dividing barrier between the two platforms, a large crowd of tourists came swarming in front of him and by the time the last backpack had cleared away, the boy had vanished. “Fred, you next,” the plump woman said. “I’m not Fred, I’m George,” said the boy. “Honestly, woman, you call yourself our mother? Can’t you tell I’m George?” “Sorry, George, dear.” “Only joking, I am Fred,” said the boy, and off he went. His twin called after him to hurry up, and he must have done so, because a second later, he had gone—but how had he done it? Читайте також:
|
||||||||
|