Стопа як ціле

Кістки пальців стопи

Кістки пальців стопи, фаланги, phalanges digitorum pedis (короткі трубчасті моноепіфізарні кістки), відрізняються від аналогічних кісток кисті своїми малими розмірами. Пальці стопи, як і кисті, складаються із трьох фаланг, за виключенням першого пальця, який має тільки дві фаланги. Дистальні фаланги мають на своєму кінці горбистість дистальної фаланги, tuberositas phalangis distalis.

Стопа побудована і функціонує як удруге і рухоме склепіння. Склепінчаста будова стопи відсутня у всіх тварин, включно з антропоїдами і є характерною ознакою для людини, обумовленою прямоходінням. Така будова виникла у зв’язку з новими функціональними вимогами, які пред’являються до людської стопи: збільшення навантаження на стопі при вертикальному положенні тіла, зменшення площі опори в поєднанні з економією будівельного матеріалу і міцністю всієї будови.

Комплекс кісток стопи, з’єднаних майже нерухомо за допомогою тугих суглобів, утворюють так звану тверду основу стопи, до складу якої входять 10 кісток: човноподібна кістка, бічна, проміжна та присередня клиноподібні кістки, кубоподібна кістка, I, II, II, IV, V заплеснові кістки.

Із зв’язок вирішальну роль відіграє довга підошвова зв’язка, ligamentum plantare longum. Вона починається від нижньої поверхні п’яткової кістки, тягнеться вперед і прикріплюється глибокими волокнами до горбистості кубоподібної кістки і поверхневими – до основи плеснових кісток.

В загальній склепінчастій будові виділяють п’ять поздовжніх і одне поперечне. Поздовжні склепіння починаються від одного пункту п’яткової кістки і розходяться вперед по випуклим вверх радіусам у відповідності до п’яти променів стопи.

Важливу роль в утворенні першого (медіального) склепіння грає підпора надп’яткової кістки. Самим довгим і самим високим із поздовжніх склепінь є друге. Поздовжні склепіння в передній частині об’єднуються у вигляді параболи, утворюють поперечне склепіння стопи. Кісткові склепіння тримаються формою утворюючих їх кісток, м’язами і фасціями. Причому м’язи є активними затяжками, які утримують склепіння. Поперечно розміщені м’язи укорочують стопу, а косі і поперечні звужують. Така двохстороння дія м’язів – затяжок зберігає склепінчасту форму стопи, яка пружинить і обумовлює еластичність походки. При ослабленні описаного апарату склепіння опускається, стопа сплощується і може набути неправильну будову, яка називається плоска стопа. Однак пасивні фактори (кістки і зв’язки) грають в підтриманні склепіння не меншу, якщо не більшу роль, чім активні (м’язи).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Скелет вільної нижньої кінцівки	\|	Безперервні з’єднання – сінартрози

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.06 сек.