• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Витрати виробництва.

Процес виробництва завжди пов’язаний з певними витратами (сировина, обладнання, робоча сила)

· Те чого коштує підприємству виробництво товарів, називають витратами виробництва.

Витрати повинні відшкодовуватись. Тому їх треба вираховувати. Тому:

· витрати – це частина вартості товару яка відшкодовується і використовується на продовження виробництва.

Витрати виробництва (ВВ) включають засоби виробництва і робочу силу:

ВВ = ЗВ + РС

Класифікація витрат:

По відношенню до підприємства:

а) зовнішні або явні витрати, тобто такі, які пов’язані із придбанням ресурсів;

б) внутрішні або неявні витрати, пов’язані із використанням ресурсів які вже є на підприємстві ( наявна техніка, запаси сировини, працююча робоча сила ).

У зв’язку з діяльністю підприємства:

а) постійні витрати, які не залежать від роботи підприємства (оренда, комунальні послуги, телефонізація);

б) змінні витрати, ті які змінюються залежно від маштабів виробництва (додаткова сировина, додаткова робоча сила).

Сума постійних і змінних витрат становить сукупні або загальні витрати.

Витрати на одиницю продукції становлять середні витрати. Вони розраховуються діленням загальних витрат на випущену продукцію.

СВ = ЗВ : ВП

Витрати на одиницю продукції, виражені в грошах називають собівартістю.Собівартість– це нижня межа ціни товару, без якої неможливо продовжувати виробництво.

3. Дохід підприємства.

В результаті виробничої діяльності підприємство одержує дохід, виручку від реалізації продукції або суму цін проданих товарів. Ціна або дохід – включає в себе вартість, засобів виробництва, робочу силу і прибуток.

Ц = Д = ЗВ + РС + П

Розподіл доходів:

· засоби виробництва становлять витрати підприємства і повертаються до нього або до підприємця після реалізації продукції;

· частина вартості товару, яка являє собою вартість робочої сили відходить найманим працівникам у вигляді заробітної плати;

· прибуток – різниця між виручкою і затратами. Це чистий дохід підприємця на його вкладений капітал.

Оскільки вартість засобів виробництва це тільки поверненьо попередніх вкладених коштів, то вони не являють собою чистий дохід.

Чистим доходом або новоствореною вартістю є зарплата і прибуток:

а) Прибуток– це різниця між виручкою від реалізації продукції (доходом) і собівартістю.

Розрізняють валовий і чистий прибуток.

Валовий – це той, який одержується одразу після реалізації продукції і відрахування витрат.

Чистий прибуток– та частина прибутку, яка залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Чистий прибуток використовується:

1. на розширенні модернізацію виробництва;

2. на стимулювання працівників ( премії, доплати );

3. на утримання соціальної сфери ( житло, дитячі садки );

4. виплата дивідендів.

б) Заробітна плата– якщо підприємець вкладає капітал, то на нього він одержує прибуток. Робітник вкладає свою робочу силу та працю і одержує свою частку доходів у вигляді заробітної плати.

Якщо він володіє акціями, то може отримати додатковий дохід у вигляді дивіденда.

Заробітна плата –це складна економічна категорія яка включає в себе ряд факторів (елементів):

· вартість і ціна робочої сили;

· ціна праці;

· попит і пропозиція на ринку праці;

· залежить від загального рівня розвитку виробництва і рівня життя в кожній окремій країні;

Вартість робочої сили . Робоча сила є таким же товаром, як і всі інші, вона має власну вартість і споживчу вартість. Вартість товару– це вкладена в нього праця. Для того, щоб виростити, виховати, робочу силу, забезпечити її повсякденне існування, необхідні затрати праці всього суспільства. Тому вартість робочої сили - це вкладена в неї суспільна праця.

Вартість робочої сили включає такі складові:

1. Вартість засобів існування робітника, його здатність постійно працювати. Сюди входить набір засобів існування (їжа, одяг, житло);

2. Вартість засобів існування сім’ї (робітник повинен виховати собі нову зміну, нову робочу силу). Для цього потрібно утримувати сім’ю;

3. Задоволення культурних духовних, соціальних потреб людини;

4. вартість освіти, одержання професії і кваліфікації.

Останнім часом цей фактор є найважливішим. У вартості робочої сили. Кваліфікована робоча сила дорожча ніж некваліфікована.

Ціна праці – це споживна вартість робочої сили для роботодавця, який наймає її з тим, щоб вона на нього працювала, створювала для нього вартість і додаткову вартість або прибуток.

Попит і пропозиція робочої сили– оскільки робоча сила продається на ринку праці, то її ціна, тобто заробітна плата, формується під впливом попиту і пропозиції. Якщо надмірна пропозиція, то зростає безробіття і заробітна плата падає і навпаки – при високому попиті на робочу силу зарплата зростає. Наприклад: у США завжди існувала нестача робочої сили і зарплата була вищою ніж в інших регіонах. Це приваблювало сюди емігрантів.

За рівень заробітної плати точилася постійна і тривала боротьба, яка закінчилась тим, що сформувалися відповідні протидіючі монопольні організації робітників – профспілки, які протистоять монополістам роботодавцям. Між ними укладаються трудові угоди, в яких захищені права найманих робітників.

Загальний рівень розвитку виробництва і життя країни. Оскільки заробітна плата є формою розподілу доходів і вироблених суспільних благ, то вона не може бути вищою, ніж сукупний суспільний продукт країни. Це пояснює те, чому за однакову працю в різних країнах виплачують різну заробітну плату.

Отже, заробітна плата– це вартість та ціна робочої сили з врахуванням попиту і пропозиції на ринку праці, а також форма розподілу суспільних благ відповідно до вкладеної праці у суспільне виробництво.

Види заробітної плати:

· основна – це плата по встановленій тарифній ставці або посадовому окладу. Вона виплачується із фонду заробітної плати і належить до витрат;

· додаткова –включає премії, дивіденди, надбавки, які одержує працівник крім основної заробітної плати;

· номінальна –плата по тарифній ставці або окладу, це та сума грошей, яку одержує працівник за свою працю;

· реальна –це те, що можна купити за номінальну заробітну плату. Вона залежить від податків, цін, темпів інфляції. Реальна заробітна плата часто не співпадає з номінальною, особливо коли швидко зростає інфляція.

Основні форми заробітної плати:

1) індивідуальна:

а) по часова;

б) відрядна або поштучна;

в) змішана.

2) колективна.

По часова– зарплата виплачується за пропрацьований час. Історично це перша форма зарплати, яка виплачувалася тоді, коли результати виробництва залежали тільки від людини (ручна праця) і тривалості робочого дня (10-12-14 год/добу).

Відрядна- зарплата виплачується за кількість виробленої продукції. Почала переважати в період механізованого виробництва праці і неможливості далі продовжувати робочий день.

Змішана– яка враховує і тривалість робочого дня і випуск продукції. Кожна форма зарплати має свої різновиди або системи:

· почасово – преміальна;

· почасово – прогресивна, коли понадчасова праця оплачується в більших розмірах;

· відрядно – преміальна;

· відрядно – прогресивна (наднормова продукція по більших розцінках);

· відрядно – регресивна, наднормова продукція за меншими розцінками.

В ринкових країнах напрацьовано багато різних систем заробітної плати, які покликані як найбільше інтнсифіксувати працю і збільшувати випуск продукції:

- система аналітичної оцінки робочих місць, враховує до 12-14 розрядів (в Україні 6-7 робочих розрядів) і понад 100 показників відношення до роботи (пропуски, запізнення, економія матеріалів, швидке виконання). Заробітна плата виплачується кожному індивідуально (раніше в конвертах, зараз в чеках);

- преміювальні системи які базуються на системах заохочень і покарань (штрафів) за різні показники у роботі;

- система участі у прибутках, коли всі працівники володіють акціями своєї фірми, і це змушує їх активніше працювати;

- система пожиттєвого найму, за якою для молодих, починаючих працівників встановлюється мінімальна зарплата, яка систематично підвищується з набуттям стажу, найвищою вона є перед виходом на пенсію. У зарплату і пенсійні виплати враховується до фірми (відмова від вихідних, відпусток, участь у заходах, святах ). Якщо працівники переходить на іншу фірму в нього розмір зарплат починається знову з мінімальної.

Колективна– це різні форми акордної оплати праці. Зарплата тут виплачується разом (на бригаду, колектив) за виконану роботу в кінці:

- акордно-преміальна;

- акордно-прогресивна (додаткові показники в роботі).

Функції заробітної плати:

Зарплата– це не тільки вартість і ціна робочої сили і форма розподілу. Вона виконує ряд важливих суспільно-економічних функцій:

1) Відтворююча функція– заробітна плата, повинна бути така, щоб вона відтворювала щоденну здатність людини до праці, а також відтворювала робочу сили в поколіннях (виховання дітей).

В АКС ця функція не виконувалась тому що ніхто не рахував вартість робочої сили, яка взагалі не вважається товаром. Оскільки всі громадяни були власниками засобів виробництва, і одночасно працівниками, вони не могли продавати робочу силу самі собі.

2) Стимулююча функція – заробітна плата повинна стимулювати працівників до якісної праці. В АКС ця вимога не виконувалась, оскільки панував зрівняльний принцип оплати праці, що не стимулювало працівників до самовіддачі.

3) Соціальна функція - заробітна плата повинна забезпечити певні умови і рівень життя, а також купівельну спроможність громадян.

4) Регулююча функція – оплата праці, як правило, вища у передових галузях виробництва, що сприяє притоку в них робочої сили, а це означає саморегулювання виробництва.

Крім того, що заробітна плата регулює суспільне виробництво, держава, в свою чергу, регулює заробітну плату, це:

· нормування і тарифікація заробітної плати. Держава установлює науково обгрунтовані норми праці на певні види робіт, на кількість працівників;

· встановлення мінімально рівня заробітної плати, нижче, якого не можна оплачувати;

· індексація заробітної плати, її періодичний перегляд відповідно до темпів інфляції і зміни цін.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

Національна економіка.Національний продукт. і національний дохід

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц.Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
3. Альтернативна вартість і незворотні витрати
4. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
5. Аналіз результатів національного виробництва.
6. Арбітражний збір та витрати сторін у Морській арбітражній комісії при ТПП України
7. Безвідходні й маловідходні виробництва.
8. Варіантне проектування будівельного виробництва.
9. Вартісні показники обсягу виробництва.
10. Види втрат у підприємницькій діяльності.Безпосередньо з категорією ризику пов’язані такі поняття як витрати, втрати й збитки.
11. Визначення собівартості продукції плодоовочеконсервного виробництва.
12. Визначення цін на продукцію виробництва.

Переглядів: 856