• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік доходів і витрат з закупівель і продажів при грошовій формі розрахунків

Схема розрахунку прибутку в податковому і бухгалтерському обліку

Ліцензування господарської діяльності

Виправлення помилок у податковому обліку

Зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток і його сплата

Облік нарахувань на оплату праці й інших обов'язкових платежів

Облік витрат на оплату праці

Правильність відображення в обліку сум кредиторської та безнадійної дебіторської заборгованостей

Перевірка обліку основних засобів

Правильність визначення валових доходів (витрат) від операцій з розрахунками в іноземній валюті

Інвентаризація ТМЦ та облік інвентаризаційних різниць

Обґрунтування граничних валових витрат

Облік приросту (убутку) матеріальних ресурсів

Облік доходів і витрат з закупівель і продажів при бартерній формі розрахунків

Облік доходів і витрат з закупівель і продажів при грошовій формі розрахунків

Схема розрахунку прибутку в податковому і бухгалтерському обліку

План

Тема 2: Облік валових доходів, валових витрат, амортизації та розрахунків з податку на прибуток

З 1 липня 1997 р. набрав сили Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон про ОПП) у новій редакції.

Згідно ст.З Закону під об'єктом оподатковуванняварто розуміти прибуток, визначений шляхом зменшення суми скоректованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Відразу звертають на себе увага поняття: «валові доходи» і «валові витрати». Під валовими доходами (далі — ВД) варто розуміти загальну суму доходів від усіх видів діяльності, отриманих чи нарахованих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі як на території України, так і за її межами.

Розглянемо поняття «валові доходи»докладніше і проведемо паралель з бухгалтерським обліком. Отже, сума отриманих доходів— це, з одного боку, надходження коштів на поточний рахунок, валютний рахунок чи у касу підприємства. У бухгалтерському обліку такі операції відображаються записами в регістрах бухгалтерського обліку за дебетом рахунків обліку коштів (301, 302, 303, 304) і кредиту рахунків обліку розрахунків (361, 681) чи реалізації (701). З іншого боку, сума доходів нарахованих відповідає вартості відвантаженої продукції, товарів, робіт, послуг. У бухгалтерському обліку сума нарахованого доходу відповідає записам за дебетом рахунків обліку розрахунків (361, 681) і кредиту рахунка 701 «Реалізація».

баловий доход— це отриманні кошти чи сума відвантажених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до Закону, валові витрати(далі — ВВ) представляють суму будь-яких витрат у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, здійснюваної як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються чи виготовляються підприємством для їхнього подальшого використання у своїй господарській діяльності, іншими словами, ВВ — це сума будь-яких витрат, сплачених чи нарахованих у звітному періоді, що зв'язані з господарською діяльністю підприємства. З формулювання поняття «валові витрати» виходить, що ВВ — це щось більше, ніж сума, відбита в регістрах бухгалтерського обліку за дебетом рахунків обліку витрат виробництва (обігу) (23, 83, 91, 92, 93). До валових витрат звітного періоду відносяться витрати, пов'язані з оплатою ТМЦ, робіт чи послуг, що необхідні для господарської діяльності підприємства. У регістрах бухгалтерського обліку це відображається записами за дебетом рахунків обліку розрахунків (631, 661, 372, 377 і т. ін.), рахунків обліку витрат виробництва (обігу) (23) і кредиту рахунків обліку коштів (301, 302, 303, 304). До валових витрат відносяться і нараховані витрати звітного періоду, тобто ті отримані витрати, що відносяться на витрати виробництва (обігу), з яких ще не зроблені розрахунки. У бухгалтерському обліку такі валові витрати враховуються:

- при одержанні й оприбуткуванні ТМЦ: за дебетом рахунків обліку ТМЦ
(201, 281) і кредиту рахунків обліку розрахунків (631, 372, 377);

- при одержанні робіт, послуг: за дебетом рахунків обліку витрат
виробництва (обігу) (23) і кредиту рахунків обліку розрахунків (631, 372, 377);

- при проведенні заходів щодо поліпшення основних фондів (усі види
ремонту, реконструкція, модернізація і т. ін.) у межах 5 % від сукупної балансової
вартості груп основних фондів на 1 січня звітного року: по дебету рахунків обліку
витрат виробництва (обігу) (23) і кредиту рахунка обліку витрат на ремонт
основних засобів (23, субрахунок «Ремонт основних засобів»).

Підводячи підсумок викладеному вище, можна зробити висновок, що до валових витрат відносяться витрати, зв'язані з оплатою ТМЦ, виконаних робіт, отриманих послуг, а також і вартість отриманих, але не оплачених у звітному періоді ТМЦ, робіт, послуг.

Досвід застосування національних стандартів бухгалтерського обліку переконливо свідчить, що по цілому ряді питань бухгалтерський і податковий облік мають істотні розходження. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий облік основних засобів ведеться по трьох групах, а за новим Планом рахунків його ведуть у розрізі дев'яти субрахунків (таблиця 2).

Таблиця 2 - Субрахунку рахунка 10 «Основні засоби»

У податковому обліку до першої групи включені будинки, спорудження, їхні структурні компоненти і передатні пристрої. Ця група основних засобів цілком збігається із субрахунком бухгалтерського обліку 103 рахунка 10 «Основні засоби». Друга група поєднує транспортні засоби, конторське устаткування, пристосування й інструменти, що відбиваються в бухгалтерському обліку на трьох субрахунках. У третю групу зведені всі інші основні фонди, включаючи пристосування промислового призначення, сільськогосподарські машини й устаткування, худоба і багаторічні насадження. Головний парадокс полягає в тому, що бухгалтерський облік основних засобів ведуть окремо з кожного об'єкта. Навіть якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний термін корисного використання, то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визначатися як окремий об'єкт основних засобів. Податковий облік основних засобів здійснюється окремо тільки з об'єктів першої групи, а об'єкти другої і третьої груп враховуються за сукупною вартістю.

У бухгалтерському обліку основні засоби відбиваються за первісною вартістю. Податковий облік бере до уваги тільки залишкову вартість основних засобів. При цьому зменшення залишкової вартості об'єктів першої групи до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (НМДГ) веде до їх списання на ВВ, а тим самим - до виключення таких об'єктів з податкового обліку. У той же час у бухгалтерському обліку відбиваються цілком амортизовані об'єкти до їхньої реалізації чи списання.

Податковий облік узагалі не цікавлять невиробничі основні фонди. Бухгалтерський облік відбиває усі без винятку об'єкти основних засобів з детальним розподілом на окремі субрахунку.

По-різному також відображається надходження і вибуття основних засобів. До включення в податковий кредит з основних виробничих фондів підлягає ПДВ, сплачений платником податку в звітному періоді в зв'язку з придбанням чи будівництвом таких фондів. У той же час у ВВ не включається вартість будівель чи будівельно-монтажних робіт. Навпроти, у ВД включають виручку від реалізації основних фондів, що приводить до виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

У випадку змушеної ліквідації об'єктів основних фондів, залишкову вартість таких об'єктів включають до складу ВВ. Витрати на придбання худоби в податковому обліку відносяться на ВВ. У бухгалтерському обліку такі витрати відбиваються у виді капітальних інвестицій і включаються до складу основних фондів без віднесення на собівартість продукції.

Якщо підприємство в бухгалтерському обліку буде нараховувати амортизацію не за методом зменшення залишку, що передбачений у податковому обліку, то суми амортизації не будуть збігатися. Тим більше, що в податковому обліку амортизацію основних засобів не відносять на ВВ, а відображаються без кореспонденції рахунків, коректуючи оподатковуваний прибуток за квартал. Амортизацію невиробничих основних засобів у податковому обліку взагалі не враховують і на зменшення прибутку не відносять.

У бухгалтерському обліку амортизацію основних засобів відносять на витрати виробництва і відображають щомісяця з відповідною кореспонденцією рахунків.

У бухгалтерському обліку витрати безпосередньо впливають на зменшення активів чи на збільшення зобов'язань і зменшення власного капіталу. Характерно, що частина ідентичних витрат по-різному відображаються в бухгалтерському і податковому обліку (таблиця 3).

Таблиця 3 - Відображення окремих видів витрат у бухгалтерському і податковому обліку

Продовження таблиці 3

У цілому податковий облік ВВ і ВД відрізняється від бухгалтерського обліку витрат виробництва, доходів і результатів діяльності. Саме поняття ВВ використовується винятково в податковому обліку. Списані на виробництво запаси до складу ВВ у податковому обліку не включаються. У бухгалтерському обліку таке списання знаходить своє відображення, оскільки бухгалтерський облік має справу не з ВВ, а з витратами виробництва у виді витрат фонду оплати праці, амортизації основних засобів, вартості сировини, матеріалів, пального й інших витрат на списання виробничих запасів.

У податковому обліку у ВВ включають вартість покупної сировини, чи матеріалів суми передоплати постачальникам, що перераховані за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, що повинні надійти чи будуть виконані. У бухгалтерському обліку витрати виробництва в таких випадках будуть відсутні, тому що враховується одночасне збільшення виробничих запасів і виникнення кредиторської заборгованості постачальникам чи виникнення дебіторської заборгованості і зменшення засобів на рахунках підприємства. При цьому роботи і послуги відносяться на виробничі витрати незалежно від виконання власними підрозділами чи їхнього придбання.

Суть ВД і ВВ не входить у рамки нормативів бухгалтерського обліку, тому що операції, які торкаються в одному випадку матеріальних, в іншому — грошових потоків підприємства, не можуть підкорятися канонам бухгалтерії.

Практика показує, що основні труднощі в обліку валових доходів (ВД) і валових витрат (ВВ) виникають в обліку розрахунків з постачальниками і покупцями.

Для спрощення податкового обліку рекомендується скористатися наступним прийомом, що коротко можна назвати "від першої дати — до більшої суми".

Відмінною рисою пропонованої методики є те, що всі розрахунки ВД і ВВ бухгалтер проводить у діючих бухгалтерських регістрах — журналах-ордерах і відомостях за відповідними рахунками. У частині обліку розрахунків з постачальниками і покупцями для цілей податкового обліку застосовують журнал-ордер № 6 (за кредитом рахунка 631), № 7 (за кредитом рахунка 372), № 8 (за кредитом рахунків 371, 377, 682), № 11 (за кредитом рахунків 701, 681). Цим саме заощаджується дорогоцінний час бухгалтера, досягається наступність бухгалтерського і податкового обліку і вірогідність останнього.

Для відображення ВД і ВВ у журналах-ордерах (відомостях) рекомендується відкрити одну додаткову графу (поруч з бухгалтерським підсумком оборотів за датами) і один рядок (поруч з бухгалтерським підсумком оборотів у розрізі кореспондуючих рахунків). У цих графах, що являють собою податкову частину розрахунків, відображають у довідковому порядку суми ВД і ВР, що виникають в операціях продажів і придбань товарів (робіт, послуг).

У практиці можливі різні ситуації, у яких по-різному розраховуються суми ВД і ВВ. При віднесенні до ВВ в операціях закупівель кредитовий оборот за рахунком 631 потрібно коректувати (зменшувати) на суму дебетового сальдо, а дебетовий оборот — на суму кредитового сальдо на початок місяця.

В операціях продажу відображається аналогічне коректування ВД за рахунком 361: кредитовий оборот зменшується на суму дебетового сальдо, а дебетовий — на суму кредитового. І обороти, і сальдо для ВВ і ВД беруться без сум ПДВ.

І все це — за умови, що ви обрали єдині правила «гри» у податковому обліку: ВВ і ВД — за більшою сумою.

З урахуванням вимог вищеописаної методики визначимо ВВ у журналі-ордері № 6 (за рахунком 361) за умови наявності на початок місяця сальдо розрахунків. Цей більш складний варіант обліку і розрахунок ВВ приведений у таблиці 4.

Таблиця 4 - Визначення суми ВВ за місяць за рахунком 631 за методом «більшої суми»

Аналогічно проводиться розрахунок ВД у відповідних регістрах обліку.

У підсумку виводимо правило розрахунку ВВ (ВД): більший оборот зменшується на суму протилежного сальдо початкового, потім отримана сума порівнюється з меншим оборотом, сума валових витрат (валових доходів) приймається рівної більшій із двох сум.

Таким чином, у складі методу «більшої суми» лежить аналіз узагальнених показників оборотів з бухгалтерських рахунків. Облік змін дебіторської і кредиторської заборгованості в розрахунках з постачальниками (покупцями) дозволяє автоматично визначати подію, що відбулася раніше: оплата чи відвантаження (одержання) товарів.

Усе сказане вище відноситься до грошової форми розрахунків. В умовах бартеру діють трохи інші правила розрахунків ВД.

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
4. Автоматизовані форми та системи обліку.
5. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
6. Акції та їх облік
7. Акції та їх облік
8. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
9. Альтернативна вартість і незворотні витрати
10. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
11. Аналіз витрат звичайної діяльності
12. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції

Переглядів: 741