МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Принцип самоповагиСамоповага - заохочення самопізнання та турботи про спеціалістів. Цей принцип означає, що спеціалісти адекватно застосовують усі вищеописані принципи у силу поваги до себе. Це включає використання консультування та психотерапії чи інших можливостей для особистісного розвитку, коли це необхідно. Даний принци включає активні дії щодо поліпшення якості життя і побудови взаємостосунків, які незалежні від стосунків у консультуванні та психотерапії [3]. Р. Кочунас зазначає, що консультантові непросто дотримуватися правил етики з досить об'єктивних причин [2]. Основні з них указали (1990) [6]: 1. Важко дотримуватися стандартів установленої поведінки у величезній розмаїтості ситуацій консультування, адже кожен консультативний контакт унікальний. 2. Більшість консультантів практикують у певних установах (клініках, центрах, школах, приватних службах й ін.). Ціннісна орієнтація цих організацій може не цілком збігатися з етичними вимогами до консультанта. У таких випадках консультант опиняється перед складним вибором. 3. Консультант нерідко потрапляє в етично суперечливі си Взагалі етичні дилеми значно більше, ніж прямі порушення кодексу етики, допомагають зрозуміти обмеженість етичних кодексів при розв'язанні проблем, які виникають у консультуванні. Візьмемо, наприклад, преамбулу новітнього етичного кодексу (1990) Американської асоціації психологів [4]: «Психологи поважають і цінують гідність особистості й прагнуть забезпечити та захистити основні права людини. Вони зобов'язані накопичувати відомості про поведінку людей, розуміння людьми один одного, саморозуміння й застосовувати ці відомості для забезпечення добробуту суспільства». Однак, наприклад, у роботі з клієнтами, що мають суїцидальні наміри, важко повністю дотримуватися даних принципів. Якщо намагатися забезпечити безпеку клієнта, то важко не порушити його автономію, право на вільне самовизначення, а отже, не зазіхнути на його особистісну гідність і цінності. З іншого боку, якщо нічого не робити й охороняти автономію клієнта, виникне загроза його благополуччю й навіть життю. У наведеному прикладі віддається перевага принципу благодіяння, а не принципу автономії особистості [5]. Суперечливість етичних проблем змушує періодично змінити ти етичні кодекси. Американська асоціація психологів, у якій підхід до етичних питань, мабуть, найбільш структурований, за останні тридцять років тричі виправляла кодекс професійної етики. Виправлення природно відбивають зміни в суспільстві, але все-таки, як правило, обумовлені труднощами дотримання етичних норм. 1 Перша вимога до консультанта висувається вже на початку процесу консультування. Рішення клієнта укласти «консультативний контракт» повинно бути цілком усвідомленим, тому консультант зобов'язаний під час першої зустрічі надати клієнтові максимум інформації про процес консультування: • основні цілі консультування; • свою кваліфікацію; • оплату за консультування; • приблизну тривалість консультування: • доцільність консультування; • ризик тимчасового погіршення стану в процесі консультування; • границі конфіденційності. Консультант зобов'язаний правильно оцінювати рівень і межі своєї професійної компетентності. Він не повинен вселяти в клієнта надію на допомогу, яку не в змозі зробити. У консультуванні неприпустиме застосування недостатньо освоєних діагностичних і терапевтичних процедур. Консультативні зустрічі з клієнтами в жодному разі не можна використовувати для випробування яких-не-будь методів або технік консультування. Якщо консультант в окремих випадках відчуває, що він недостатньо компетентний, він зобов'язаний консультуватися з більш досвідченими колегами й удосконалюватися під їхнім керівництвом. Консультант зобов'язаний надати, як уже згадувалося, вичерпну інформацію про умови консультування. Дуже важливо заздалегідь погодити із клієнтом можливість аудіо- та відеозапису консультативних бесід і спостереження третьою особою через дзеркало однобічного бачення. Використання таких процедур без згоди клієнта неприпустиме. Вони можуть бути важливі для консультанта з педагогічною і дослідницькою метою, а також корисні клієнтові для оцінки динаміки його проблем й ефективності консультування. Іноді контролююча кваліфікацію консультанта інстанція вимагає подати детальну інформацію про конкретний випадок. Опір деяких невпевнених у собі консультантів до процедур спостереження або запису бесід нібито із прагнення зберегти конфіденційність і відгородити клієнта насправді виражає їхню власну тривожність і дискомфорт. Основне джерело етичних дилем у консультуванні - питання конфіденційності. Воно є лакмусовим папірцем міри відповідальності консультанта перед клієнтом. Консультування неможливе, якщо клієнт не буде довіряти консультантові. Питання конфіденційності варто обговорити під час першої зустрічі з клієнтом. Обов'язок кожного консультанта - використовувати інформацію про клієнта тільки з професійною метою. Консультант не має права поширювати відомості про клієнта з іншими намірами. Відомості про клієнтів (записи консультанта, індивідуальні картки клієнтів) повинні зберігатися в недоступних для сторонніх місцях. Другий рівень конфіденційності стосується умов, при яких може бути використана отримана в процесі консультування інформація. Клієнт має право сподіватися, що такого роду інформація буде слугувати винятково для його блага. Коли необхідно подшитися отриманими від клієнта відомостями з його батьками, учителями, чоловіком, неминуче постає дилема. Консультант зобов'язаний повідомити клієнта про свої наміри. Якщо клієнт не заперечує, питання конфіденційності з етичного перетворюється у суто професійне. Консультант, забезпечуючи таємність, повинен ознайомити клієнта з обставинами, за яких професійна таємниця не дотримується. Конфіденційність, як буде зазначено нижче, не можна звести до абсолютного принципу. Найчастіше доводиться говорити про її межі. Серед обставин, за яких дія правил конфіденційності в консультуванні може бути обмеженою, заслуговують уваги такі: 1. Підвищений ризик для життя клієнта або інших людей. 2. Злочинні дії (насильство, розбещення, інцест й ін.), які вчинені над неповнолітніми. 3. Необхідність госпіталізації клієнта. 4. Участь клієнта й інших осіб у поширенні наркотиків та інших злочинних дій. З'ясувавши під час консультування, що клієнт являє для кого-небудь серйозну загрозу, консультант зобов'язаний вжити заходів для захисту потенційної жертви (або жертв) і проінформувати про небезпеку її саму (їх), батьків, близьких, правоохоронні органи. Консультант також повинен повідомити клієнтові про свої наміри. Чому віддати перевагу при виникненні дилеми: дотримуватися конфіденційності, відповідно до кодексу етики, чи правових норм? Після нашумілого в США випадку з ТагазоіТ, що неабияк вплинув на визначення меж конфіденційності, перевага віддається останньому варіанту [3]. Інший важливий етичний принцип, що обговорюється настільки ж часто, як і конфіденційність, - це заборона подвійних відносин. Недоцільне консультування родичів, друзів, співробітників, студентів, які навчаються в консультанта; неприпустимі сексуальні контакти із клієнтами. Така заборона цілком зрозуміла, оскільки консультування дає фахівцеві панівне положення й виникає загроза, що в процесі особистих відносин ця перевага може бути використана з метою експлуатації. Сексуальні відносини консультантів із клієнтами неприйнятні ні етично, ні професійно, оскільки є прямим зловживанням ролі консультанта. Клієнт набагато вразливіший, ніж консультант, тому що в специфічній атмосфері консультування «оголює» себе - розкриває свої почуття, фантазії, таємниці, бажання, у тому числі й сексуального характеру. ІноДі клієнт ідеалізує консультанта, йому хочеться близьких відносин з такою ідеальною, глибоко розуміючою його людиною. Проте при перетворенні консультативного контакту в сексуальний зв'язок у клієнтів розвивається крайня залежність, а консультант губить об'єктивність. На цьому й закінчується будь-яке професійне консультування й психотерапія. К.Ягнюквизначає такі принципи психотерапії[3]: Конфіденційністьє найважливішою умовою надання психотерапевтичної допомоги. Це означає, що будь-яка інформація, яку ви повідомили психологові, не може бути кому-небудь передана без вашої згоди. Із цього правила існують деякі винятки. Наприклад, ситуації, коли існує реальна загроза здоров 'ю або життю людини. Володіння якою-небудь інформацією може бути інкриміновано до співучасті у злочині. Що робити? - дотримуватися закону. Якщо це кримінальна відповідальність, то відкрити її одразу ж. «Давайте домовимось так: або ви мені більше про це не говорите, або я повідомляю у відповідні інстанції, або ми припиняємо нашу співпрацю». Принцип конфіденційності обов'язково порушується у випадку насилля над дітьми, особливо, якщо воно заподіяне батьками (бажано, щоб цей пункт роботи було обговорено у контракті). Однією із серйозних етичних проблем є проблема, пов'язана з нерівністю позицій,яка має місце у відносинах між психотерапевтом і клієнтом. Ця ж проблема існує у відносинах учителя й учня, лікаря й пацієнта, адвоката і його підопічного - у будь-яких відносинах, де є нерівний розподіл влади й коли один може надати іншому те, чого він потребує. У жодній професії фахівцям не дозволяється навмисно або ненавмисно експлуатувати свій вплив на клієнта в особистих цілях. Використання психогерапевтом інформації й можливостей клієнта з особистою вигодою також вважається неетичним. Психотерапевт також не має права мінятися із клієнтом ролями й починати розповідати йому про свої життєві переживання й проблеми. Час контакту із психотерапевтом - це час, що належить клієнтові, призначений для забезпечення професійної допомоги останньому. У будь-яких людських відносинах можуть виникати симпатії й бажання зробити відносини більш близькими. Незважаючи на те, що довіра й емоційна близькість є важливою умовою психологічної допомоги (особливо в ході тривалої психотерапії), відносини між психотерапевтом і клієнтом споконвічно обмежені професійними рамками, що роблять неможливим вступ в особисті або подвійні відносини (тобто мати ще якісь взаємини, крім взаємодії в рамках психотерапії). Психотерапевти несуть юридичну відповідальність за якість психотерапії. У Європі існує професійне страхування на такі випадки. Спеціаліст несе відповідальність за всіх клієнтів. У психотерапевтичній та консультативній практицівиникають такі проблеми: Проблема «подвійних стосунків»: терапевт - друг, студент, начальник. Наприклад, - взаємодія «психотерапевт-студеит/уень» буде мати такі - надійність +; - автономія -; - корисність +; - завдання шкоди - (у навчанні); - справедливість -; - самоповага + (у незручних ситуаціях - ). - взаємодія «психотерапевт — керівник»: - залежність -;
- недовіра -; - страждає самоповага -; - немає можливості отримати гонорар -; - керівник неготовий чути правду -; - бажання «відігратися» -. Звичайно, велике значення маєте, наскільки добрим спеціалістом є психотерапевт. Спеціаліст від неспеціаліста відрізняється тим, що він не береться за те, чого він точно знає, що не зробить. Л неспеціаліст береться за все: він не знає, що вийде. У багатьох напрямках, наприклад, у транзактному аналізі існує шкала компетентності - професіоналізму (наскільки спеціаліст знає, що він може, а чого він не може). Важливою проблемою є помилки в роботі психоконсультан-та/психотерапевта. Питання «що робити?» в таких випадках вирішується за таким сценарієм: Якщо ви зробили помилку; 1)адекватно реагувати на скарги; 2)одразу повідомити про це, вибачитися. Не виключено, що клієнт може звернутися до етичної комісії. Психологу-консультанту не завжди вдається досягнути поставленої мети, наприклад, нормалізувати відносини між подружжям, яке звернулося за допомогою, зняти захисні механізми поведінки і т.д. У зв'язку з цим Р.Мей підкреслював необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А.Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо сприймати невдачу. Проблема етичності роботи означає, що всі спеціалісти неминуче зустрічаються з ситуаціями, у яких існують суперечливі обставини. У таких ситуаціях виникає спокуса відмовитися від будь-якого етичного аналізу, щоб уникнути етичної напруги. Кодекс фундаментальних етичних положень спрямований на те, щоб допомогти у подібних ситуаціях, звертаючи увагу на різноманітність етичних факторів, які необхідно прийняти до уваги, і альтернативні способи досягнення етичності, які можуть виявитися більш корисними. Жодні етичні кодекси не можуть повністю виключити складності винесення професійних суджень у обставинах, які постійно змінюються.
Читайте також:
|
||||||||
|