• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Порядок звернення до адміністративного суду та оформлення адміністративного позову

Глава 3. Порушення адміністративної справи та підготовче провадження в адміністративному суді першої інстанції

Порушення адміністративної справи – найперша обов’язкова стадія провадження в адміністративному суді, метою якої є перевірка наявності підстав для відкриття провадження та відсутності підстав для відмови у його відкритті.

Як відомо, у загальній теорії юридичного процесу першою стадією переважної більшості юридичних проваджень є «порушення справи» (наприклад, провадження у справах про адміністративні правопорушення, кримінального провадження тощо). Водночас цей термін не є традиційним для адміністративного судочинства внаслідок того, що законодавець для назви першої стадії провадження в адміністративних судах використовує термін звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі. Але ми, зберігаючи традиційність використання певних термінів у процесуальній науці, будемо використовувати обидва ці терміни деяким чином як синонімічні.

Порушення справив адміністра­тивному суді відбувається у разі наявності одночасно двох юридичних фактів:

2. Відомості про позивача:

1) його ім’я (найменування);

2) поштову адресу;

3) номер засобу зв’язку, якщо такий є;

4) адресу електронної пошти, якщо така відома.

Слід звернути увагу, що при написанні позовної заяви позивачем особливу увагу необхідно звертати на точне відтворення як власного імені чи найменування, так і поштової адреси, тому що:

а)точність викладення цих даних необхідна аби уникнути ідентифікації (ототожнення) позивача з іншою осо­бою – носієм схожого імені чи найменування. Відтак, пра­вильне викладення вказаної інформації дозволяє запобігти по­милці, наприклад, при направленні судового рішення позива­чеві;

б) правильне зазначення імені чи найменування по­зивача дозволяє адміністративному суду, до якого подано зая­ву, перевірити чи належить вказаній особі право звертатися із такою позовною заявою.

Вимога процесуального закону про необхідність зазначення у позовній заяві поштової адреси заявника свідчить, що залеж­но від того: а) хто є заявником – фізична чи юридична особа та б) де вона знаходиться чи проживає, допускається надання:

- поштової адреси місцезнаходження фізичної чи юридичної особи;

- поштової адреси постійного проживання фізичної особи;

- номера абонентської скриньки, до якої надходить кореспон­денція на ім’я фізичної чи юридичної особи-заявника.

Слід також звернути увагу, що вимоги про зазначення у позов­ній заяві засобу зв’язку та адреси електронної пошти вказані як необов’язкові (факультативні), оскільки не всі заявники мають у своєму розпорядженні такі засоби. У цьому разі судове повідомлення заявників може здійснюватись, згідно з ч. 3 ст. 33 КАС, рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) чи кур’єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами. Виклик особи шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, відповідно до ч. 2 ст. 38 КАС, може здійснюватись у разі, якщо вона зазначила ці дані й не висловила заперечень проти їх використання для одержання судових документів. Що стосується позивачів, які є суб’єктами владних повноважень, то відповідно до норми, встановленою ч. 1 ст. 38 КАС, відомості про їх засоби телефонного, факсимільного зв’язку, електронні адреси містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень, використання якої судовим органом не потребує їхньої згоди.

3. Відомості про відповідача:

1) його ім’я (найменування);

2) посада та місце служби посадової чи службової особи відповідача;

3) поштова адреса відповідача, якщо вона відома позивачеві;

4) номер засобу зв’язку, якщо він відомий позивачеві;

5) адреса електронної пошти, якщо вона також йому відома.

Слід зауважити, що чітке визначення у позовній заяві посади, місця служби по­садової чи службової особи дозволяють од­нозначно дати відповідь на запитання: а) хто саме є відповіда­чем; б) чи має відповідати за заявленим позовом особа, на яку вказує позивач; в) де саме у разі необхідності можна буде зібрати додаткові докази, необхідні для правильного вирішен­ня адміністративної справи по суті; г) хто саме буде відшко­довувати судові витрати, понесені у зв’язку із розглядом та вирішенням адміністративним судом публічно-правового спору.

Вимоги ж про зазначення у позов­ній заяві засобу зв’язку та адреси електронної пошти відповідача, як і для позивача, указані як необов’язкові з тих же причин. Виклик відповідача та надіслання йому судових документів може здійснюватися таким саме чином як і позивача (згідно з нормами ч. 1 ст. 38 КАС).

Слід звернути увагу також на те, що у якості необов’язкової вимоги для вказівки у позовній заяві визначена поштова адреса відповідача. Вона може бути не відома позивачеві, якщо відповідачем є конкретна посадова чи службова особа. Якщо ж відповідачем виступає певний орган державної влади чи місцевого самоврядування, то їх юридична адреса визначається за місцем знаходження їх керівного органу, що також може бути невідоме позивачу. Вважається, що у цих випадках виклик позивача та надіслання йому судових документів може здійснюватися: а) згідно з ч. 1 ст. 38 КАС електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою або б) через засіб масової інформації відповідно до ст. 39 КАС.

Нарешті, якщо позов подається суб’єктом владних повноважень, а відповідачем має виступати фізична особа (наприклад у випадках, передбачених ст.ст. 183–1, 183–3 КАС), встановлення її місця проживання (перебування) здійснюється у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 107 КАС, про що мова піде нижче.

4. Зміст позовних вимог – передбачає визначення сутності тих наслідків, яких позивач бажає добитись у результаті розгляду адміністративної справи, або, іншими словами, визначення способу судового захисту його прав, свобод та інтересів. Згідно з ч.ч. 4 і 5 ст. 105 КАС, це можуть бути вимоги про:

1) скасування рішення відповідача повністю чи окремих його положень;

2) визнання нечинним рішення відповідача повністю чи окремих його положень;

3) зобов’язання відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії;

4) зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

5) стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

6) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

7) встановлення наявності (чи відсутності) компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

8) примусове відчуження земельної ділянки (інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені) з мотивів суспільної необхідності.

9) інші вимоги у випадках, встановлених законом, якщо позивачем виступає суб’єкт владних повноважень (заборону діяльності політичної партії, обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, зупинення операцій платника податків на його рахунках тощо).

У разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог має визначатись щодо кожного з них.

5. Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги – це є майже не найголовнішою складовою змісту адміністративного позову, оскільки з її ознайомленням у суду формується певна уява про обставини справи. За допомогою викладених у позовній заяві обставин справи та позовних вимог суд визначає: а) тактику і послідовність проведення адміністративного про­цесу; б) обсяг та межі доказування; в) які саме норми матеріального та процесуального права слід використати при вирішенні публічно-правового спору та обґрунтуванні рішення.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач має надати докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. У разі неможливості самостійного надання таких доказів, він має їх зазначити та вказати причини цієї неможливості (ч. 2 ст. 106 КАС).

6. Клопотання позивача – ті, що стосуються:

а) звільнення від сплати судового збору;

б) звільнення від оплати правової допомоги;

в) забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у такому забезпеченні;

г) призначення судової експертизи;

д) витребування доказів;

е) виклику свідків тощо.

Слід звернути увагу на те, що цей перелік не є вичерпним. Наприклад, на нашу думку, саме у цій частині позову мають бути вказані причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав,
свобод та інтересів, установленого ч. 2 ст. 99 КАС, та клопотання про його поновлення, про вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч. 5 ст. 117 КАС, тощо (про що доцільно прямо указати в ч. 1 ст. 106 КАС).

7. Перелік документів та інших матеріалів, що додаються – він визначається з урахуванням ч. 3 ст. 106 КАС, у якій зазначено, що відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб до позовної заяви мають додаватись:

а) її копії;

б) копії всіх документів, що приєднуються до неї – крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень, котрий при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копій позовної заяви та доданих до неї документів;

в) документ про сплату судового збору – крім випадків, коли його не належить сплачувати.

8. Підпис позивача чи його представника – у залежності від того ким позовна заява складається.

Слід звернути увагу на те, що, якщо заява подається представником, то у ній обов’язково мають бути зазначені:

а) ім’я представ­ника;

б) його поштова адреса;

в) номер засобу зв’язку, якщо такий є;

г) ад­реса електронної пошти, якщо така є.

Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтвер­джує повноваження представника.

Узагальнюючи характеристику вимог щодо форми та змісту адміністративного позову, слід зазначити, що останній має традиційно-обов’язкові структурні елементибудь-якого процесуального документу:

1) вступну частину – в ній, у верхньому правому куті позовної заяви, вказується:

- найменування адміністративного суду, до якого подається позов;

- відомості про позивача;

- відомості про відповідача;

2) описову частину – вонапочинає­ться із назви документа, що подається до адміністративного суду, наприклад, «Позовна заява про скасування рішення ра­йонної державної адміністрації». Після зазначення назви позовної заяви позивач у довільній формі, але послідовно викладає:

- обставини, які передували виникненню публічно-правового спору:

- час, місце й інші обставини виникнення та розвитку публічно-правового спо­ру;

- особливості правовідносин, які існува­ли чи існують між позивачем і відповідачем;

- зміст і характеристику рішення, дії чи бездіяльності суб’­єкта владних повноважень, які порушують законні права, свободи та інтереси;

- інформацію, у чому саме виявилося порушення чи пере­шкоджання здійсненню законних прав, свобод та інтересів заявника.

Тобто у цій частині містяться такі елементи позову, як:

1) підстава позову, а саме:

а) фактичні обставини спору;

б) норми матеріального права, які за­кріплюють повноваження суб’єктів такого спору;

2) пред­мет позову – ті вимоги, які позивач виносить на розгляд суду;

3) мотивувальну частину – в ній по­зивач наводить фактичне та юридичне обґрунтування своєї правової позиції та вимог, заявлених до відповідача з посиланням на конкретні фактичні обста­вини справи та конкретні норми матеріального та процесуаль­ного права, які, на думку заявника, доводять їх правомірність і обґрунтованість;

4) прохальну частину – в ній міститься звернене до адміністра­тивного суду клопотання заявника про вчинення цим судом відповідного способу судового захисту його прав, свобод та інтересів.

Слід зауважити, що провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів, передбачені ст. 183–3 КАС, ініціюються на підставі подання цих органів (а не позовної заяви), зміст якого має особливості, указані у частині третій цієї статті.

Також свої особливості мають вимоги до адміністративного позову у справах за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (ч. 2 ст. 183–4 КАС).

Складена відповідним чином позовна заява подається доканцелярії апаратутогоадміністративного суду, до підсудності котрого, на думку позивача (його представника), відноситься відповідний спір. У день її надходження позовна заява працівниками канцелярії апарату суду має бути обов’язково зареєстрована в автоматизованій системі його документообігу відповідно до ч. 2 ст. 15–1 КАС. Згідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, до цієї системи в обов’язковому порядку вносяться:

- дата надходження документа;

- інформація про предмет спору у справі;

- відомості про сторони спору;

- прізвище працівника канцелярії апарату суду, який здійснив відповідну реєстрацію.

Визначення судді або складу колегії суддів для розгляду позовної заяви, як уже відмічалося вище (у главі 2 при розгляді відповідного питання) здійснюється цією автоматизованою системою документообігу суду під час її реєстрації за принципом вірогідності, який враховує:

- кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів;

- перебування суддів у відпустці, на лікарняному чи у відрядженні;

- закінчення строку повноважень того чи іншого судді.

Після визначення судді або складу колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу цього суду не допускається, крім випадків, встановлених законом (наприклад при відводі чи самовідводі судді, що був визначений цією системою). При цьому, керівник апарату суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах розглянутого порядку розподілу судових справ між суддями.

Читайте також:

1. The peace – порядок
2. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
3. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
4. Адміністративний арешт як вид адміністративного стягнення
5. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
6. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
7. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
8. База оподаткування, ставки податку та порядок обчислення.
9. Банк приймає до оплати вимога-доручення від платника протягом 20 календарних днів із дати оформлення його одержувачем.
10. Вантажна митна декларація як основний документ при здійсненні митного оформлення вантажів
11. Ведення діловодства за зверненнями громадян
12. Верховна Рада України: структура, функції, порядок формування та взаємодії з іншими органами влади.

Переглядів: 1566