Поняття,ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності

1. Господарсько-правова відповідальність – це зазнання суб’єктами господарювання несприятливих економічних та / або правових наслідків у результаті застосування до них передбачених законодавством санкцій за господарські правопорушення.

Відповідальність у господарському праві - це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання - господарські правопорушення.
Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення:
порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю);
порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.
Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки.
З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою арбітражного суду (суду, третейського суду). Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і загальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.
Щодо змісту господарсько-правова відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб'єкти як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т. ін.). Закон України "Про підприємства в Україні" закріплює принцип повної матеріальної відповідальності господарюючих суб'єктів аж до банкрутства. Стаття 24 зазначеного Закону передбачає, що "підприємство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує своїх зобов'язань по розрахунках, може бути оголошено арбітражним судом банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати процесуальне (арбітражне) оголошення господарюючого суб'єкта-боржника банкрутом.
Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.
У функціональному відношенні господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов'язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку у сфері економіки (в господарських відносинах).

Основні ознаки господарсько-правової відповідальності виражаються в тому, що:
1) така відповідальність є реакцією держави або уповноваженого нею особи на протиправну поведінку суб’єкта господарювання, яка може виражатися в порушенні договору (недостача продукції, прострочення постачання тощо) або правил здійснення господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, порушення вимог економічної конкуренції тощо);
2) передбачається юридично – в законі або договорі;
3) застосовується переважно до суб’єктів господарювання, хоча не виключається можливість її застосування й до інших учасників відносин у сфері господарювання у випадку та порядку, передбачених ГК України. Наприклад, відповідальність громадян, що не є підприємцями, може розглядатися як господарсько-правова лише в тому випадку, якщо вони виступають засновниками суб’єктів господарювання в порядку, встановленому установчими документами і законом (при невчасному внесенні внесків до статутного фонду господарського товариства згідно з ч. 3 ст. 88 ГК України, при реалізації додаткової відповідальності засновника згідно з ч. 4 ст. 80 ГК України та в інших випадках);
4) полягає в зменшенні благ учасника господарських відносин, але направлена не на самого правопорушника, а переважно на його майнову базу (безпосередньо або в кінцевому результаті). Виняток можуть становити випадки застосування адміністративно-господарських санкцій організаційного характеру, наприклад, у вигляді примусового припинення суб’єкта господарювання за порушення закону згідно зі ст. 247 ГК України і ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р.;
5) забезпечується державним примусом, який виявляється по-різному: явно або приховано. У першому випадку реалізація заходів відповідальності покладається на судові або інші державні органи (стягнення збитків, штрафні та адміністративно-господарські санкції), а в другому – на самих суб’єктів господарювання (оперативно-господарські санкції);
6) застосовується як з урахуванням вини правопорушника (наприклад, відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій), так і без урахування її наявності (адміністративно-господарський штраф, оперативно-господарські санкції, примусовий розділ монопольного утворення тощо).
Важливу роль в організації господарської діяльності відіграють принципи господарсько-правової відповідальності.
У широкому значенні можна виділити наступні принципи господарсько-правової відповідальності:
- захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави і забезпечення правопорядку у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України);
- наділення потерпілої сторони правом на відшкодування збитків незалежно від того, чи є вказівка на це в договорі;
- застосування передбаченої законом відповідальності виробника (продавця) за недоброякісність продукції незалежно від того, чи є вказівка на це в договорі;
- неприпустимість вказівки в господарському договорі щодо виключення або обмеження (у порівнянні із законом) відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України);
- необхідність виконання зобов’язань в натурі, навіть після сплати штрафних санкцій і відшкодування збитків (ч. 3 ст. 216 і ч. 7 ст. 226 ГК України);
-•презумпція вини особи, що допустила порушення господарського зобов’язання (ч. 2 ст. 218 ГК України);
- перевага законодавчих меж господарсько-правової відповідальності перед договірними (ст. 219 і ч. 1 ст. 231 ГК України);
- можливіть застосування процедури досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності (ст. 222 ГК України);
- необхідність вживання своєчасних заходів з усунення наслідків правопорушення (ч. 1 ст. 222 і ст. 226 ГК України) тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 13. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ	\|	Підстави та межі господарсько-правової відповідальності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.