Поняття, предмет та джерела адміністративного права.

Адміністративне право займає особливе місце в механізмі правого регулювання, оскільки виступає необхідним і важливим інструментом, управління соціальними процесами в суспільстві. Немає такої галузі державного чи громадського життя, яка б не регулювалося адміністративним правом. Його норми регулюють діяльність органів виконавчої влади всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій, їхній вплив постійно відчуває на собі конкретна людина.

Адміністративне право - це галузь права, сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, а також органів місцевого самоврядування.

Адміністративне право має свій предмет правового регулювання.

Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються й припиняються у сфері державного управління. Особливостями відносин, що складають предмет адміністративного права є такі:

1) вони виникають у результаті державної владно-управлінської діяльності;

2) суб'єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган;

3) їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності;

4) вони захищені правовими засобами, в тому числі й примусовими.

Під джерелом адміністративного права розуміють зовнішню форму вираження його норм.

Джерелаадміністративного права - це нормативно-правові акти, що містять адміністративно-правові норми.

Джерела права поділяються на:

- загальнодержавні(обов’язкові для виконання всіма органами управління незалежно від їх підпорядкування.)

- галузеві і локальні (пошир тільки на конкретно визначені підвідомчі органи).

Залежно від територіального устрою держави джерела поділяються на:

- державні,

- обласні,

- міські,

- районні.

За юридичною силою найдоцільнішою є така класифікація:

1) Конституція України;

2) закони України;

3) постанови Верховної Ради України;

4) укази й розпорядження Президента України;

5) нормативні акти органів виконавчої влади:

- постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України;

- накази й інструкції керівників центральних органів виконавчої влади;

- акти урядових органів управління;

- розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів);

6) нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів;

7) нормативні накази керівників державних підприємств, установ, організацій;

8) міжнародно-правові договори, ратифіковані та визнані державою;

9) акти судових органів.

Важливим джерелом адміністративного права є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), який було прийнято 7 грудня 1984 року і введено в дію 1 червня 1985 року.

У ньому зосереджені норми, що регулюють і охороняють матеріальні і процесуальні суспільні відносини в сфері адміністративних правопорушень і адміністративної відповідальності.

Структура КУпАП складається з 5 розділів, 33 глави, 330 статей.

Зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення складається:

1) загальної частини, в якій дано визначення поняття адміністративного правопорушення і адміністративної відповідальності; передбачено порядок накладання адміністративних стягнень;

2) особливої частини,яка регулює питання адміністративних правопорушень у різних сферах; компетенції органів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення; виконання постанов про накладання стягнень та ін.

Проте в Україні вже давно назріла проблема прийняття нового Адміністративного кодексу.

Система адм. права скл. з:

1) публічного адм. права – норми, які регулюють усі сусп. віднос. між юр особами і державою.

2)приватне – норми, що регулюють відносини між громадянами і державою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Громадянство України як постійний зв'язок особи і держави.	\|	Поняття адміністративного правопорушення, його ознаки, склад. Види адміністративних стягнень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.