• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація індексів

ТЕМА 7. ІНДЕКСИ

7.1 Загальне поняття про індекси, їхня роль і значення

7.2Індивідуальні індекси

7.3Агрегатні індекси і принципи їхньої побудови

7.4 Базисні і ланцюгові індекси, спряжені індекси

7.5Середньоарифметичні та середнегармонічні індекси

7.6 Територіальні індекси

7.7 Індекси змінного і фіксованого складу

7.8 Індекси, які застосовуються у світовій практиці

Як нам уже відомо, для характеристики й аналізу явищ і процесів в економіці статистика широко використовує різні узагальнюючі показники:

– середні і відносні величини;

– показники варіації;

– середньорічний темп росту й ін.

До числа найбільш розповсюджених і важливих узагальнюючих показників відносяться також і індекси.

Їхня роль і значення в економічному аналізі обумовлена тим, що за допомогою індексів можна порівнювати (зіставляти) безпосередньо несумірні (непорівнянні) явища.

НАПРИКЛАД, при аналізі діяльності промисловості в цілому необхідно знати динаміку загального обсягу виробленої нею продукції.

Промисловість же, як відомо, виробляє саму різноманітну продукцію і враховується вона у різних одиницях виміру: тканини – у метрах, автомобілі – у штуках, взуття – у парах, пиво – у декалітрах і т.д.

Тому при визначенні загального обсягу продукції промисловості підсумовувати ці різнорідні товари неможливо.

У подібних випадках, для характеристики зміни таких складних явищ (складних сукупностей), і використовуються спеціально побудовані узагальнюючі показники – індекси.

Індекси дозволяють вивчати й аналізувати кількісні зміни і зіставлення складних сукупностей, що складаються з різнорідних, що не піддаються підсумовуванню елементів.

Слово індекс походить від латинського index – покажчик, показник.

У статистиці індексаминазивають:

відносні величини, що характеризують зміну (співвідношення) яких-небудь показників у часі, чи просторі, або ж у порівнянні з планом (нормою).

Інакше кажучи, індекс, у широкому розумінні можна визначити як відносний узагальнюючий показник, що характеризує зміну складних явищ у часі і просторі.

За допомогою індексів вирішуються такі основні задачі:

1.Визначаються середні зміни складних, безпосередньо непорівнянних сукупностей у часі.

2.Установлюються середні співвідношення складних явищ у просторі.

3.Визначається роль окремих факторів у загальній зміні складних явищ у часі й у просторі.

4.Оцінюється середній ступінь виконання плану (норми) по сукупності в цілому чи її частини.

1.За охватом елементів сукупності розрізняють:

– індивідуальніізагальні(зведені)індекси.

Індивідуальними називаються індекси, що характеризують зміну (співвідношення) одного елемента сукупності, чи всієї однорідної сукупності.

Тобто, це результат порівняння 2-х показників, що відносяться до однорідної сукупності, чи 2-х однорідних сукупностей.

Індивідуальні індекси, можна сказати, нічим не відрізняються від уже відомих нам коефіцієнтів (темпів) росту.

Зведеними називаються індекси, що характеризують зміну складного явища у цілому, тобто це співвідношення складних сукупностей, окремі елементи яких непорівнянні (несумірні).

Зведені індекси і являють собою ті індекси, за допомогою яких найчастіше і характеризується зміна економічних явищ, як явищ складних і не завжди порівнянних.

Різновидом зведених індексів є групові індекси, чи як їхній ще називають – субіндекси. Це індекси, що охоплюють не всі елементи сукупності, а тільки якусь частину її, групу елементів сукупності.

НАПРИКЛАД: поряд із загальним індексом, що характеризує зміну обсягу продукції всієї промисловості, можуть обчислюватися індекси обсягу продукції по окремих галузях.

Або ж індекси обсягів продовольчих і непродовольчих товарів і т.д.

2.За методом побудови розрізняють:

– агрегатні індекси і середні з індивідуальних.

(Вибір методу побудови загальних індексів залежить від характеру вихідних даних).

Основним методом побудови індексів є агрегатний.

За допомогою цього методу розраховуються агрегатні індекси, які характеризують динаміку складного економічного явища і дозволяють агрегувати (підсумовувати) і порівнювати елементи сукупності, що мають різні одиниці виміру. Приведення різнорідних елементів здійснюється за допомогою певних сумірників (ваг). Сумірниками (єдиною мірою порівняння) найчастіше є вартісні показники – ціна, або собівартість трудомісткість одиниці продукції. Іноді використовується трудовий сумірник – трудомісткість.

Для побудови індексу необхідно мати абсолютні показники щонайменше за 2 періоди.

Один з них називається базисним – на ньому ґрунтується побудова індексу, тобто він є базою для порівняння.

Інший – поточним чи звітним періодом, його рівень порівнюється з базисним.

Якщо є дані за декілька періодів, то в цьому випадку один з них вибирається в якості базисного, а інші – поточні.

3.За характером явищ, які досліджуються (за змістом величин, які індексуються) розрізняють:

– індекси об'ємних (екстенсивних) показників;

– індекси якісних (інтенсивних)показників.

До перших з них належать: індекси фізичного обсягу промислової продукції, сільгосппродукції, обсягу споживання й обсягу роздрібного товарообігу, національного доходу і т.д.

До другого відносяться: індекси цін (роздрібних, оптових, відпускних, закупівельних); індекси собівартості продукції; індекси врожайності, трудомісткості, продуктивності праці та ін. Методи побудови того чи іншого індексу виражаються у вигляді формул, що відповідають певному економічному змісту.

Основними об'єктами для побудови економічного індексу є: ціни одиниці продукції і кількості (обсяги) якого-небудь продукту.

Це зв'язано з тим, що одержання узагальнюючих показників для якої-небудь складної сукупності, з метою їхнього зіставлення, не завжди можливо (приклад із продукцією промисловості). Порівнянні показники в таких сукупностях єдині за економічним змістом, але різнорідні за видами і споживчою вартістю і, отже, непорівнянні і несумірні.

Тому необхідний і єдиний вимірник, єдина міра їхнього порівняння.

Такою мірою найчастіше і виступає ціна, як грошове вираження споживчої вартості, а також собівартість або трудомісткість одиниці продукції.

При розрахунку індексів використовуються спеціально прийняті символічні позначення.

Індивідуальні індекси позначаються «i» з підрядковим знаком показника (i_p), який індексується.

Загальні – «I» з підрядковим знаком показника I_p , який індексується – індекс цін.

Ціна «p» – від латинського pretium (ціна).

Кількість (обсяг) «q» – від латинського quantitas (кількість).

Собівартість «z».

Трудомісткість «t» і т.д.

Щоб розрізняти до якого періоду – базисного чи поточного відносяться ті чи інші показники, біля кожного символу ставиться відповідна нумерація.

Так, якщо мова йде про ціни за базисний період, то ставлять позначення: P₀ , за перший поточний період – P₁ і т.д. за будь-який поточний період – P_i .

НАПРИКЛАД, якщо порівнюється обсяг продукції, випущеної в 2000 р. з обсягом продукції 1999 р., те продукція 2000 р. буде позначатися як q₁ , а продукція 1999 р. – q₀ .

У статистико-економічному аналізі часто приходиться мати справу з показниками, що пов'язані між собою як співмножники з добутком.

НАПРИКЛАД, вартість продукції дорівнює добутку ціни одиниці продукції на кількість виробництва чи споживання цієї продукції.

Товарообіг – добутку ціни на фізичний обсяг товарообігу.

Валовий збір – добутку врожайності на площу і т.д.

В аналогічному зв'язку знаходяться й індекси цих показників:

Індекс добутку дорівнює добутку індексів співмножників.

Так, , (де – індекс вартості товарообігу);

, (де – індекс валового збору).

Такі індекси називаються спряженими.

Виходячи з прийнятих позначень індивідуальні індекси виражаються таким чином:

– фізичного обсягу продукції – ,

де і – кількість продукції відповідно у поточному і базисному періоді;

– індекс цін – ,

де і – ціна одиниці продукції у поточному і базисному періоді;

– індекс собівартості – ,

де і – собівартість одиниці продукції у поточному і базисному періоді;

– індекс трудомісткості – ,

де і – витрати часу на виробництво одиниці продукції у поточному і базисному періоді.

Індекс як відносний показник може бути виражений:

– або у вигляді коефіцієнту – коли базисний рівень прийнятий за 1;

– або у вигляді відсотку – коли він прийнятий за 100 %.

Побудова і обчислення індивідуальних індексів, як видно з наведених вище формул, не складає труднощів ні в методологічному, ні в технічному відношенні.

НАПРИКЛАД, ціна 1 кг м'яса на ринку в серпні складала 10,0 грн., а в жовтні – 12,0 грн. Тоді індивідуальний індекс ціни на м'ясо дорівнює: .

Це значить, що ціна за 1 кг м'яса в жовтні, у порівнянні із серпнем, зросла на 20 %.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Банківський кредит та його класифікація.
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Будівельна класифікація ґрунтів
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 2254