Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Витрати виробництва.

Процес виробництва завжди пов’язаний з певними витратами (сировина, обладнання, робоча сила)

· Те чого коштує підприємству виробництво товарів, називають витратами виробництва.

Витрати повинні відшкодовуватись. Тому їх треба вираховувати. Тому:

· витрати – це частина вартості товару яка відшкодовується і використовується на продовження виробництва.

Витрати виробництва (ВВ) включають засоби виробництва і робочу силу:

ВВ = ЗВ + РС

Класифікація витрат:

По відношенню до підприємства:

а) зовнішні або явні витрати, тобто такі, які пов’язані із придбанням ресурсів;

б) внутрішні або неявні витрати, пов’язані із використанням ресурсів які вже є на підприємстві ( наявна техніка, запаси сировини, працююча робоча сила ).

У зв’язку з діяльністю підприємства:

а) постійні витрати, які не залежать від роботи підприємства (оренда, комунальні послуги, телефонізація);

б) змінні витрати, ті які змінюються залежно від маштабів виробництва (додаткова сировина, додаткова робоча сила).

Сума постійних і змінних витрат становить сукупні або загальні витрати.

Витрати на одиницю продукції становлять середні витрати. Вони розраховуються діленням загальних витрат на випущену продукцію.

СВ = ЗВ : ВП

Витрати на одиницю продукції, виражені в грошах називають собівартістю.Собівартість– це нижня межа ціни товару, без якої неможливо продовжувати виробництво.

3. Дохід підприємства.

В результаті виробничої діяльності підприємство одержує дохід, виручку від реалізації продукції або суму цін проданих товарів. Ціна або дохід – включає в себе вартість, засобів виробництва, робочу силу і прибуток.

Ц = Д = ЗВ + РС + П

Розподіл доходів:

· засоби виробництва становлять витрати підприємства і повертаються до нього або до підприємця після реалізації продукції;

· частина вартості товару, яка являє собою вартість робочої сили відходить найманим працівникам у вигляді заробітної плати;

· прибуток – різниця між виручкою і затратами. Це чистий дохід підприємця на його вкладений капітал.

Оскільки вартість засобів виробництва це тільки поверненьо попередніх вкладених коштів, то вони не являють собою чистий дохід.

Чистим доходом або новоствореною вартістю є зарплата і прибуток:

а) Прибуток– це різниця між виручкою від реалізації продукції (доходом) і собівартістю.

Розрізняють валовий і чистий прибуток.

Валовий – це той, який одержується одразу після реалізації продукції і відрахування витрат.

Чистий прибуток– та частина прибутку, яка залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Чистий прибуток використовується:

1. на розширенні модернізацію виробництва;

2. на стимулювання працівників ( премії, доплати );

3. на утримання соціальної сфери ( житло, дитячі садки );

4. виплата дивідендів.

б) Заробітна плата– якщо підприємець вкладає капітал, то на нього він одержує прибуток. Робітник вкладає свою робочу силу та працю і одержує свою частку доходів у вигляді заробітної плати.

Якщо він володіє акціями, то може отримати додатковий дохід у вигляді дивіденда.

Заробітна плата –це складна економічна категорія яка включає в себе ряд факторів (елементів):

· вартість і ціна робочої сили;

· ціна праці;

· попит і пропозиція на ринку праці;

· залежить від загального рівня розвитку виробництва і рівня життя в кожній окремій країні;

Вартість робочої сили . Робоча сила є таким же товаром, як і всі інші, вона має власну вартість і споживчу вартість. Вартість товару– це вкладена в нього праця. Для того, щоб виростити, виховати, робочу силу, забезпечити її повсякденне існування, необхідні затрати праці всього суспільства. Тому вартість робочої сили - це вкладена в неї суспільна праця.

Вартість робочої сили включає такі складові:

1. Вартість засобів існування робітника, його здатність постійно працювати. Сюди входить набір засобів існування (їжа, одяг, житло);

2. Вартість засобів існування сім’ї (робітник повинен виховати собі нову зміну, нову робочу силу). Для цього потрібно утримувати сім’ю;

3. Задоволення культурних духовних, соціальних потреб людини;

4. вартість освіти, одержання професії і кваліфікації.

Останнім часом цей фактор є найважливішим. У вартості робочої сили. Кваліфікована робоча сила дорожча ніж некваліфікована.

Ціна праці – це споживна вартість робочої сили для роботодавця, який наймає її з тим, щоб вона на нього працювала, створювала для нього вартість і додаткову вартість або прибуток.

Попит і пропозиція робочої сили– оскільки робоча сила продається на ринку праці, то її ціна, тобто заробітна плата, формується під впливом попиту і пропозиції. Якщо надмірна пропозиція, то зростає безробіття і заробітна плата падає і навпаки – при високому попиті на робочу силу зарплата зростає. Наприклад: у США завжди існувала нестача робочої сили і зарплата була вищою ніж в інших регіонах. Це приваблювало сюди емігрантів.

За рівень заробітної плати точилася постійна і тривала боротьба, яка закінчилась тим, що сформувалися відповідні протидіючі монопольні організації робітників – профспілки, які протистоять монополістам роботодавцям. Між ними укладаються трудові угоди, в яких захищені права найманих робітників.

Загальний рівень розвитку виробництва і життя країни. Оскільки заробітна плата є формою розподілу доходів і вироблених суспільних благ, то вона не може бути вищою, ніж сукупний суспільний продукт країни. Це пояснює те, чому за однакову працю в різних країнах виплачують різну заробітну плату.

Отже, заробітна плата– це вартість та ціна робочої сили з врахуванням попиту і пропозиції на ринку праці, а також форма розподілу суспільних благ відповідно до вкладеної праці у суспільне виробництво.

Види заробітної плати:

· основна – це плата по встановленій тарифній ставці або посадовому окладу. Вона виплачується із фонду заробітної плати і належить до витрат;

· додаткова –включає премії, дивіденди, надбавки, які одержує працівник крім основної заробітної плати;

· номінальна –плата по тарифній ставці або окладу, це та сума грошей, яку одержує працівник за свою працю;

· реальна –це те, що можна купити за номінальну заробітну плату. Вона залежить від податків, цін, темпів інфляції. Реальна заробітна плата часто не співпадає з номінальною, особливо коли швидко зростає інфляція.

Основні форми заробітної плати:

1) індивідуальна:

а) по часова;

б) відрядна або поштучна;

в) змішана.

2) колективна.

По часова– зарплата виплачується за пропрацьований час. Історично це перша форма зарплати, яка виплачувалася тоді, коли результати виробництва залежали тільки від людини (ручна праця) і тривалості робочого дня (10-12-14 год/добу).

Відрядна- зарплата виплачується за кількість виробленої продукції. Почала переважати в період механізованого виробництва праці і неможливості далі продовжувати робочий день.

Змішана– яка враховує і тривалість робочого дня і випуск продукції. Кожна форма зарплати має свої різновиди або системи:

· почасово – преміальна;

· почасово – прогресивна, коли понадчасова праця оплачується в більших розмірах;

· відрядно – преміальна;

· відрядно – прогресивна (наднормова продукція по більших розцінках);

· відрядно – регресивна, наднормова продукція за меншими розцінками.

В ринкових країнах напрацьовано багато різних систем заробітної плати, які покликані як найбільше інтнсифіксувати працю і збільшувати випуск продукції:

- система аналітичної оцінки робочих місць, враховує до 12-14 розрядів (в Україні 6-7 робочих розрядів) і понад 100 показників відношення до роботи (пропуски, запізнення, економія матеріалів, швидке виконання). Заробітна плата виплачується кожному індивідуально (раніше в конвертах, зараз в чеках);

- преміювальні системи які базуються на системах заохочень і покарань (штрафів) за різні показники у роботі;

- система участі у прибутках, коли всі працівники володіють акціями своєї фірми, і це змушує їх активніше працювати;

- система пожиттєвого найму, за якою для молодих, починаючих працівників встановлюється мінімальна зарплата, яка систематично підвищується з набуттям стажу, найвищою вона є перед виходом на пенсію. У зарплату і пенсійні виплати враховується до фірми (відмова від вихідних, відпусток, участь у заходах, святах ). Якщо працівники переходить на іншу фірму в нього розмір зарплат починається знову з мінімальної.

Колективна– це різні форми акордної оплати праці. Зарплата тут виплачується разом (на бригаду, колектив) за виконану роботу в кінці:

- акордно-преміальна;

- акордно-прогресивна (додаткові показники в роботі).

Функції заробітної плати:

Зарплата– це не тільки вартість і ціна робочої сили і форма розподілу. Вона виконує ряд важливих суспільно-економічних функцій:

1) Відтворююча функція– заробітна плата, повинна бути така, щоб вона відтворювала щоденну здатність людини до праці, а також відтворювала робочу сили в поколіннях (виховання дітей).

В АКС ця функція не виконувалась тому що ніхто не рахував вартість робочої сили, яка взагалі не вважається товаром. Оскільки всі громадяни були власниками засобів виробництва, і одночасно працівниками, вони не могли продавати робочу силу самі собі.

2) Стимулююча функція – заробітна плата повинна стимулювати працівників до якісної праці. В АКС ця вимога не виконувалась, оскільки панував зрівняльний принцип оплати праці, що не стимулювало працівників до самовіддачі.

3) Соціальна функція - заробітна плата повинна забезпечити певні умови і рівень життя, а також купівельну спроможність громадян.

4) Регулююча функція – оплата праці, як правило, вища у передових галузях виробництва, що сприяє притоку в них робочої сили, а це означає саморегулювання виробництва.

Крім того, що заробітна плата регулює суспільне виробництво, держава, в свою чергу, регулює заробітну плату, це:

· нормування і тарифікація заробітної плати. Держава установлює науково обгрунтовані норми праці на певні види робіт, на кількість працівників;

· встановлення мінімально рівня заробітної плати, нижче, якого не можна оплачувати;

· індексація заробітної плати, її періодичний перегляд відповідно до темпів інфляції і зміни цін.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

Національна економіка.Національний продукт. і національний дохід

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц.Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протокол № 1, 28.08.2008р	\|	Протокол № 1, 28.08.2008р

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.