• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості обстеження травматологічного хворого

Обстеження хворих з ушкодженнями і захворюваннями апарату руху і опори повинно базуватись на загальних принципах обстеження хворого і включає всі методи, які використовуються для клінічного вивчення хірургічного хворого, проте є ряд особливостей:

- слід оцінювати порівняльну довжину кінцівок (анатомічну, функціональну),

- обов’язково порівнюється окружність ідентичних сегментів,

- слід вимірювати об’єм рухів у суглобах,

- визначення активних і пасивних рухів в суглобах,

- рентгенографія як правило призначається в двох проекціях.

Організація надання допомоги травмованому полягає в наступному:

- оцінюванні стану хворого і ураженого сегменту,

- при кровотечі - тимчасова зупинка її,

- при шоку - налагодження протишокової інфузійної терапії,

- при відсутності шоку слід зробити знеболюючі, серцеві, налагодити оксигенотерапію,

- при ранах накласти асептичну пов’язку,

- при значних ушкодженнях налагодити транспортну іммобілізацію,

- прикласти до місця травми холод,

- в певній транспортній позиції направити в лікарню.

ЗАБІЙ (Contusio)

Це пошкодження тканин і органів виникає без порушення цілості шкіри від дії безпосереднього удару тупим предметом.

Важкість пошкодження залежить від:

- характеру травмуючого агента (ваги, консистенції),

- фізичного стану і виду тканин.

Клініка:

- біль в ділянці травми,

- крововиливи і гематоми на місці травми,

- припухлість тканин,

- порушення функції в ділянці травми.

Невідкладна допомога:

- спокій ураженій ділянці, підвищене положення,

- холод місцево,

- знеболюючі, при потребі серцеві препарати,

- давляча пов’язка.

Лікування:

- протягом першої доби продовжувати холод,

- з 2 доби після травми призначати теплові процедури (зігріваючі компреси, УВЧ, солюкс),

- через декілька діб - масаж, ЛФК,

- при значних гематомах проводять пункцію гематоми з введенням в порожнину антибіотиків.

РОЗТЯГНЕННЯ (Distorsio)

Виникає внаслідок рухів, не властивих даній ділянці. При цьому частково надриваються волокна тканин, а анатомічна їх цілісність не порушується. Пошкоджуються як правило зв’язки, сухожилки, м’язи.

Клініка:

- локальний біль, що посилюється при натягу,

- набряк із збільшенням об’єму суглобу,

- крововилив, можливий гемартроз,

- обмеження рухів у суглобі.

Діагностика:

- вияснення механізму травми,

- клінічна оцінка (визначення активних і пасивних рухів).

Невідкладна допомога:

- створення функціонального спокою,

- підвищене положення,

- фіксуюча пов’язка,

- знеболюючі, серцеві,

- зрошення хлоретилом, новокаїнова блокада,

- місцево холод.

Лікування:

- іммобілізація суглоба фіксуючою пов’язкою протягом тижня,

- з другої доби теплові процедури, електрофорез,

- при напруженому гемотораксі - пункція суглоба,

- після зняття фіксуючої пов’язки - масаж, ЛФК, ванночки.

РОЗРИВ (Ruptura)

Пошкодження м’яких тканин з порушенням анатомічної цілісності. Виникає при надмірному перерозгинанні чи перерозтягненні або сильному ударі в проекції сухожилка, зв’язки, м’яза, нерва, фасції.

Клініка:

- виражений біль в ділянці травми, що підсилюється при пальпації і рухах,

- порушення функції з різким обмеженням або відсутністю активних рухів,

- припухлість тканин,

- крововиливи, гемартроз.

Невідкладна допомога:

- створення функціонального спокою,

- знеболюючі, серцеві,

- м’яка або тверда транспортна іммобілізація,

- місцево холод,

- обов’язкова госпіталізація.

Лікування:

- відновлення анатомічної цілісності тканини оперативним шляхом,

- іммобілізація протягом 3 тижнів гіпсовою пов’язкою,

- після зняття іммобілізуючої пов’язки масаж, ЛФК, ванночки.

СТРУС (Commotio)

Виникає при сильному раптовому ударі (струс головного мозку, грудної клітки), при тривалій вібрації (хронічний струс м’язів, суглобів, кісток, нервів).

Клініка струсу головного мозку:

- короткочасна втрата свідомості (від декількох секунд до декількох хвилин),

- ретроградна амнезія,

- нудота, блювота,

- головний біль.

Невідкладна допомога:

- потерпілого покласти, голову повернути набік,

- навколо голови викласти валик, щоб голова була дещо припіднята і не коливалась в дорозі,

- ввести 40% розчин глюкози з вітаміном С в/в 40 мл,

- над головою підвісити міхур з льодом,

- при потребі оксигенотерапія,

- даи заспокійливі.

Лікування:

- постільний режим протягом 10 днів,

- продовжувати в/в введення 40% р-ну глюкози,

- з другого дня призначається ноотропіл.

ЗДАВЛЕННЯ (Compresio)

Пошкодження тканин чи органів наступає при одномоментному або тривалому прикладанні значної травмуючої сили (уламками зруйнованих будівель, гірськими породами, землею, частинами автомобіля при ДТП).

Здавлення значних частин тіла супроводжується розвитком специфічних симптомокомплексів:

- при здавленні значних м’язевих масивів кінцівок при експозиції більше 4 годин розвивається синдром тривалого здавлення (СТЗ) або травматичний токсикоз чи краш-синдром;

- при здавленні грудної клітки розвивається синдром травматичної асфіксії.

При СТЗ під час здавлення руйнуються і некротизуються м’язові волокна, вивільняється міоглобін, утворюються недоокислені продукти розпаду білків, токсини. Але вони не розповсюджуються током крові і тому людина може почувати себе відносно задовільно, перенісши первинний шок.

Коли потерпілого звільнити від здавлюючого фактора, усі білкові структури швидко всмоктуються і розповсюджуються током крові. Особливу небезпеку створює закупорка ниркових канальців, що веде за собою розвиток гострої ниркової недостатності, що в 60% випадків призводить до смерті хворого.

Клініка СТЗ:

- на момент травми розвивається первинний травматичний шок (біль, свідомість спутана, шкіра бліда, погіршується гемодинаміка, діурез),

- через деякий час наступає уявне покращення стану хворого,

- після звільнення частин тіла з-під здавлюючого фактора розвивається вторинний шок (погіршення стану, свідомість спутана, АТ знижений, пульс слабких властивостей, причащений),

- з 2-3 дня розвивається гостра ниркова недостатність (в сечі з’являється міоглобін, стан хворого погіршується, розвивається в’ялість, апатія, виникає блювота, спрага, жовтяниця, турбує біль в поперековій ділянці, марення, в крові азотемія, виникає анурія, уремія і смерть хворого).

Невідкладна допомога:

- на місці травми слід оцінити стан периферичної від завалу частини кінцівки (температура тканин, колір, пульсація артерій), якщо тканини мертві, то необхідно накласти джгут вище місця завалу і після звільнення кінцівка буде ампутована; якщо тканини живі, то необхідно звільнити потерпілого з-під завалів і накласти на кінцівку еластичний бинт від периферії до центру,

- негайно налагодити протишокову терапію в повному об’ємі (реополіглюкін, содові розчини, солеві препарати, гормони, серцеві глікозиди, гепарин, інгібітори протеаз - контрикал, гордокс),

- провести іммобілізацію кінцівки,

- кінцівку обложити міхурами з льодом,

- транспортувати в стаціонар під оксигенотерапією.

Лікування:

- продовжується протишокова терапія,

- налагоджується дезінтоксикаційна терапія,

- після виведення з шоку і покращенні стану хворого його слід якнайшвидше перевести на гемодіаліз («штучну нирку»).

ВИВИХ (Luxatio)

Це стійке зміщення суглобових поверхонь кісток одна відносно одної на межі їх нормальної рухливості. Як правило вивих супроводжується розривом капсули суглоба, зв’язок, виходом суглобового кінця кістки з суглобової сумки.

Повний вивих, коли суглобові поверхні не доторкаються одна до одної.

Неповний вивих, коли конгруентні поверхні частково торкаються одна одної.

Набуті вивихи: травматичні (внаслідок травми), патологічні (внаслідок захворювання, найчастіше пухлин), звичні (постійно повторюються при невеликих навантаженнях).

Вроджені вивихи (внаслідок внутріутробного розвитку), найчастіше бувають в кульшових суглобах з одного чи двох сторін. Виявляти їх слід ще в пологових будинках: при активних і пасивних рухах в кульшових суглобах нема болю; ніжки, зігнуті в колінах, повинні розводитись повністю до стола; складки на ногах повинні бути симетричними; ніжки повинні бути однакової довжини. При пізньому виявленні видно кульгавість, вкорочення кінцівки, «качача хода». Немовлят слід пеленати широким пеленанням, носити «Памперси», при вивихах призначають стремена Павлика, клейовий витяг, оперативне лікування.

Клініка травматичного вивиху:

- біль в суглобі після травми,

- через деякий час розвивається припухлість тканин,

- деформація суглоба,

- може пальпуватись западина в ділянці суглоба,

- активні рухи як правило не можливі,

- пасивні рухи носять «пружинячий» характер, приводиться кінцівка на попереднє місце,

- гемартроз,

- може бути вимушене положення кінцівки, відносне вкорочення.

Остаточна діагностика рентгенографічна.

Невідкладна допомога:

- зробити знеболюючі препарати, серцеві,

- провести іммобілізацію кінцівки,

- холод місцево,

- направлення на обстеження.

Лікування:

-після встановлення діагнозу проводиться вправлення вивиху під загальним знеболенням (методами Кохера, Джанелідзе),

- налагоджується лікувальна іммобілізація (м’яка або гіпсова),

- після зняття фіксуючої пов’язки проводяться ЛФК, фізіотерапевтичні процедури, масаж.

Бувають ускладнені вивихи (відкриті, переломовивихи, невправимі, з пошкодженням магістральних судин і нервів), тоді з метою лікування іноді доводиться оперувати хворого.

ПЕРЕЛОМ (Fractura)

Це порушення цілості кістки, яке викликане зовнішнім фактором або патологічним процесом.

Основні ускладнення при переломах:

1. Травма нервових стовбурів, що тягне за собою виникнення парезів, паралічів, шокового стану;

2. Пошкодження краями відломків великих кровоносних судин, що призводить до кровотечі в зовнішнє середовище або в тканини з вираженою крововтратою;

3. Можливе пошкодження відломками життєвоважливих органів (серця, легенів);

4. Може наступити інфікування місця перелому з розвитком флегмони, остеоміеліту.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРЕЛОМІВ

1. Вроджені (бувають рідко);

2. Набуті - травматичні,

- патологічні (пухлини, остеоміеліт).

За станом зовнішніх тканин:

1. Закриті;

2. Відкриті.

За локалізацією:

1. Епіфізарні;

2. Метафізарні;

3. Діафізарні.

За характером лінії перелому:

1. Поперечні;

2. Косі;

3. Гвинтоподібні;

4. Оскольчаті;

5. Вколочені;

6. Подвійні.

Переломи бувають:

1. Без зміщення відломків;

2. Зі зміщенням відломків.

Причини зміщення:

1) надмірна сила, що діє на відломки,

2) тяга спастично скорочених (внаслідок болю) м’язів,

3) сила ваги периферичних відломків.

Види зміщення:

1. Під кутом;

2. По довжині;

3. По ширині;

4. По периферії (ротаційне).

У дітей спостерігаються переломи кісток під окістям (по типу «зеленої гілки»); а також роз’єднання кісткової тканини внаслідок травми по межі росткової зони, що називається епіфізеолізом.

Клініка:

- біль в ділянці травми,

- деформація кінцівки, що свідчить про зміщення відломків,

- неможливість виконувати активні рухи,

- патологічна рухомість в нетиповому місці,

- набряк тканин,

- наявність в місці травми крововиливів, гематоми,

- крепітація (кістковий хрускіт) при зміщенні відломків, спеціально викликати крепітацію для діагностики заборонено.

Остаточна діагностика можлива після рентгенографії місця травми.

Невідкладна допомога:

- слід усунути причину травми,

- оцінити стан хворого і стан тканин,

- при зовнішній кровотечі при відкритих переломах потрібно зупинити кровотечу, накласти асептичну пов’язку,

- при встановленні шокового стану слід налагодити протишокову терапію (інфузію рідин, знеболюючі, серцеві середники, гормони),

- якщо шоку нема, то необхідно зробити знеболюючі, серцеві препарати,

- слід налагодити транспортну іммобілізацію транспортними шинами чи підручним матеріалом,

- прикласти місцево холод.

Лікування:

1). Консервативне

а) фіксаційний метод досягається одномоментним вправленням відломків (репозицією) з наступним накладанням гіпсової пов’язки для утримання відломків і консолідації (зрощення) місця перелому;

б) екстензійний метод полягає у витяжінні місця перелому для співставлення відломків за допомогою скелетного чи клейового витягу , утримання відломків і зрощення їх.

2). Оперативний метод

а) зовнішньовогнищева фіксація відломків апаратами Ілізарова, Калнберза,

б) металоостеосинтез інтрамедулярний (з допомогою спеціальних цв’яхів), екстрамедулярний (з допомогою накісних пластин),

в) кісткова пластика місця перелому.

Механізм загоєння переломів:

Репаративна регенерація спрямована на відновлення анатомічної цілості і функції кістки шляхом проліферації клітин камбіального шару окістя, ендоста, кісткового мозку. Виділяють 4 фази загоєння перелому:

1 фаза – проліферація клітинних елементів; на непошкоджені остеогенні і неостеогенні (м'яких тканин, судин, нервових тканин) клітини діють подразники з нервової, гуморальної систем, біологічно активні речовини з гомогенної пошкодженої маси з місця перелому, виникає асептичне запалення і утворюються полібласти;

2 фаза – утворення і диференціація тканинних структур; капіляри активно проростають у напрямку кінців відломків, доставляють поживні речовини і кисень до полібластів, які диференціюються у остеобласти;

3 фаза – утворення ангіогенної кісткової структури; утворюється єдина судинна мережа, між гілками якої містяться остеобласти і остеоїдна тканина, ангіогенна кістковаструктура закріплює відломки, на які по осі тисніть м'язи;

4 фаза – повне відновлення кістки; проходить формування пластинчастої кісткової структури, окістя, ендосту, кортикального шару відповідно до силових навантажень та кісткового мозку. Утворюється кісткова мозоль.

Є первинне кісткове зрощення (при адаптованих кісткових відломках) і вторинне кісткове зрощення (при зміщених відломках, рухливості відломків), коли хрящова тканина заміщується кістковою.

Фактори, які впливають на зрощення переломів:

- добре співставлення відломків,

- надійна фіксація відломків до утворення кісткової мозолі,

- вік людини,

- стан кровопостачання в ушкодженій ділянці,

- імунний статус,

- стан харчування.

Ускладнення при переломах:

1). Незростаючий перелом (до трьох термінів нормального зрощення), може бути при інтерпозиції м’яких тканин, частій заміні гіпсових пов’язок, авітамінозі, інфікуванні місця перелому.

Лікування:

- фізіотерапевтичні процедури, бальнеотерапія,

- раціональне харчуваня,

- вживання препаратів кальцію, фосфору, заліза,

- оперативне лікування (освіження місця перелому з накладанням апарата Ілізарова).

2). Несправжній суглоб (коли проходить більше трьох термінів нормального зрощення), лишається патологічна рухомість на місці перелому, неправильно проходить окостеніння.

Лікування:

- оперативне лікування з застосуванням апарата Ілізарова, кісткова пластика.

3). Неправильне зрощення перелому, коли є деформація кістки, вкорочення довжини кістки.

Лікування:

- як правило оперативне з вирівнюванням осі і довжини кінцівки.

4). Остеоміеліт (гнійне запалення кістки і кісткового мозку) при первинному чи вторинному інфікуванні місця перелому.

Лікування:

- протизапальна терапія,

- дезінтоксикаційна терапія,

- операція трепанації кістки,

- іммобілізація кінцівки,

- загальноукріплююча терапія.

РАНИ(Vulnus)

Раноюназивається відкрите механічне ушкодження частини тіла, пов’язане з пошкодженням шкіри, анатомічними розладами підлягаючих тканин і функціональними розладами місцевого і загального характеру.

Поранення це сукупність неоперативних механічних пошкоджень шкіри, тканин і органів вздовж раневого каналу.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
9. Анатомо-фізіолгічні особливості
10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.

Переглядів: 1119