• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Небанківські фінансово-кредитні установи як фінансові посередники.

Спеціалізовані кредитні установи вперше з’явились в XIX столітті і довго відігравали другорядну роль в кредитній системі, значно поступаючись перед банками. З часом вони стали відігравати вагомішу роль, чому сприяли наступні фактори: ріст доходів населення; активний розвиток ринку цінних паперів; здійснення послуг, які не можуть надаватись банками.

Як було зазначено вище, на відміну від банків небанківські фінансові посередники, формуючи свої ресурси, здійснюють недепозитне залучення коштів. Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами:

- шляхом продажу посередником своїх цінних паперів (такі посередники називаються інвестиційними);

- на договірних засадах (такі посередники називаються договірними).

Договірними є: страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії.

До інвестиційнихналежать: інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства (спілки).

Страхові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Їх діяльність полягає у формування на договірних засадах спеціальних грошових фондів. Особливістю накопичення капіталу, тобто здійснення пасивних операцій є надходження страхових премій, які визначаються на основі страхових тарифів. Страховий тариф – це розмір плати у відсотках, який встановлюється за кожну грошову одиницю страхової угоди. Питома вага таких пасивних операцій в загальній структурі капіталу – біля 90%, решту складає акціонерний капітал або пайові частки, резервний та інший, якщо це передбачено законодавством. Активні операції страхових компаній складаються з інвестицій в державні облігації чи нерухомість. Особливість активних операцій по страхуванню життя полягає в тому, що залучення коштів відбувається на 5-10 і більше років. Тому потенційно вони можуть стати постачальниками довгострокового капіталу. У страхових компаніях по страхуванню майна структура активних операцій інша, оскільки іноді страховий резерв не може покрити збитків, а тому ці компанії активно здійснюють операції з цінними паперами, прибуток від яких часто йде на покриття збитків. В Україні ці правовідносини регулюються Законом «Про страхування».

Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові посередники, котрі на підставі договорів акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. Їх організаційна структура відрізняється тим, що не передбачає акціонерної, пайової чи кооперативної форми власності. В усьому світі вони створюються у приватних корпораціях і можуть бути окремими юридичними особами. Іноді пенсійні фонди передаються на управління трастовому відділу банку чи страховій компанії, і тоді відповідно називаються незастрахованими або застрахованими. Основою пасивних операцій пенсійних фондів є ресурси, що надходять від корпорацій, які їх створили, а також внески працівників. Особливість накопичення – це довгостроковість. Активні операції – це вкладення в державні і корпоративні цінні папери, довгострокові кредити. Державні пенсійні фонди створюються на урядовому рівні і їх активні операції стосуються державних цінних паперів.

Ломбарди – фінансові посередники, що спеціалізуються на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна. Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку від діяльності, виручки від реалізації заставленого майна, залучених кредитів. Відносини між ломбардом і позичальником оформлюються ломбардною квитанцією, що має статус угоди між сторонами.

Лізингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування та передачі їх в оренду (для використання у виробничій діяльності) фірмам, які поступово сплачують їх вартість. Ресурси лізингових компаній формуються на основі власного капіталу та банківських позичок. Особливістю кредитування є те, що воно відбувається в товарній формі та на тривалий термін.

Факторингові компанії (фактори)- фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі права на вимогу боргу. Ці права існують у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. е складна фінансова операція, що поєднує елементи кредитування із посередницькими послугами. Зазвичай такі компанії створюються при банках і активно користуються їхніми позичками в своїх операціях.

Інвестиційні компанії – це інститут колективного інвестування, який за своїм головним функціональним призначенням є установою, що об’єднує індивідуальні заощадження і надає своїм пайовикам можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи. Випускаючи власні цінні папери, інвестиційні фонди акумулюють кошти приватних інвесторів та вкладають їх в акції та облігації різних підприємств.

Інвестиційні компанії закритого типу здійснюють випуск акцій відразу в певній кількості. Новий покупець може придбати їх тільки у попередніх тримачів за ринковою ціною.

Інвестиційні компанії відкритого типу, що носять назву „взаємні фонди”, випускають свої акції поступово певними порціями і в основному новим покупцям. Ці акції можуть передаватись і перепродаватись іншим особам. Постійна емісія дозволяє таким інвестиційним компаніям постійно збільшувати свій грошовий капітал.

Інвестиційні компанії купують, тримають і продають цінні папери з метою отримання прибутку на вкладений капітал. В таких компаніях існує залежність між курсом цінних паперів, що складають портфель інвестиційної компанії і поточною ринковою вартістю її власних акцій: чим вищою є біржова вартість фондів, якими володіє компанія, тим більшу ціну на ринку мають її власні акції.

Чисті доходи інвестиційної компанії утворюються у випадку перевищення її доходів від операцій з цінними паперами (дивідендів по акціях, що їй належать, процентів по облігаціях, курсового прибутку) над дивідендами, які вона виплачує по власних акціях.

Фінансові компанії – особливий тип установ, що діють у сферах споживчого кредиту. Організаційна форма – акціонерна або кооперативна. Фінансові компанії поділяються на 3 види:

1) компанії по кредитування продажу в розстрочку споживчих товарів – на відміну від фірм, що надають позики безпосереднім споживачам купують боргові зобов’язання споживачів у роздрібних чи оптових посередників із знижкою 7-10%, а потім отримують погашені позички.

2) фінансові компанії посередники при наданні кредитів підприємствами один одному – авансують фірму, що відвантажила товар, отримуючи право вимоги до боржника.

3) фінансові компанії, що спеціалізуються на видачі дрібних позик під високі проценти.

Пасивні операції фінансові компанії здійснюють шляхом випуску власних цінних паперів та отриманні короткострокових кредитів в банках. Основою активних операцій є видача споживчих кредитів і вкладення в державні цінні папери. Слід відмітити, що фінансовими компаніями в розвинутих країнах часто називають інвестиційні компанії, що спеціалізуються на придбанні акцій підприємств певної галузі.

Кредитні спілки (кооперативи, товариства) – це кооперативні ощадні інститути, що організовуються профспілками чи групою приватних осіб, що об’єднані певними спільними матеріальними інтересами.

Пасиви складаються із пайових внесків, одержаних доходів та, іноді, кредитів. В окремих країнах мають право відкривати чекові депозити. Активи включають споживчі кредити та індивідуальні позики членам спілки під пільговий процент, нижчий за банківський. Не розміщені вказаним способом кошти можуть вкладати на банківські депозити чи інвестувати у короткострокові цінні папери з високою ліквідністю.

Благодійні фонди – пасивні операції складаються із благодійних надходжень у вигляді грошей чи цінних паперів. Активні операції – вкладення в різні цінні папери, в тому числі і державні, а також нерухомість. Благодійна діяльність використовується в інтересах іміджу та реклами. Статистична інформація про їх діяльність дуже обмежена, користуються податковими пільгами і мають право не надавати інформацію про свій фінансовий стан.

Читайте також:

1. А. Фінансові коефіцієнти
2. А. Фінансові коефіцієнти
3. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
4. Алгоритм перевірки кошторису бюджетної установи
5. Аудиторський ризик — це ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку коли фінансові звіти суттєво викривлені.
6. Банківські установи на кредитному ринку
7. Бюджет виплат по фінансовій діяльності
8. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
9. Бюджетні установи отримують кошти на своє функціонування з бюджету виключно на основі фінансових документів, які називаються кошторисами.
10. Бюджетні установи як платники податків і платежів до бюджету.
11. Бюджетні установи: сутність та класифікація.
12. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.

Переглядів: 1370