Оподаткування страховиків.

Прибуток страховика є об’єктом оподаткування. Відповідно до податкового законодавства об’єктом оподаткування виступає валовий дохід від страхової діяльності, скоригований на суму валових витрат. Склад валових доходів і валових витрат визначає законодавство про оподаткування прибутку підприємств. Оподаткування прибутку страховиків здійснюється за такими ставками:

1. валові доходи від страхової діяльності (крім доходу від страхування життя) – 3%;

2. валові доходи від страхової діяльності зі страхування життя у разі, коли договір страхування достроково розірваний – 3%;

3. прибуток отриманий з інших джерел: відсотки за депозитними рахунками, від реалізації основних фондів і нематеріальних активів, від реалізації цінних паперів, від операцій з борговими зобов’язаннями – 25%.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів від страхування життя оподатковуються (крім доходів від операцій, здійснених за договорами довгострокового страхування життя) за ставкою у розмірі 3%.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя, оподатковуються за нульовою ставкою у разі дотримання встановлених вимог до таких договорів.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів сплачених страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Для цілей оподаткування операцій зі страхування життя під оподатковуваним доходом від страхування життя розуміють суму страхових платежів страховиками протягом звітного період за договором страхування життя, зменшених на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договором перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Якщо страховик одержує доходи з інших джерел, ніж страхування, такі доходи оподатковуються за ставкою 25%. При цьому до категорії валових витрат, пов’язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування.

Інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення резервів коштів страхування життя, оподатковується в страховика в частині, яка належить страховику. Частина інвестиційного доходу, одержаного від розміщення коштів резервів із страхування життя, що належить страховику, визначається як різниця між сумою доходу, одержаного від розміщення коштів резервів із страхування життя та сумою витрат страховика на ведення справи, які не можуть перевищувати 15% отриманого інвестиційного доходу.

Якщо страховик здійснює відрахування у математичні резерви із страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви, що не можуть перевищувати 85% суми інвестиційного доходу, який належить страховику.

Доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від пере страховиків за договором перестрахування, зменшується на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат у частині, в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою 25%.

Датою збільшення валового доходу від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу або дата виникнення у страховика страхових зобов’язань перед страхувальником, тобто дата набрання чинності договорами страхування і перестрахування.

Статтею 17 ЗУ “Про страхування” встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Крім того, страхові компанії, як і будь-які суб’єкти господарювання сплачують ряд інших загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), місцевих податків і зборів, передбачених чинним законодавством.

До загальнодержавних обов’язкових платежів відносяться непрямі податки (податок на додану вартість, мито, митний збір), і прямі податки (податок на прибуток, податок на майно, плата за землю і податок з власників транспортних засобів).

До місцевих податків відносяться податок на рекламу і комунальний податок. До місцевих обов’язкових зборів відносяться збори на паркування автотранспорту, збори на використання місцевої символіки, збір на проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон та інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансові результати страховика.	\|	Інтернет-сайти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.