Листопада 1919 р.радянські війська зайняли Чернігів, 12 грудняоволоділи Харковом. 16 грудня 1919 р. бігьшовики увійшли до Києва.

Цього самого дня вМоскві було створено надзвичайний орган влади — Всеукраїнський революційний комітет, який у міру звільнення території призначав ревкоми в губернії, повіти, міста.

Наступ Червоної армії здійснювався у кількох напрямках — Правобережна Україна, Донбас і Крим, Катеринослав.

Продовжуючи наступ на Правобережну Україну, Червона армія в районі Вінниці оточила групу військ Денікіна. В той. час частина УГА відмовилася воювати за Денікіна і перейшла на бік Радянської влади, а С. Петлюра 5 грудня 1919 р. з кількома міністрами Директорії виїхав до Польщі. Початок січня 1920 р.Червона армія повністю зайняла Донбас. На початку лютого 1920 р.денікінців було повністю вибито

з території України.

Лише Крим усе ще залишався під контролем білогвардійців.

На території України було знову встановлено радянську владу.

Більшовики втретє повернулися в Україну.

Формальне визнання радянською Росією незалежності УСРР

Перша половина 1919 р.Більшовики розгорнули активний рух за об'єднання радянських республік для збереження влади за умов громадянської війни.

26 січня 1919 p.Раднарком Росії оголосив об'єднання УСРР з РСФРР на засадах соціалістичної федерації. На Україну було поширено дію російських декретів. 1червня 1919 р.утворився військово-політичний союз радянських республік. Республіки об'єднували: збройні сили, промисловий потенціал, фінанси, транспорт, трудові ресурси. Фактично всі владні повноваження зосереджувалися у Москві.

Республіки мали тільки формальну незалежність. 29листопада 1919 р.В резолюції ЦК РКП(б) зазначалося, що Російська Комуністична партія стоїть на позиції визнання самостійності УСРР.

Фактично все робилося, щоб Україна не мала дійсної незалежності.

УСРР разом з іншими радянськими республіками утворювали єдиний простір, жорстко контрольований Мос-квою.

28 грудня 1920 р.Між РСФРР і УСРР був укладено договір про військовий та господарський союз.

Повернення до політики «воєнного комунізму»

Політика «воєнного комунізму» — це система політичних та економічних заходів, масове насильство, спрямовані на впровадження нового ладу, зміцнення радянської влади, сувора централізація політичного й економічного життя. ■

Політика «воєнного комунізму» запроваджувалася в Україні ще наприкінці 1918 р.

Зі встановленням радянської влади в Україні у 1919 р. внаслідок Другої війни більшовиків політику «воєнного комунізму» було відновлено.

Відновлено і в 1920 p., коли більшовики втретє відновили свою владу в Україні, розгромивши армію Денікіна, і діяла до початку 1921 р.

«Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею. і радянська влада, і ми з вами» [Л. Троцький).

Причини запровадження політики «воєнного комунізму»

1. Економіка була зруйнованою унаслідок участі країни у Першій світовій війні та двох революціях - Лютневій і Жовтневій - та за умов громадянської війни.

2. Внутрішні економічні труднощі.

3. Технічна відсталість.

4. Гостре протиборство у війні.

5. Розруха в країні.

6. Більшовики намагалися зосередити у своїх руках економічні важелі впливу.

Суть політики «воєнного комунізму»Сільське господарство

•Уведення продрозкладки, примусове вилучення «надлишків» продовольства у селян. Селянам залишався лише прожитковий мінімум та посівний матеріал, решту забирати без всяких відшкодувань. ,

•Здійсненням продрозкладки займалися спеціальні органи, що спиралися на комітети бідноти, які створювалися на селах, та робітничі продовольчі загони.

•Запровадження продовольчої диктатури.

•Державна монополія на продаж та заготівлю хліба, приватна торгівля продовольчими товарами заборонялася.

•Нав'язування колективних господарств - радгоспів, комун, артілей - згідно з рішенням IIIВсеукраїнського з'їзду Рад.

У 1919 р. в Україні було створено 1256 радгоспів і понад 500 комун.

У цих господарствах панувала зрівнялівка, праця була погано організована, і більшість із них скоро розпалася.

Промисловість

• Прискорено націоналізацію підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості, тобто практичну ліквідацію приватної власності на засоби виробництва та підприємництва.

• Державне керівництво економікою.

• Уведення загальної трудової повинності та створення трудових армій.

• Усі громадяни від 15 до 50 років повинні були працювати.

• Мілітаризація виробництва і праці.

• Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників.

• Ліквідація матеріальних стиімулів до праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Червоний терор	\|	Торгівля й фінанси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.